У статті журналу The Economist мовиться про те, чому переобрання російського президента Володимира Путіна не означає, що ситуація з перетворенням Росії в «нормальну» країну є безнадійною. Агентство Bloomberg, тим часом, публікує статтю з поясненням того, чому витік мільйонів українських працівників у країни Східної Європи може бути не таким уже поганим явищем. А Al Jazeera звертає увагу на те, як українці рятують лелек та яке значення ці птахи мають для національної свідомості.
У журналі The Economist мовиться про те, чому переобрання російського президента Володимира Путіна не означає, що ситуація безнадійна. Автор згадує Михайла Горбачова, який свого часу зміг усвідомити, що інтереси людей повинні переважати над інтересами держави чи класовими інтересами, і започаткував політику гласності й перебудови, тим самим покінчивши з Холодною війною.
«Радянська система не могла продовжувати своє існування без обману і репресій», – наголошує автор. Проте кінець СРСР не означав виникнення «нормальної» країни, як багато хто сподівався. Далі йшли «десять років неспокою, економічного спаду, зростання злочинності й соціальної катастрофи», провину за які поклали на Горбачова. Та, як він сказав через роки, справжні наслідки його рішень відчуло саме покоління його онуків, мовиться в статті.
«Воно більш впевнене в собі, більш вільне, воно знає, що повинне покладатися тільки на себе», – цитує автор Горбачова.
У статті наводяться приклади таких «сучасних онуків» Горбачова, прихильних європейським цінностям, здатних принести реальні зміни в країну. Серед них – Олександр Габуєв, провідний експерт з питань Китаю в московському аналітичному Центрі Карнегі. Разом з іншими однодумцями вони вже сьогодні виробляють ідеї реформування країни, щоб «бути готовими» прийти до влади. Інший приклад – Ольга Мостинська, яка раніше працювала на Путіна, але для якої війна в Україні та анексія Криму стали останньою краплею перед звільненням. Тепер її обрали до місцевої ради в Москві, вона займає активну громадянську позицію, мовиться у статті.
Покоління, яке дійсно може щось змінити, формується також і «загальним досвідом травми, яка стає центральною для їхньої ідентичності», і саме це покоління має потенціал закінчити справу Горбачова й перетворити Росію на «нормальну» країну, зауважує автор.
Агентство Bloomberg публікує статтю з поясненням, чому витік мільйонів українських працівників у країни Східної Європи може бути не таким уже й поганим явищем.
Як виявилося, мігранти, які залишили країну в пошуках працевлаштування за кордоном, згодом надсилають додому значно більше грошей, ніж вважали до цього часу.
«За оцінками центрального банку (НБУ – ред.), який переглянув свою методологію, минулого року до України переказали 9,3 мільярда доларів, що на 2 мільярди доларів більше, ніж банк підрахував спочатку», – мовиться у статті.
Справа в тому, що приватні грошові перекази є важливим джерелом іноземної валюти в Україні, посилається автор на дані банку. Ці суми, як виявилося, перевищують суми прямих іноземних інвестицій.
На думку деяких експертів, трудова міграція українців є викликом для економіки країни. Це змушує, зокрема, українські компанії підвищувати заробітні плати.
Та «доки грошові суми, які повертаються в Україну, зростають, потреба в людському капіталі Східної Європи також зростає».
Арабська телемережа Al Jazeera тим часом звертає увагу на те, як українці рятують лелек від холодної зими.
Після зимівлі в Південній Африці тисячі білих лелек повертаються до України. «Їхня виснажлива подорож пройшла над Суданом, Єгиптом, Туреччиною, Болгарією та Румунією», – мовиться у статті.
І хоча більшість цих птахів, кількість яких досягає 40 тисяч, прямує до Польщі, близько 15 000 лелек «обрали Україну своїм кінцевим місцем призначення для початку підготовки для розмноження». Там птахів чекав сніг, та українці не залишили їх в біді – вони зібрали всі можливі сили, щоб викладати сіно поверх снігу, годували їх і допомагали іншими способами, зазначає автор.
«Багато українців відчувають, що вони мають особливі стосунки з білими лелеками», – мовиться у статті. Лелека для українців – не лише національний птах, але й символ сім’ї, вірності й патріотизму. Люди вірять у те, що, коли лелеки зів’ють гніздо на даху будівлі, це приносить щастя.
Автор відзначає, що, ймовірно, легенда про те, що дітей приносять лелеки, пішла саме з України.