Пашинян намагається взяти курс Вірменії на євроінтеграцію – журналіст

Відставка прем’єр-міністра Сержа Сарґсяна, який до того протягом десяти років обіймав посаду президента – лише одна з вимог протестувальників, нагадує виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос. На його думку, нова влада не зможе швидко змінити вектор зовнішньої політики з проросійського на проєвропейський, навіть якщо захоче. Журналіст Мансур Мировалев нагадує, що Вірменію та Росію пов’язує давня дружба, яка, однак, зазнала низки ударів протягом останніх років.

Прем’єр пішов. Чи позбудеться Вірменія російського впливу? | Ранкова Свобода. Частина 2

Журналіст та експерт з питань Середньої Азії і Кавказу Мансур Мировалев порівнює радість протестувальників Єревану з похміллям – і прогнозує відповідні наслідки.

«Похмілля від шампанського найважче. Цю фразу можна застосувати до всього, що буде відбуватися у Вірменії у найближчі місяці. Екстаз із приводу вчорашньої відставки Сарґсяна неминуче вичерпається, і люди, які вимагали його відставки, будуть вимагати результатів від тих, хто посяде місце Сарґсяна. Тут в нас достатньо складна ситуація, тому що люди чекають різких радикальних дій, але вірменські політики навряд чи зможуть на них піти».

Мировалев зізнається, що чекати на успіх протестів було важко, адже такі акції супроводжували всі вибори у Вірменії останніх років – 2013, 2015 та 2016-го. Те, що цього разу не дійшло до насильства, він пояснює місцевим менталітетом.

«Ступінь внутрішньонаціональної, внутрішньоетнічної солідарності вірмен надзвичайно висока. Це люди, які протягом сотень та тисяч років виживають у дуже ворожому оточенні і тому у вірмен є таке неписане правило, що вірменин в іншого вірменина стріляти не буде».

Виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос вважає успіх протестів у Єревані скоріше умовним, адже відставка Сарґсяна була лише однією з вимог.

Ігор Семиволос

«Надалі буде доволі тривалий складний процес. Опозиція набагато менш організована, не має чіткого уявлення про свої цілі, про своє майбутнє, про те, яким чином йти до влади і що робити. Натомість влада консолідована і перед обличчям цієї загрози з боку опозиції буде більш активна», – зазначив він в ефірі Радіо Свобода.

Семиволос нагадує, що вибори вірменського парламенту ще попереду, тому підбивати підсумки подій зарано.

Мансур Мироволев очікує, що лідери вуличної опозиції постараються отримати максимум від вчорашнього успіху. Однак вказує і на ризики – зокрема чинник Нагірного Карабаху, за який Вірменія давно конфліктує з Азербайджаном.

«Не можна виключати, що зараз Баку може спробувати скористатись міжцарів’ям в Єревані, щоб відновити бойові дії. Будь-яка ескалація в Карабаху буде впливати на настрої у самій Вірменії», – міркує гість ефіру.

Другим важливим фактором називає Росію. На думку Мировалева, Москва наразі вичікує, намагаючись зрозуміти потенційні ризики та вигоди від зміни влади у Вірменії.

«З того, що Пашинян заявляв у попередні роки, нам зрозуміло, що ця людина дуже специфічно ставиться до членства Вірменії у ЄврАзЕС. Це людина, яка намагається посилити інтеграцію Вірменії з Європейським союзом. Знову ж таки питання, які будуть економічні наслідки таких дій. Справа в тому, що населення Вірменії набагато менше від населення Києва, це приблизно 2,5 мільйони людей, з них десятки, якщо не сотні тисяч перебувають у Росії», – пояснює він.

Лідер опозиції Нікол Пашинян

Мировалев не виключає, що у випадку загострення стосунків з Єреваном Кремль може вдатися до масової депортації вірмен, які живуть на російській території.

«Сам факт того, що в небагатих вірменських містах та селах знову з’являться сотні та тисячі чоловіків, які лишилися без роботи через якісь політичні кроки, які викликали дратування Москви – це буде дуже сильним фактором стримування», – прогнозує експерт.

Відставка Сержа Сарґсяна не означає зміну геополітичного курсу Вірменії, переконаний політолог Сергій Таран.

«Для самої Вірменії, вірменських політиків проєвропейський вибір і розрив із Росією означало би сказати: ми готові теоретично відмовитися від Нагірного Карабаху (просто самі вірмени навряд чи зможуть захищати Нагірний Карабах від Азербайджану). Коли ми дивимося на ситуацію у Вірменії, ми не повинні накладати українські шаблони на цю ситуацію. З одного боку, так, це зміна влади, це революція, але через залежність від Росії через Нагірно-Карабаську проблему ще буде великим питанням, чи це буде геополітична революція, чи відбудеться зміна геополітичного вектору», – аргументує Таран.

Сергій Таран

На думку ж Ігоря Семиволоса, політична верхівка Вірменії розуміє безперспективність проросійського напрямку зовнішньої політики, але на радикальні дії не наважиться.

«Ситуація буде змінюватись, але повільно, враховуючи також консенсус, який сьогодні був досягнутий всередині вірменського суспільства про необхідність, з одного боку, більшої демократії, конкуренції, більших можливостей для обговорення зовнішньополітичного розвитку – і обмеження, які існують у вигляді Карабаху, у вигляді діаспори, економічної прив’язки, військових баз», – припускає він.

Мансур Мировалев зауважує, що вірменсько-російські відносини мають довгу історію, проте останнім часом і в них були проблеми.

«Росія звільняла Вірменію від турецького панування, допомагала відбиватись від персів. Ця символічна, дуже давня дружба була дуже сильно зіпсована вбивством вірменської родини з семи людей російським військовослужбовцем. А також продаж Росією зброї Азербайджану став великим політичним приниженням для Вірменії», – згадує журналіст.

Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі

​