Угорщина – П’ятниця, 6 квітня, – останній день, коли угорські партії, згідно із законом, могли агітувати за своїх кандидатів напередодні виборів до парламенту Угорщини. Суботу оголошено днем тиші перед тим, як виборці у неділю, 8 квітня, прийдуть голосувати на свої виборчі дільниці.
Особливістю цьогорічної кампанії, крім націоналістичних гасел, закликів і взаємних обвинувачень у корупції, національній зраді, у так званому пособництві неурядовим організаціям із-за кордону, є не так конкуренція партійних платформ, як сподівання учасників перегонів на високу явку виборців. Щоб збільшити число своїх електоральних прихильників, принаймні три політичні сили із п’ятьох в Угорщині розкручують у своїй передвиборній риториці на повні оберти українську тему.
Владна коаліція робить це з метою методичних «нагадувань» і «попереджень» для населення у друкованих виданнях. Одразу кілька медіа-ресурсів, які контролюються державою, надрукували низку публікацій про «згубну стихію» Майдану. У статті часопису Magyar idők («Угорські часи») читачів переконують, що Революцію гідності в Україні влаштував американський фінансист Джордж Сорос і навіть примудрився призначити на ключові державні посади своїх людей.
Джордж Сорос
В іншій публікації окремий акцент роблять на тому, що внаслідок тривалих вуличних виступів і заворушень було повалено владу колишнього президента України Віктора Януковича і що це призвело до «повного хаосу» і падіння економіки та погіршення рівня життя населення. При цьому нема жодного згадування про основні причини протестів українців та агресію Росії.
Навіть консервативний часопис Magyar Nemzet у розпалі передвиборної кампанії не втримався від припущень і мало підтверджених версій на грані спекуляцій про те, хто міг вести смертельний вогонь зі стрілецької зброї проти учасників подій на Майдані наприкінці лютого 2014 року, внаслідок чого загинули понад 100 осіб і кілька сотень були поранені.
Українське як негатив
Найчастіше ж високопоставлені представники чинної угорської влади вдаються до гучних заяв про те, як в Україні, на їхню думку, дискримінують 150-тисячну угорську меншину на Закарпатті через ухвалення освітнього закону. Найпослідовнішим виразником таких тверджень є керівник МЗС Угорщини Петер Сійярто. Оскільки жодних спростувань у ліво-ліберальній пресі на ці закиди міністра практично не було, якщо не брати до уваги кілька роз’яснювальних виступів посла України в Угорщині Любові Непоп на угорських телеканалах і в пресі, у масі своїй угорський виборець схильний вважати, що подібні заяви аж ніяк не позбавлені сенсу. Причому така суперечка ведеться навіть у середовищі угорських українців.
Праворадикальна партія «Йоббік», очолювана Ґабором Воною, напередодні парламентських виборів часто озвучує тезу про те, що проурядова коаліція недостатньо твердо й послідовно захищає права закордонних угорців, у тому числі в Україні. Представники правоекстремістів вимагають утворення територіальної автономії угорців на Закарпатті і не раз помічені в організації демонстрацій перед посольством України в Будапешті на захист політичного русинства і скандуванні вимог щодо «самовизначення» Закарпатської області України. Кільком членам «Йоббік» СБУ заборонила в’їзд на територію України через їхню участь у ролі «спостерігачів» під час незаконних так званих «референдумів» в окупованому Росією Кримі та на окупованій частині Донбасу.
Ґабор Вонa (архівне фото)
Українців розглядають через призму виборчих маніпуляцій
Найчастіше українська тема звучала напередодні парламентських виборів у виступах лідера ліво-ліборальної партії Демократична коаліція Ференца Дюрчаня. Він звертає увагу виборців на маніпулятивні схеми проурядової коаліції через залучення власників українсько-угорських паспортів до процедури голосування на парламентських виборах 2018 року.
У власному рослідуванні Дюрчань доводить, що в багатьох прикордонних селах області Саболч-Сатмар-Береґ на окремі адреси незаможних власників житла масово приписані громадяни України і що в цьому їм навіть допомагали голови сільських адміністрацій, наближені до ФІДЕС. За це господарі будинків нібито отримували невелику матеріальну вигоду або влаштовувались на тимчасові громадські роботи, якщо були безробітні.
Колишній соціаліст Ференц Дюрчань обіцяє, що з приходом його політичної сили до влади він скасує двосторонню угоду між Угорщиною та Україною (УНР та УРСР на початку 1960-х років) про взаємну виплату пенсій.
Він доводить, що після 1989 року матеріальне забезпечення кількох десятків тисяч українських пенсіонерів є непомірним тягарем для угорської економіки. Так, підвищені пенсії в Угорщині отримують колишні українські держслужбовці, бюджетники, працівники митниці, відставні дипломати, керівники підприємств, учені, правоохоронці чи дипломовані представники технічних професій.
У розслідуванні цього опозиційного політика йдеться про те, що деякі отримувачі підвищених пенсій з України просто фальсифікували документи і що ці факти повинна перевірити прокуратура. Проте, оскільки така ситуація влаштовує правлячі еліти, які зацікавлені в збільшенні числа своїх прихильників на виборах, нічого не міняється, стверджує Ференц Дюрчань.