Критичним залишається стан колишнього російського розвідника – 66-річного Сергія Скрипаля. П’ятого березня стало відомо про можливе отруєння Скрипаля, засудженого в Росії за шпигунство на користь Великої Британії. Британська поліція розслідує цю справу.
Сергія Скрипаля та його дочку виявили в торговому центрі в місті Солсбері і госпіталізували. Станом на 6 березня вони залишаються у відділенні інтенсивної терапії в критичному стані. Що саме стало причиною отруєння – невідомо, але місцева преса з посиланням на джерела в поліції повідомляє, що речовиною міг бути фентаніл.
Частина центру міста Солсбері на півдні Британії залишається закритою, фахівці в захисному одязі виконують роботи зі знезараження вулиць.
У Кремлі заявили, що нічого не знають про можливе отруєння, а депутат Держдуми Андрій Луговий заявив, що це – можлива провокація британських спецслужб проти Росії.
Останнім гучним прикладом отруєння була смерть у 2006 році колишнього співробітника ФСБ Росії Олександра Литвиненка від радіоактивного полонію. За даними британських слідчих, операцію з отруєння Литвиненка полонієм-210, «можливо», санкціонували в Кремлі, і до цього, ймовірно, були причетні тодішній глава ФСБ Микола Патрушев і президент Росії Володимир Путін.
У сучасному світі існує набагато більше випадків убивств опонентів дивними і невідомими широкому загалу отрутами.
Гельземіум – «інфаркт-трава»
Один із основних отруйних компонентів цієї отрути – Gelsemium elegans або «інфаркт-трава», рідкісний різновид рослини, яка поширена тільки в Азії, в основному в Китаї.
Отруєння Гельземіумом – один із найбільш популярних способів вбивства серед російських і китайських найманих убивць.
Олександр Перепиличний
Олександр Перепиличний був російським олігархом і нерідко критикував Кремль. У 2009 році він отримав притулок у Великій Британії і пізніше допомагав швейцарській прокуратурі розслідувати відмивання грошей серед московських чиновників. Він був одним із головних постачальників компромату на російських високопосадовців, пов’язаних зі смертю антикорупційного юриста Сергія Магнітського в 2009 році в московській в’язниці.
У 2012 році Олександр раптово помер під час пробіжки поруч зі своїм будинком в графстві Саррей. Йому було 44 роки, і незадовго до смерті він пройшов медичне обстеження, яке не виявило жодних проблем зі здоров’ям.
Також незадовго до власної смерті Перепиличний повідомив колегам, що на його адресу надходять погрози. Вони виявилися реальними. ПІд час розтину розтину експерти виявили в організмі 44-річного бізнесмена сліди, які могли вказувати на отруєння Gelsemium Elegans.
Олігарх став четвертим, пов’язаним зі справою Магнітського, хто помер за дивних обставин, і місцева поліція зі самого початку заявила про підозрілі обставини його смерті. Слідство вважає, що Перепиличного могли отруїти, наприклад, за те, що він допомагав розкрити податкові махінації серед представників силових структур і походження мільйонних валютних рахунків російських чиновників у швейцарських банках.
Полоній-210
Полоній – рідкісний і високорадіоактивний елемент, який присутній в урановій руді. Полоній-210 приблизно в 250 тисяч разів більш токсичний, ніж синильна кислота (ціаністий водень), концентрована доза якої швидко вбиває.
Олександр Литвиненко
Литвиненко – колишній офіцер ФСБ Росії, який у 2000 році зі своєю сім’єю отримав політичний притулок у Лондоні. Литвиненка отруїли полонієм, який додали в чай, у листопаді 2006 року в лондонському суші-барі. Розтин показав, що в його тілі присутні сліди полонію-210. Британські експерти з радіації вважають, що Литвиненко – перша людина в історії, яка померла від гострих радіаційних ефектів полонію-210. Однак спочатку йому поставили діагноз «отруєння талієм».
Незадовго до своєї смерті Литвиненко написав листа, в якому заявив, що наказ його вбити віддав Путін. Високий суд Лондона підтвердив, що ці підозри були обґрунтовані.
Олександр Литвиненко звинувачував ФСБ у вибухах житлових будинків та інших терактах у Росії: вони, за його словами, мали зміцнити рейтинг Володимира Путіна і дати йому більше влади. Російські чиновники повністю відкидають ці звинувачення. Литвиненко також звинуватив Путіна в смерті російської журналістки Анни Політковської, яку застрелили за два місяці до смерті самого Литвиненка.
Талій – «отрута отруйника»
Талій – хімічний елемент, що міститься в калієвих мінералах і сульфідних рудах. Невелику, нетоксичну кількість талію-201 використовують для обстежень в ядерній медицині.
Отруйні талієві солі використовують у щурячих отрутах і інсектицидах. Побічний ефект отруєння талієм – втрата волосся. Через те, що це одна з поширених отрут, її називають «отрутою отруйника».
Микола Хохлов
Хохлов – радянський агент КДБ, який перейшов на бік США в 1953 році і дав свідчення про операції КДБ. У 1957 Хохлова лікували від отруєння талієм в німецькому Франкфурті – це було після того, як КДБ зробив невдалу спробу замаху на свого колишнього співробітника.
Деякі колишні співробітники КДБ стверджують, що Хохлова отруїли НЕ талієм, а полонієм, так само, як і Литвиненка в 2006 році.
Юрій Щекочихін
Юрій Щекочихін був російським журналістом, відомим своїми розслідуваннями, а також депутатом партії «Яблуко». Він виступав проти корупції і поширення організованої злочинності в Росії.
Щекочихін помер в липні 2003 року. За кілька днів до зустрічі зі слідчими ФБР у США журналіст раптово захворів незрозумілою хворобою з симптомами сильної алергічної реакції.
Згідно з висновком судмедекспертизи, причина смерті Щекочихіна – важка загальна інтоксикація, що проявилася в синдромі Лайєлла (варіант алергічного бульозного дерматиту). Всі записи медичних обстежень і результати розтину залишаються засекреченими в архівах ФСБ Росії.
«За два тижні (Щекочихін) перетворився на глибокого старця, волосся випадало жмутами, з тіла зійшла шкіра, практично вся, один за іншим відмовляли внутрішні органи», – згадує Сергій Соколов, заступник головного редактора російської «Нової газети».
За інформацією журналістів, симптоми хвороби Щекочихина схожі на симптоми Хохлова і Литвиненка.
Тетрахлородібензодіоксин (ТХДД) – «Діоксин»
ТХДД – тверде з’єднання без кольору і запаху; дуже часто його помилково називають «діоксином». ТХДД – основна складова Агента «Оранж» – суміші хімікатів, яку використовували США під час війни у В’єтнамі для знищення рослинності. Агентство ракових досліджень зарахувало цю речовину до канцерогенних.
Віктор Ющенко
Український політик Віктор Ющенко наприкінці 2004-го був отруєний ядовитою кількістю ТХДД під час президентської кампанії. Тоді він змагався з проросійським кандидатом Віктором Януковичем.
Через високий вміст ТХДД в організмі обличчя Ющенка було знівечене «хлоракне» (вугреподібні ураження шкіри через контакт із хімічними речовинами).
Ющенко, який виступав за євроінтеграцію і вступ України до НАТО, звинуватив російських чиновників у перешкоджанні розслідуванню його отруєння.
Тоді – за оголошеними офіційно підрахунками – президентські вибори виграв нібито Янукович. Це стало однією з причин початку Помаранчевої революції в Україні. Пізніше Верховний суд постановив, що вибори пройшли з численними порушеннями і призначив нові вибори, в яких переміг Ющенко.
Зарин й інші нервово-паралітичні речовини
Зарин – нервово-паралітична рідина без кольору і запаху, що викликає асфіксію. Людина, яка прийняла чи вдихнула речовину, не може контролювати м’язів дихальної системи. ООН класифікувала зарин як зброю масового ураження, його виробництво і накопичення заборонено Конвенцією про хімічну зброю.
Ібн аль-Хаттаб
Ібн аль-Хаттаб був громадянином Саудівської Аравії, який воював на боці чеченських сил на початку нульових. У ФСБ Росії заявили, що саме вони знищили Ібн аль-Хаттаба в 2002 році. Родичі загиблого і джерела в Чечні стверджують, що командир помер незабаром після того, як розкрив лист, покритий «швидкодіючим нервово-паралітичним препаратом, можливо, зарином або аналогічним препаратом». Російські ЗМІ стверджують, що лист доставив подвійний агент із Дагестану, якого підкупили співробітники ФСБ.
Рицин
За часів Холодної війни в Радянському Союзі як зброю застосовували отруту рицин. Агентів КДБ підозрювали щонайменше у трьох спробах вбивств із допомогою рицину перебіжчиків із країн Варшавського договору.
Отрута рицин виробляється з насіння рослини Ricinus communis (рицини), які вичавлюються для отримання касторової олії. М’якіш восьми розчавлених насінин вважається дозою, небезпечною для дорослої людини. Але випадки смерті від прийому в їжу насіння рицини рідкісні – оболонка насіння важко засвоюється, і людський організм спроможний перетравлювати цей токсин.
Найнебезпечнішою отрута рицин стає тоді, коли потрапляє в кровоносну систему людини за допомогою ін’єкції. У формі очищеного порошку дози рицину розміром в декілька кристалів кухонної солі може бути достатньо, щоб убити людину.
Георгій Марков і Володимир Костов
Болгарський дисидент і журналіст ВВС і Радіо Вільна Європа Георгій Марков помер в 1978 році через 4 години після уколу голкою, отруєною рицином. Британські слідчі вважають, що голка була захована в парасольці. Маркова вкололи в ногу на автобусній зупинці в Лондоні.
Подібна спроба вбивства сталася 10 днями раніше і щодо іншого болгарського дисидента, Володимира Костова – він був репортером Радіо Вільна Європа. В серпні 1978 йому в спину вистрілили голкою з аналогічною отрутою в паризькому метро. На щастя для Костова, доза виявилася занадто малою, і він вижив.
Борис Коржак
У серпні 1981 викритий подвійний агент ЦРУ Борис Коржак отримав поранення рициновою кулькою в нирку в одній із продуктових крамниць у штаті Вірджинія, США. У нього вистрілили з духового зброї. Коржак вижив, він вважає, що замах вчинили агенти КДБ.
Неідентифіковані отрути
Хафизулла Амін
Хафизулла Амін – афганський політик часів Холодної війни. В 1979 році за його наказом вбили прорадянського президента Нура Мухаммада Таракі. Але сам Амін обіймав посаду президента лише три місяці. Радянські лідери, запідозривши політика у співпраці з ЦРУ, наприкінці 1979 року вирішили його отруїти.
На щастя для Аміна, в останній момент він відмовився від їжі, яку отруїв агент КДБ. Замість Аміна отруївся його зять. Але вже через два тижні президента застрелили радянські військові під час штурму кабульського палацу. Новим президентом став Барак Кармаль – ставленик СРСР.
Анна Політковська
Російська журналістка, правозахисниця і критик Кремля Анна Політковська важко отруїлася у вересні 2004-го після того, як випила чаю на рейсі «Аерофлоту». Журналістка летіла в Беслан, де чеченські бойовики в той момент утримували заручників у школі. Політковська вважала, що за отруєнням стоїть ФСБ. Згідно з повідомленнями преси, до чаю додали невідомий токсин, виготовлений в одній із секретних хімічних лабораторій радянських часів. Два роки по тому Політковську застрелили в під’їзді будинку в Москві в якому вона мешкала.
Над матеріалом працювали: Рон Сіновіц, «Настоящее время», Людмила Ваннек
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
«Тип отрути з’ясовують»: що відомо про отруєння екс-офіцера ГРУ Росії у Великій Британії
Слова мого чоловіка, що його вбив Путін, підтвердив суд Британії – Марина Литвиненко
Десять років від смерті Литвиненка: справедливості досі немає
«За Путіним плаче Гаазький трибунал» – співавтор книги «Російська мафія – ФСБ»
За вбивством Литвиненка стоїть уряд Росії, і його, «ймовірно, схвалив» Путін – британське слідство