Жінки на війні психологічно витриваліші, ніж чоловіки – Білозерська

Гості програми «Ваша Свобода»: Олександра Дрік, голова громадського об’єднання «Декларації під контролем»; Олена Білозерська, боєць Української добровольчої армії (УДА, під керівництвом Дмитра Яроша).

У Львові, Маріуполі, Ужгороді, Києві та в інших українських містах відбувся «Марш жінок». Акція була приурочена до 8 березня. Учасники акцій у Києві та Ужгороді повідомили про напади на себе. Марш за права жінок у столиці України цього року об’єднав кілька сотень учасників. Серед вимог цьогорічного заходу боротьба з домашнім та з гендернозумовленим насильством. Також вимагали рівної оплати праці та щоб держава вживала заходів для протидії дискримінації жінок у різних сферах.

Ваша Свобода | Не лише 8 березня. Жінка в Україні

Олександр Лащенко: Пані Дрік, ви відчуваєте як жінка якусь відмінність, коли з можновладцями маєте справу, з’ясовуєте важливу конфіденційну інформацію для оприлюднення громадськості? Чи не має значення, чи чоловік займається цією справою, чи жінка?

(Повна версія програми)

Олександра Дрік: Я ніколи не ставила перед собою такого аргументу, чи можу я чимось займатися, чи не займатися, враховуючи те, що я жінка. На щастя, у моєму житті ніколи не було проблем із тим, щоб до мене ставилися якось інакше у моїх будь-яких правах, враховуючи мою стать.

Мені шкода, що так відбувається не з усіма в Україні. Для мене абсолютно нормальним вважається, що ті, хто вважає, що їхні права порушені, висловлюють свій протест проти того, щоб вони не порушувалися.

Справа не в радянському чи в радянському. Справа в тому, що ми, як незалежна держава, зараз відновлюємо свої традиції. Якщо для цього потрібно, якщо є запит на те, щоб створити свій український день жінок, давайте його створимо. Хай воно буде наше, нехай воно буде зі своєю українською історією, а не прив’язане до чогось, чого ніхто не пам’ятає або чого багато хто не підтримує.

– Пані Білозерська, Ви сприймаєте поздоровлення начальника Генштабу ЗСУ Віктора Муженка на адресу жінок-воїнів як щось позитивне, чи для Вас це не дуже серйозно? І, на фронті перебуваючи, Ви відчуваєте, що Ви – жінка?

​Олена Білозерська: Для мене 8 березня – просто звичайний день... Хтось зі старшого покоління може привітати. Жінка народилася жінкою – вона завжди жінка, що б не робила. Ви ж не думаєте щодня, що ви – чоловік. Так і я не думаю щодня, що я – жінка. На війні це дійсно має другорядне значення.

Покрова – для мене це набагато важливіше. Це справжнє свято, це українське свято, це традиційне, це патріотичне свято, це військове свято. 8 березня багато жінок продовжують святкувати як саме свято боротьби за права жінок, згадують суфражисток. Хоча вони не є прорадянські, пострадянські. Але для мене це передовсім радянське свято.

– Пані Дрік, жінка-лідер в Україні – це неабияке випробування?

Олександра Дрік: Не можна диференціювати і робити різницю у виконанні своїх прав між чоловіками і жінками, тобто за статтю. Це закріплено в основному документі країни.

Фоторепортаж: Під час маршу за права жінок в Ужгороді на жінок напали

Як зробити, щоб цей баланс, особливо в українській владі, серед найвищих посадовців, був досягнутий у найкомфортніший спосіб, щоб ми бачили результат спільної роботи в парламенті, в уряді, на посаді президента? Операційний директор «Фейсбук», «Гугл» Шеріл Сандберг презентувала кілька років тому свою книжку в Україні.

Вона говорить, що на найнижчих посадах завжди більше жінок, а на високих, керівних посадах – чоловіків. На основі різних досліджень доходить висновку, що чоловік претендує на високу посаду, якщо відповідає вимогам до цієї посади хоча б на 60%, а жінка – лише якщо на 100%.

Олександра Дрік

Жінки не претендують на високі посади, зокрема керівні, лише тому, що не відчувають себе повністю впевненими у тому, що зможуть кваліфіковано виконувати цю роботу. Це аж ніяк не означає, що вони менш кваліфіковані і гірше справилися б із цією роботою. Жінки в дуже багатьох випадках в Україні на високих державних посадах упоралися б із завданням набагато краще.

Щодо Верховної Ради – візьмімо квоти, які були встановлені, тобто за партійними списками має бути певний відсоток жінок. Це недарма називається «позитивною дискримінацією» – нібито спрямоване на те, щоб виправити ситуацію, а з іншого боку, це все рівно дискримінація. Тобто це виділення за формальними ознаками. Щоб було вирішене питання рівної участі чоловіків і жінок, треба забезпечувати умови, за яких стать не впливає на обіймання посади людини. Наприклад, це може забезпечуватися анонімним тестуванням під час проходження конкурсу на держслужбу.

Марш жінок у центрі столиці (відео)

Якби в українській політиці і в органах державної влади було більше жінок, то ми отримали б набагато якіснішу і відповідальнішу владу. Є особливості жінки, з якими вона народжується, які так чи інакше впливають на те, наскільки відповідально вона ставиться до всього, чим займається. Коли ми досягнемо цього здорового балансу між жінками й чоловіками в політиці і владі, отримаємо набагато якісніше управління державою і відповідальніше.

– Пані Білозерська, для воїна, як не крути, все рівно чоловіку в чомусь легше – фізичні навантаження переносити. Психологічні – не впевнений.

Олена Білозерська

​Олена Білозерська: Психологічні жінкам легше. Жінки психологічно витриваліші.

Я, наприклад, проти будь-яких квот, будь-яких преференцій для жінок. Якщо йдеться про боротьбу за права жінок, то вона має бути спрямована на те, щоб не було заборон.

Ти не можеш обіймати певну посаду, тому що ти жінка. В українській армії досі існують (такі заборони – ред.). Завдяки зусиллям жінок, правозахисниць, у першу чергу Марії Берлінській, волонтерці, аеророзвідниці, була програма «Невидимий батальйон» – трохи менше, ніж два роки тому зняли заборону на дуже багато бойових посад для жінок. Тепер жінки можуть бути офіційно і кулеметницями, і снайперами.

На війні, в армії я не намагаюся виглядати, як чоловік, вести себе, як чоловік, навіть робити все те, що роблять чоловіки, якщо я чогось фізично не можу робити. Але не можна і підкреслювати свою жіночу природу, бо дограєшся, що перестануть брати на бойові.