«Кримнаш» уже не мобілізує росіян – російський політичний коментатор

Учасники програми «Ваша Свобода»: Максим Ялі, експерт-міжнародник; Костянтин Еггерт, політичний коментатор телеканалу «Дождь».

Речниця Міністерства закордонних справ Росії Марія Захарова порівняла лист кандидата у президенти Росії Ксенії Собчак до українського посольства з проханням про дозвіл на в’їзд у Крим із «дозволом піти в туалет». Міністр закордонних справ України Павло Клімкін намір Собчак назвав «політичною шизофренією». Раніше Ксенія Собчак заявила, що хоче отримати дозвіл Києва і поїхати до Криму. У штабі Собчак пояснили, що вона не збирається проводити у Криму передвиборчу агітацію, а хоче зустрітися з кримськими татарами та іншими жителями Криму, щоб зрозуміти їхні проблеми. Натомість депутат Держдуми Росії Наталія Поклонська заявила, що Ксенія Собчак вже була у Криму після анексії.

Ваша Свобода | Куди привів «Кримнаш» путінську Росію

Олександр Лащенко: Пане Ялі, взагалі тема «Кримнашу» через 4 роки наскільки вагома і під час виборів у Росії, і взагалі?

Максим Ялі: Вагома для більшості населення Росії. Був вдалий крок політтехнологів перенести вибори саме на 18 березня, тому що за останніх 6 років це була насправді головна подія, так би мовити, «здобуток» третього президентства Путіна. Економічними здобутками похвалитися неможливо.

​(Повна версія програми)

Не слід поєднувати москвичів з усім населенням. У Москві таксисти, які «знають все» – жодного не зустрічав, який підтримував би Путіна. Достатньо різкі заяви лунають постійно, всі втомилися. Зазвичай кажу росіянам, які починають жалітися: «Крим же ж ваш». Це їх у ступор заводить.

Досить вдалий крок висування Собчак у кандидати в президенти для обох (і для Собчак, і для Путіна – ред.). Було зроблено на неї ставку – це легітимізація виборів. Навального ж не допустили. «Випускають пар» ліберальної опозиції. Собчак отримує величезний піар, доступ до федеральних каналів. Вона вміє монетизувати це.

– Переклад. Пане Еггерт, порядок денний «Кримнашу» на цих виборах значимо це, чи не треба це перебільшувати?

​Костянтин Еггерт (переклад): Я не став би цього перебільшувати. Російська влада так довго говорила людям, що «Кримнаш» назавжди», що значна частина людей, як мінімум, путінський «ядерний» електорат у це повірив. Це перестало бути фактором мобілізації. Влада намагається про це нагадати через показ художнього фільму «Крим» 17 березня. Це не значить, що значна частина громадян Росії раптом вирішила: Крим необхідно повернути Україні. Але це більше не є головним.

З одного боку, ніби вичерпані (подібні ресурси – ред.). З іншого боку, є ще можливості полоскотати ЄС і НАТО у Придністров’ї чи на ближніх підступах до країн Балтії. Маса варіантів для Кремля нагадати громадянам про те, що Росія сьогодні – це не просто Росія, це «фортеця Росія», яка оточена західними ворогами, з якими треба регулярно битися, в якій є «головний комендант» – Путін. Не передбачається серйозного економічного зростання, економічної, тим більше політичної лібералізації, лишається тільки історія про «Росію в облозі». Цей наратив збережеться.

Із Донбасом буде історія доволі складна. Або треба буде піти, що називається, «у рознос», у смітник викинути переговори Суркова і Волкера, «нормандський формат», тоді, напевне, можна розпочинати масштабні бойові дії на території України. Але, принаймні поки наразі, путінське завдання – «заморозити» конфлікт на умовах Москви.

Максим Ялі

​Максим Ялі: Ми побачимо рішення щодо миротворців ООН акурат наприкінці жовтня-на початку листопада. Це буде пов’язано з тим, що будуть надважливі вибори у США, від результатів яких залежатиме подальша доля Дональда Трампа. Вони вже дотиснули Кремль. (Путін – ред.) піде на поступки. Буде саме варіант резолюції США по миротворцях, який повністю співпадає з українською стороною.

Буде поетапне впровадження місії ООН спочатку на лінії розмежування, а потім далі, якщо українська сторона буде починати виконувати політичну частину Мінських угод, розширювати їх. Тиск буде насамперед на російську сторону, а восени буде посилений і на українську. Для Трампа буде дуже важливо продемонструвати перед виборами, що зможе вирішити одну з негативних спадщин Обами – конфлікт в Україні.

– Переклад. Пане Еггерт, позиція американців і у зв’язку з Донбасом, і у зв’язку з Кримом наскільки буде принциповою? Чи надія Росії – якось домовитися, якщо завгодно, ціною України, ще існує?

​Костянтин Еггерт: Що зробили представники генералітету, які відіграють важливу роль в американській зовнішній політиці, щодо України за останніх 2-3 місяці, адміністрація Обами не спромоглася зробити за 3 роки, перш за все вирішити питання про постачання зброї. Це питання політично вирішене. Це вкрай неприємна історія для Москви. Після цього, як мінімум, надії мали би поменшати.

Виступ Дена Коутса і обіцянки ввести санкції у дію впродовж найближчого тижня (схоже, це станеться до 18 березня) – це теж, звісно, неприємно. Москва завжди хотіла, щоб в українське питання втрутилися американці, тоді могла би вести розмову, як наддержава з наддержавою. Ця мрія здійснилася, але абсолютно не так, як в Кремлі хотілося б. Я не думаю, що Путін вийде з системи переговорів Сурков-Волкер найближчим часом – на це дивляться так само і європейці. Поки різких кроків не робитимуть. Але одночасно спроби проштовхнути рішення, яке влаштувало б Москву, тобто миротворців на умовах Москви, продовжуватимуться.

Росія вступає у гонку озброєнь навіть у менш сприятливих умовах, ніж СРСР. Увесь бюджет Російської Федерації у три рази менший тільки військового бюджету США. В країні немає особливого бажання перетворюватися у «військовий табір». Перетворитися у «велику країну, яка піднімається з колін», як показують це по телебаченню – це бажання є. Але якось жертвувати – ні.

Є паралелі з передгорбачовською епохою. Змагатися з Америкою буде складно... Крім того, чимало російських військових експертів мають сумніви, що розробки (підводні дрони, ракети з ядерними установками, про що заявляв Путін минулого тижня – ред.) у такій просунутій фазі, що про них можна говорити, як про систему, яка прийнята на озброєння російськими збройним силами.