Політика

Оборонно-безпековий Євросоюз: європейці розробили «дорожню карту»

Ілюстраційне фото

Брюссель – «Дорожню карту» з організації автономного військово-стратегічного напрямку роботи ЄС – Постійного структурованого співробітництва в сфері оборони та безпеки (PESCO) – ухвалили 6 березня у Брюсселі. Усі 25 держав-учасниць, без Данії, Великобританії та Мальти, тепер працюватимуть над підготовкою військових, створенням командно-контрольних систем, а також над новими науково-технічними розробками у воєнній сфері

Ухвалена 6 лютого в Брюсселі «дорожня карта» з реалізації автономної військово-стратегічної співпраці держав-членів ЄС – Постійного структурованого співробітництва в сфері оборони та безпеки (PESCO) – це «перша ластівка» на шляху побудови так званого Оборонного союзу.

«Ця «дорожня карта» визначає напрямок і стратегічні вказівки щодо того, як структурувати подальшу роботу, яка буде виконуватися як у процесі реалізації Постійного структурованого співробітництва, так і в управлінні цим процесом, включно із проектами та визначенням різних кроків у виконанні зобов’язань», – повідомила Рада міністрів оборони та закордонних справ ЄС, яка провела своє засідання в Брюсселі.

Федеріка Моґеріні

«Після багатьох років дискусій, але без жодного просування, ми нарешті з безпрецедентною швидкістю рушили до створення Оборонного й безпекового союзу. Тепер ми рухаємося в двох напрямках: перший – реалізуємо те, що вже було задумане. Йдеться про оборонні ініціативи, визначені за останній рік: це Постійне структуроване співробітництво, спільний річний огляд питань оборони та створення європейського оборонного фонду. Друге – ми вирішили далі поглиблювати нашу безпеку й оборону, вносячи на розгляд нові проекти», – зауважила високий представник ЄС із закордонної та безпекової політики Федеріка Моґеріні по завершенні цієї, як вона сказала, «історичної наради».

Запущені перші проекти, які створять підвалини майбутнього Оборонного союзу

Ухвалена європейцями «дорожня карта» також встановлює графіки аналізу та оцінки реалізації національних планів, які, власне й визначають, як саме держави-учасниці Постійного структурованого співробітництва планують виконувати свої зобов’язання.

Загалом, тепер роботу із розвитку європейських оборонних та безпекових спроможностей проводитимуть у трьох сферах.

Перша – це власне розвиток Постійного структурованого співробітництва, паралельно із поглибленням його співпраці із Північноатлантичним союзом. Першочергове завдання – розвиток та налагодження високошвидкісної мобільності військ у межах ЄС, багато держав якого входять і до НАТО.

Друга – розвиток партнерства між європейською оборонною сферою та країнами, які не входять до ЄС, але прагнуть з ним співпрацювати.

Третя – організація фінансування цих оборонних та безпекових ініціатив, включно із інвестуваннями у наукові розробки у військовій сфері.

Планом дій, який був підтриманий всіма 25 країнами, що входять до PESCO, також передбачений графік реалізації наступних проектів у сфері європейської оборони.

В той же час, міністри ЄС офіційно започаткували список перших 17 проектів співпраці, які охоплюють 3 сфери: вишкіл і тренування персоналу, створення та розвиток спільних контрольно-командних систем для забезпечення наземних, морських, повітряних, а також кібернетичних місій та операцій. І остання – розвиток науково-технічних військових потужностей і їхньої оперативної готовності до оборони.

До посилення оборони ЄС підштовхнула й Росія

З того часу, як на кордонах Європейського союзу, як на сході, зокрема, з боку Росії, так і на півдні, зросли оборонно-безпекові виклики, Брюссель вирішив задіяти передбачене засадничими угодами ЄС співробітництво в сфері оборони та безпеки. Пояснення цьому дипломатичною мовою лунає так: «Виходячи з необхідності започаткувати всеохоплюючу та амбіційну постійну структуровану співпрацю (PESCO), щоб зміцнити безпеку та оборону об’єднаної Європи, та щоб сприяти досягненню цілей Європейського союзу, згідно із його Глобальною стратегією».

Водночас, прагнення до реалізації цього проекту було підсилено виходом із ЄС Великої Британії, яка категорично заперечувала й блокувала європейські оборонні й безпекові ініціативи, аргументуючи це тим, що цю місію слід залишити виключно для НАТО.

З іншого боку, до активізації військово-оборонного співробітництва всередині ЄС підштовхнула й непрозора й повна протиріч політика нинішньої адміністрації США.

У Постійному структурованому співробітництві у сфері оборони та безпеки наразі беруть участь 25 країн-учасниць: Австрія, Бельгія, Болгарія, Чехія, Хорватія, Кіпр, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Італія, Ірландія, Латвія, Литва, Люксембург, Нідерланди, Польща, Португалія, Румунія, Словенія, Словаччина, Іспанія та Швеція.