«Вибачте, в мене немає комп’ютера»: що загрожує медреформі в регіонах?

Із 1 квітня українські пацієнти можуть підписувати декларації з сімейними лікарями, терапевтами та педіатрами, яких обрали самостійно. Медичній реформі може загрожувати саботаж на місцях – як припускає народна депутат Ірина Сисоєнко, через відсутність технічного оснащення для доступу до системи e-Health лікарі в регіонах можуть бути неспроможні укласти декларації з пацієнтами. Вона побоюється, що це підірве довіру до медреформи загалом. При цьому радник виконувача обов’язків міністра охорони здоров’я Олександр Ябчанка зазначає, що МОЗ, хоч і буде моніторити ситуацію, не має повноважень ухвалювати рішення замість органів місцевого самоврядування. А секретар Громадської ради при міністерстві Євген Гончар прогнозує: в той час як в місті лікарі будуть конкурувати за пацієнтів, в селах все буде навпаки.

Чи готові українці обрати сімейного лікаря | Ранкова Свобода. Частина 3

Для того, щоб укласти договір з лікарем, потрібно прийти до нього з низкою документів та особисто підписати декларацію, наголошує експерт «Реанімаційного пакету реформ» Світлана Бубенчікова. При цьому вона зазначає, що обирати можна будь-якого лікаря, який подобається, незалежно від місця реєстрації.

«Якщо я проживаю на Троєщині, я можу обслуговуватися в лікаря, який приймає на Оболоні або в іншому районі Києва. Пацієнт обирає сімейного лікаря, приходить до нього на прийом з ідентифікаційним кодом та паспортом. Якщо це педіатр або сімейний лікар, де пацієнт хоче, щоб обслуговувалася його дитина, то, звичайно, копія свідоцтва (про народження – ред.) дитини. І особисто заповнює документи в лікаря. Ці всі дані дублюються в електронному форматі, тобто пацієнт підписує фізично декларацію і потім заносить в електронну базу, яку підписує своїм електронним підписом сам лікар», – пояснює Бубенчікова.

Сімейний лікар та секретар Громадської ради при Міністерстві охорони здоров’я Євген Гончар зазначає, що в містах лікарі будуть конкурувати за пацієнтів, а в маленьких населених пунктах ситуація очікується протилежна.

«Причина поганого кадрового забезпечення в селі – в тому, що немає матеріально-технічної бази для цього з причини відсутності якихось змін. А з настанням реформи охорони здоров’я, з реформою децентралізації, яка вже декілька років відбувається, з’являється фінансова можливість зацікавити лікарів приїхати до населеного пункту. Тому що раніше його фактично не було, не було грошей і важко було зацікавити. Допрацьовували люди, які там все життя працюють», – згадує Гончар в ефірі «Ранкової Свободи».

Зараз, на його думку, для молодих фахівців робота в сільській місцевості може бути навіть більш вигідною, адже буде більше «вільних» пацієнтів. Якщо ж громаду чи її частину не задовольнятиме робота медика, є можливість запросити іншого, створивши для цього необхідні умови.

Народний депутат від «Самопомочі» Ірина Сисоєнко підкреслює, що в кожного терапевта, педіатра чи сімейного лікаря має бути фізичний доступ до електронної бази даних.

Ірина Сисоєнко

«Лікар має бути забезпечений безпосередньо комп’ютером, медичною інформаційною системою, яка доєднана до електронної системи e-Health центрального органу виконавчої влади – МОЗ. Тож безпосередньо зараз влада на місцях має сформувати такі технічні можливості для своїх лікарів».

В той час, як у столиці парламентар відзначає певний поступ, вона припускає виникнення проблем в областях.

«Я знаю такі регіони, міста України, де міська влада, місцеві депутати, мери навіть про це особливо і не думають. Зараз пацієнти з усієї України почнуть шукати собі лікаря, приходити до того лікаря, а лікар буде казати: вибачте, але в мене немає комп’ютера, в мене нічого немає. Як результат, може сформуватись негатив, недовіра, по суті, до всієї медичної реформи», – побоюється Сисоєнко.

113 «піонерів»

Радник керівника МОЗ Олександр Ябчанка запевняє, що міністерство виконало свою частину роботи – система e-Health готова до роботи, також МОЗ провело консультації з лікарями, представниками місцевої влади та пацієнтами, а також забезпечити нормативно-правове врегулювання.

«Технічно все готове, але наскільки заклади будуть забезпечені комп’ютерами, наскільки головні лікарі підключаться до системи – це вже залежить від того, як спрацюють місцеві ради, як спрацюють головні лікарі, тому вся система запрацює тоді, коли кожен просто зробить свою частину роботи», – зазначає він.

За словами Ябчанки, МОЗ надало методичні рекомендації і планує моніторити ситуацію, але не може ухвалювати рішення на місцях замість органів самоврядування.

«Перші 113 громад, скажімо, піонери цієї реформи, вже отримали детальне операційне керівництво, як організувати систему надання первинної медичної допомоги. Більше того, вся необхідна інформація є на сайті міністерства», – сказав радник міністра.

Євген Гончар зауважує, що гроші, які лікар отримує за надання послуг пацієнтам, надходять не йому напряму, а до медичного закладу, де він працює.

«Заклад, залежно від форми трудового договору – колективного, неколективного або договору з ФОП-лікарем, буде платити заробітну плату за надані послуги. Ця сума дійсно буде різнитись по території України і навіть між закладами. Десь заклади є більш оптимальними, менше видатків адміністративних, комунальних і більш сприятливе ставлення до лікарів, тому договори краще укладають. Десь я не виключаю, що ситуація буде не настільки сприятлива», – припускає він.

І додає: якщо лікаря перестануть влаштовувати умови роботи, він може змінити медичний заклад, залишивши за собою своїх пацієнтів.

Крім того, різною буде оплата і за лікування різних верств населення. Гончар звертає увагу на критерій віку.

«Діти до п’яти років і люди після 66 років – за них буде в два рази більше грошей. Звісно, хтось може піти в студентський гуртожиток, підписати зі студентами, це також варіант, але якась зацікавленість в тих же пенсіонерах є», – зазначає лікар.

Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі