Гастролі російських артистів в Україні – безпечно, але трохи принизливо – Макаров 

Медіагрупи пропонують Нацраді з питань телебачення та радіомовлення додавати російських артистів до «чорного списку» лише в разі навності проти них кримінального чи адміністративного провадження в Україні, каже член Нацради Сергій Костинський. Водночас він переконує, що до цього переліку і так не потрапляють випадкові люди. А на думку представника Національного інституту стратегічних досліджень Сергія Здіорука, до формування «чорного списку» мала б долучитись вся громадськість.

Телеканали проти «чорного списку». Хто загрожує національній безпеці? | Ранкова Свобода. Частина 2

Як пояснює член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Сергій Костинський, представники медіасередовища вважають надто спрощеним порядок, згідно з яким російські артисти потрапляють до так званого «чорного списку». Цей перелік, за словами Костинського, укладають Нацрада та СБУ, часто на звернення громадських активістів, і випадкових людей там немає.

«Ці люди або підтримували військову агресію Росії публічно, підписували відповідну заяву Путіну або давали концерти, або висловлювались щодо територіальної цілісності України, тобто заперечували територіальну цілісність. Але медіа-групи вважають, що цей порядок доволі спрощений і це дозволяє дуже швидко і багато людей додавати до нього. Вони пропонують критерії», – сказав він в ефірі «Ранкової Свободи».

Хоча Нацрада ще не отримала документу, Костинський має загальне уявлення про те, як виглядають пропозиції медійників.

Сергій Костинський

«В порядку, який запропонували медіа-групи, є такий критерій: якщо проти російських артистів відкриті кримінальні або адміністративні провадження в Україні, тоді СБУ автоматично направляє цю особу до переліку, але ніяк інакше. Друге - наприклад, якщо в РНБО є свій реєстр персональних санкцій, тоді, згідно з цим порядком рекомендується таких осіб також додавати в перелік», – каже Костинський.

Письменник Андрій Курков погоджується з тим, що обмеження кіно- та телепродукції з санкційними артистами має сенс, однак висловлює думку, що критерії обмеження для різних видів мистецтва мають бути різні.

Андрій Курков

Для прикладу Курков згадує про заборону книги письменника Бориса Акуніна «Історія російської держави». Курков, чиї твори перестали видавати в Росії після Помаранчевої революції (на його думку, через політичну позицію автора), вважає обмеження на ввезення літератури недоцільним.

«В Акуніна позиція проукраїнська, і якісь книжки дозволяти, якісь –забороняти замість того, щоб ту книжку, яка комусь не подобається, просто видати свою версію, якщо це книга про історію, або критичні статті написати і зробити конференцію - тут, здається, діалог важливіший за заборони», – міркує письменник.

Натомість регулювання телеефіру Курков оцінює як виправдане.

«Телебачення зомбує, воно дає меседжі, в які свято вірить велика частина населення. Тому, якщо ми будемо показувати на наших телевізійних екранах фільми, де грають актори, які підтримують політику Путіна, це практично означає, що ми даємо сигнал власному населенню, що нічого проти політики Путіна самі теж не маємо», – каже він.

Провідний науковий співробітник відділу гуманітарної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень Сергій Здіорук вважає, що до процесу розробки так званого «чорного списку» мала би долучитись громадськість.

Сергій Здіорук

«Звичайно, що гарно було б, якби відповідні комітети Верховної ради долучилися до цієї роботи. Тобто, ця справа повинна перестати бути кулуарно-спеціалізованою. Вона повинна стати справою справді національної безпеки. А якщо ми кажемо, що це справа національної безпеки, то всі, хто вболіває за добробут, спокійне і демократичне буття нашої держави і нації, вони повинні до цього би долучатися у формі, скажімо, пропозицій, консультацій, вироблення характеристик і показників», – пропонує Здіорук.

Член правління Національної суспільної телерадіокомпанії України Юрій Макаров щодо такої пропозиції налаштований скептично.

«Давайте всі кинемо свої справи і будемо займатися фільтруванням потоку з того боку. Я розумію, що це так само не дуже комфортно», – зауважує він.

Представник НСТУ визнає, що серед російського культурного контенту зустрічаються якісні твори, проте зазначає, що «Суспільне» не транслює російську теле- та кінопродукцію.

Юрій Макаров

«Потрібна велика фантазія, щоб я уявив в ефірі чи то «Першого», чи то «Культури», чи то будь-якої з наших радіостанцій чи регіональних філій якийсь продукт країни-агресора в цей час. Моя фантазія настільки не розвинена».

Макаров визнає, що відмова від передач та фільмів із акторами, які підтримують політику Кремля, є скоріше символічним актом, проте не вважає її від того менш важливою.

«Коли ти їдеш центральною вулицею і бачиш плакат чи сіті-лайт якихось чергових гастролей якоїсь чергової російської антрепризи, яка приїхала сюди, в Київ, на те, що раніше називалось «чос» - заробляти гроші – це з точки зору змісту зовсім не містить ніякої небезпеки для національного простору, але з точки зору здорового глузду виглядає трохи принизливо», – пояснює він.

Сергій Костинський натомість вважає доцільним залучати громадськість до формування прозорої процедури, за якою російських артистів додаватимуть до «чорного списку». Він впевнений, що не можна говорити про російську агресію як про «війну політиків», що не повинна позначатись на культурному обміні.

«Сотні тисяч артистів, які працюють в Росії, так чи інакше підтримують політику Путіна, в суспільстві є величезна кількість людей, які їдуть воювати на Донбас та в Сирію. Це ж не політики провокують, це люди самі їдуть, це їхня воля, їхня позиція така. Тобто ми маємо справу з тим, що є певне суспільство, яке агресивно ставиться до держави Україна, до її суверенітету. І частиною цього суспільства є артисти, які активно підтримують політику Путіна», – аргументує свою позицію член Національної ради.

Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі:

​