«Потрібна дискусія про кримськотатарську автономію» – Арсен Жумаділов

Як створення кримськотатарської національної автономії може допомогти деокупації Криму? На якій стадії перебуває цей проект? Чому точаться гарячі дискусії в українському суспільстві щодо бажання корінного народу створити автономію в складі України? Чи достатньо поінформовані українці?

Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії розмовляли з радником голови Меджлісу кримськотатарського народу Арсеном Жумаділовим.

‒ Народний депутат України, голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров стверджує, що зміни до Конституції України в частині закріплення кримськотатарської національної автономії будуть оприлюднені найближчим часом. За його словами, «всі гарячі дискусії ще попереду». Коли чекати публікації цього документа?

‒ Ми говоримо про найближчий тиждень, максимум два, коли відбудеться засідання робочої групи конституційної комісії, на якому розглянуть документ. Ми очікуємо, що проект підтримають і надішлють на розгляд конституційної комісії. Національно-територіальна автономія не є чимось очевидним, у різних країнах вона реалізується по-різному. Над цілісним документом, який ми можемо запропонувати суспільству, працювали юристи, правознавці, етнологи, політологи.

​‒ На ваш погляд, чи достатньо поінформоване українське суспільство про те, що таке кримськотатарська автономія, як вона функціонуватиме в українській державі?

‒ Суспільство ще не бачило цілісного тексту, але воно має відповісти на запитання: чи підтримують українці в цілому реалізацію права на самовизначення кримськотатарського народу в складі української держави? Те, про що ми зараз говоримо ‒ це наша відповідь Путіну на його легенду про те, що 2014 року хтось у Криму самовизначився. Ми, кримськотатарський народ, будучи корінним народом цього півострова, увібравши в себе всі етноси, які проживали в Криму з незапам'ятних часів до першої анексії Катериною ІІ, є носіями права на самовизначення. Ми не могли його реалізувати до 2014 року, але зараз, як мені здається, ми перебуваємо на фінішній прямій, щоб українська держава визнала наше право на самовизначення.

Після цього кримськотатарський народ вийде на міжнародну арену й скаже, що легенда про право на самовизначення, яку озвучили 2014 року, неспроможна. Вона не тільки порушує цілісність суверенної держави, що незаконно. Вона порушила право кримськотатарського народу на самовизначення. І ми говоритимемо про два наріжних принципи міжнародного права.

‒ Ви стверджуєте, що таким чином створення автономії сприятиме деокупації Криму?

‒ Так, і додам, що також ідеться про різні цільові аудиторії в світі. Територіальна цілісність України підтримана відповідною резолюцією Генасамблеї ООН 2014 року абсолютною кількістю держав. Але з того моменту резолюції з прав людини набирали все менше голосів за. І Росія це використовує. На жаль, серед держав, які залишаються осторонь або голосують проти, є мусульманські, тюркські країни, для яких Україна є чимось далеким. Я говорю про країни Перської затоки, Центральної Азії.

Коли ми говоритимемо, що на кону стоїть не тільки цілісність української держави, а й право братнього, мусульманського кримськотатарського народу на самовизначення, ми дуже активно лобіюватимемо наші позиції в Організації ісламського співробітництва, в тюркському світі, щоб ці країни згуртувалися навколо підтримки української держави, територіальної цілісності та права на самовизначення.

‒ Рефат Чубаров каже про те, що «гарячі дискусії ще попереду». На ваш погляд, наскільки гарячі будуть дискусії про кримськотатарську автономію в українському суспільстві?

‒ Це залежатиме від наявності або відсутності популізму в цьому питанні. Якщо всім здоровим силам українського суспільства вдасться провести якісну дискусію по суті, то дискусії будуть гарячими, але конструктивними й продуктивними. Якщо ж нам це не вдасться й популістські сили візьмуть гору, то ці гарячі дискусії будуть деструктивними, і ми опинимося в складній ситуації. Але це залежить не тільки від кримських татар: інтелігенція, громадські активісти та політики мають об'єднатися, щоб ця дискусія була результативною.

‒ Створення національної автономії передбачає використання кримськотатарської мови, яка в Криму діятиме фактично нарівні з державною. На ваш погляд, це реально?

‒ Це більш ніж реально, ми бачимо безліч прикладів у світовій практиці. Наприклад, Канада, Квебек, де англійська з французькою діють нарівні. Українська держава зараз вживає заходів для захисту державної мови та забезпечення її функціонування в усіх сферах суспільного життя. І в цьому ‒ механізм порятунку мови та її розвитку: треба широко впроваджувати мову, щоб люди почали розмовляти українською мовою, розуміти її. Те ж і з кримськотатарською мовою, якій загрожує зникнення. Це пов'язане, зокрема, й з тим, що немає необхідності вивчати кримськотатарську мову для використання в повсякденному житті.

Давайте говорити чесно: кримськотатарська мова не була потрібна для повсякденного життя в Криму. Її не використали в публічній сфері. У побутовій, домашній ‒ так, є безліч кримськотатарських сімей, які використовують у побуті рідну мову. Але коли мову не використовують в публічній сфері, вона відмирає. Якщо зникне мова, через два-три покоління розчиниться народ у своїх народах-сусідах. Тому ми маємо вжити заходів, щоб її зберегти, вжити заходів, щоб її використання було повсюдним.

Арсен Жумаділов

​‒ Противники створення автономії непокояться через «федеративний статус Криму», говорять про те, що можуть згодом з'являтися нові утворення на території України. Що ви про це думаєте?

‒ Це занепокоєння абсолютно безпідставне. Ми говоримо про Україну як про унітарну державу. Центр державної влади перебуває в Києві, він делегує деякі повноваження на місця. Наприклад, сьогодні ми говоримо про децентралізацію, коли держава делегує деякі повноваження в органи місцевого самоврядування. Ми не говоримо про те, що в Криму створюється якесь окреме утворення, яке входить у взаємодію з українською державою.

Ми говоримо про те, що Україна надає деякі особливі повноваження цій території та впроваджує спеціальний правовий режим, щоб кримські татари змогли відновитися як народ на своїй рідній землі.

Часто згадують Закарпаття чи інші регіони. Чому це не стосується інших ситуацій? Тому що інші етноси, які проживають на території України, є національними меншинами, але не народами, які мають право на самовизначення. Тому що вони вже визначилися один раз ‒ у складі своїх власних держав. У румунів є Румунія, в угорців ‒ Угорщина, лише у кримських татар, окрім Криму, нічого немає.

Оригінал – на сайті Крим.Реалії