Коли вірменський депутат Нікол Пашинян отримав повістку від поліції з попередженням, що очолювані ним протести є незаконними, мало хто був здивований, що він миттєво різірвав лист на шматки, навіть не змусивши себе прочитати його. Але хто він, лідер протестного руху у Вірменії, результатом якого вже є відставка екс-президент Сержа Сарґсяна з посади прем’єр-міністра, а нині учасники якого домагаються дострокових парламентських виборів у тій закавказькій країні?
Нікол Пашинян має тривалу історію спротиву. Гучний критик уряду та редактор газети отримав семирічний тюремний вирок після того, як його було визнано таким, що допомагав в організації анти-владних протестів після перемоги Сержа Сарґсяна на президентських виборах у 2008 році. Тоді десятеро людей загинули і понад 200 були поранені.
У підсумку, він відсидів лише половину терміну, а сам він і його колеги-журналісти називали вирок політично вмотивованим після виборів, які були позначені фальшуванням. Вийшов на волю Пашинян завдяки загальній амністії.
Але Пашинян вихвалявся, що він та його друзі-опозиціонери продовжували боротьбу за зміну політичного режиму навіть з-за ґрат.
Коли у Вірменії почались протести «Електричного Єревану» через різке підвищення тарифів на електроенергію у 2015 році, Пашинян, – а він тоді вже був опозиційним депутатом парламенту – заявив, що поліція не має права розганяти демонстрантів.
У 2016 році Пашинян долучився до посередницьких зусиль у протистоянні між поліцією та маловідомою озброєною опозиційною групою, яка утримувала заручників після збройного нападу на поліційний відділок.
Нікол Пашинян на чолі демонстрації в 103-тю річницю масового вбивства вірменів в Османській імперії. Єреван, 24 квітня 2018 року.
Пашинян був дуже активним в плані громадянських ініціатив і йому вдалося підняти людейСтепан Григорян
Сьогодні ж 43-річний Пашинян і його репутація ветерана акцій громадянської непокори, допомагають залучати тисячі людей на протести в Єревані. Спочатку це були виступи проти призначення Сержа Сарґсяна прем’єр-міністром, а після його відставки – акції з вимогою дострокових парламентських виборів.
«Пашинян був дуже активним в плані громадянських ініціатив і йому вдалося підняти людей», – каже Степан Григорян, політичний експерт Центру глобальних та регіональних досліджень.
«Мирні, але дуже явні кроки були здійснені, і саме тому люди йому довіряють, і вони вийшли на вулиці», – додає Григорян.
Журналіст за фахом
Нікол Пашинян є колишнім редактором та власником газети «Хайкакан Жаманак» (Вірменський Час), яка є однією з найпопулярніших газет Вірменії. Пашиняна обрали до парламенту в 2012 році від опозиційної партії «Вірменський національний конгрес».
Нікол Пашинян на самому початку нинішніх протестів веде за собою прихильників у Єревані. 13 квітня 2018 року.
У 2017-му році Пашинян створив власну партію і був обраний до парламенту як лідер виборчого блоку «Єлк».
Одним з пунктів його виборчої програми була критика конституційних змін, які були затверджені після референдуму, що відбувся у грудні 2015 року, і в результаті яких Вірменія з квазі-президентської республіки стала парламентською, де більшість повноважень тепер зосереджені в руках прем’єра, якого обирає парламент.
Відтак, у президента забрали право вето, а президентська посада була перетворена на радше представницьку – тепер президента обирає парламент на один семирічний термін, а раніше обирали всенародним голосуванням.
Сержа Сарґсяна вперше обрали президентом цієї південно-кавказької країни з населенням три мільйони у 2008 році і він двічі був президентом. Новий президент – однофамілець Армен Сарґсян – був обраний в парламенті і склав президенту присягу дев’ятого квітня.
Нікол Пашинян (праворуч) веде переговори з Сержем Сарґсяном 22 квітня 2018 року. Сарґсян незабаром подасть у відставку з прем’єрської посади.
«Пашинян використав свій депутатський мандат в інтересах громадян», – каже Артур Сакунц, голова правозахисної Гельсінкської групи у третьому за величиною місті Вірменії – Ванадзорі.
Через громадянську непокору Пашинян показав, що вірменські громадяни небайдужі до долі власної державиАртур Сакунц
«Без претензій на посади, він посилив громадянський протест. Через громадянську непокору він показав, що вірменські громадяни небайдужі до долі власної держави, небайдужі до факту, що Серж Сарґсян хотів стати прем’єр-міністром, що б посилило культуру авторитарного правління», – додає Сакунц.
Багато хто в натовпі протестувальників каже, що заклики Пашиняна до мирних ненасильницьких демонстрацій переконали їх приєднатись до акцій.
Хоч цілком уникнути сутичок не вдалося, і сам Пашинян потрапив до шпиталю після порізу руки і поранення ока, коли він та інші опозиціонери хотіли увійти до будівлі парламенту 16 квітня.
Нікол Пашинян з пораненою під час протестів рукою.
Як політична постать, Пашинян завжди виділявся своїми непримиренними поглядами і щирою критикою владиАрмен Оганян
Повернувшись знову до протестувальників, Пашинян закріпив свою репутацію серед тисячі демонстрантів як стійкого борця проти Сержа Сарґсяна.
«Як політична постать, він завжди виділявся своїми непримиренними поглядами і щирою критикою влади, за що я завжди його шанував», – каже 32-річний Армен Оганян, учасник протестів проти, як він каже, «закріплення порочної політичної системи».
(Над матеріалом працювали Alan Crosby та журналісти Вірменської редакції Радіо Свобода).