Розстріл Небесної сотні: що заважає покаранню вбивць

Учасники програми «Ваша Свобода»: Соня Кошкіна, шеф-редактор інтернет-видання «Лівий берег», автор книги «Майдан. Нерозказана історія»; Дмитро Гнап, керівник проекту «Слідство.інфо» на «Громадському ТБ».

20 лютого в Україні вшановують пам'ять загиблих учасників Революції гідності. Жалобні заходи, зустрічі керівництва держави і високопосадовців з родичами Небесної сотні, макети меморіалу і багато запитань, серед яких найголовніше – чому не покарані винні?

Ваша Свобода | Розстріл «Небесної сотні»: що заважає покаранню вбивць?

Інна Кузнецова: Пані Кошкіна, якщо говорити про те, що було тоді, вся та історія, то що згадується в першу чергу?

​Соня Кошкіна: Трагічні дні 18-го і 19-го числа. Наразі, на жаль, у багатьох українських сімей є свій власний рахунок загиблих. Тоді навіть звичайне побиття, яке нам наразі здається вже ніби нормою буденною, викликало обурення суспільне. І коли за один день на центральній площі Києва і на прилеглих вулицях було просто брутально вбито понад 100 чоловік – це не могло не шокувати українське суспільство.

Хоча від початку Майдану спочатку було побиття, потім викрадення, звичайно, всі розуміли, що рано чи пізно станеться щось подібне. Але не за один день і не 100 чоловік!

На сайті «Лівого берега» викладена частина книги, глава присвячена саме подіям 20-го числа.

Луценко зустрівся із родинами Небесної сотні. Пообіцяв судити соратників Януковича (відео)

Снайпери, які були розсаджені на дахах біля Майдану, отримали всю амуніцію ще 14-го числа, сиділи там ще з 14-го. У них був наказ стріляти тоді, коли буде порушено лінію «Беркуту». І 20-го числа, коли почалися сутички на передньому фланзі і почалася стрілянина з консерваторії, то «Беркут» (є свідчення тогочасного очільника дніпропетровського «Беркуту» Андрія Ткаченка, який був зі своїми бійцями на другій лінії), коли зрозуміли, що йде атака, а вони не можуть її локалізувати, просто вирішив відступати.

Для тих, хто сидів на дахах, був сигнал, що потрібно стріляти. Вони не мали за своїми службовими інструкціями розбиратися, чому «Беркут» пішов наверх, а просто почали стріляти по людях.

Реконструкція розстрілів учасників Революції гідності 20 лютого 2014 року (відео)

– Пане Гнап, чи намагалися ви розібратися в тому, хто тоді в кого стріляв?

​Дмитро Гнап: Журналісти «Громадського» два роки тому підготували документальний фільм, розслідування. Ми маємо не виключати, що 20 лютого зранку стрілянина почалася з боку протестувальників, зокрема з рушниць, які вони принесли з собою. Протестувальники могли спровокувати стрілянину, яка зі свого боку викликала втечу «Беркуту» від колонади на майдані Незалежності і прихід так званої «Чорної роти» «Беркуту», яка почала вже просто розстрілювати усіх на Інститутській, відкрила шквальний вогонь по всіх, по більшості беззбройних протестувальниках.

Стрілянина з боку протестувальників могла бути викликана подіями 18 лютого, коли в Кріпосному провулку жорстоко просто були перебиті активісти. Люди зрозуміли: їх просто вбивають на вулицях міста, це вже не події січневих протистоянь, коли були вбиті Нігоян, Жизневський і Сеник. Влада і правоохоронці включили «м’ясорубку». За один день 18-го числа було вбито 15 чи 18 людей...

– Ще перед масовим розстрілом, вночі на 20-е число, ви писали у своєму блозі, що вам дуже хотілося б побачити на лаві підсудних Віктора Януковича, який отримує максимальний термін за весь перелік тяжких злочинів. Поки що не лише Янукович, але й мало хто взагалі потрапив на цю лаву підсудних. Як ви думаєте, коли ці злочини будуть розкриті?

Дмитро Гнап

​Дмитро Гнап: Це, напевне, питання до політологів, які зможуть оцінити, коли зміниться політична еліта в Україні, коли прийдуть більш відповідальні політики, які розумітимуть, що суспільство після Майдану не може втамувати дуже важливий попит – попит на справедливість. Не тільки різні об’єктивні технічні складності, зокрема величезна кількість постраждалих у справі розслідування розстрілів на Майдані, сама складність події злочину, бачимо величезний саботаж з боку влади відбувається стосовно притягнення винних до відповідальності.

Дмитро Садовник, командир розстрільної роти «Беркуту», абсолютно щасливо уникнув покарання. Йому просто дали втекти з країни.

Чотири «беркутівці» (Гончаренко і ще його троє співслужбовців з харківської роти «Беркуту», які підозрювалися в участі вбивств протестувальників у Кріпосному провулку, навіть тривалий час сиділи в СІЗО) були відпущені під домашній арешт. Їм дали втекти.

Це робиться зі згоди влади, за її участі. Величезна частина службовців, рот спецпризначення «Беркут» пройшли переатестацію сумнівним способом і продовжують службу в оновленій поліції так званій. Очевидно, є певна, згідно з нашими даними, домовленість нинішнього керівництва МВС з тими «беркутівцями», які брали участь у розправі над активістами на Майдані, що ми вас прощаємо – ви далі служите нам.

– Пані Кошкіна, коли ви писали свою книгу, то спілкувалися з людьми як з одного боку, так і з іншого. У вас не було відчуття недоговорюваності?

Соня Кошкіна: Бачили, коли виходили так звані «лідери» Майдану на сцену (люди, які фактично випадково стали лідерами, але можна їх так було називати), як їх освистували, коли ті говорили про домовленості з Януковичем і вмовляли людей піти на ці домовленості, але не розуміли, що відбувається в кулуарах...

Соня Кошкіна

Було відчуття, що і та, і та сторона намагаються себе прикрасити і свої «заслуги» виставити у якнайбільш вигідному світлі. За чотири роки це було би складнішим завданням. Навіть коли я збирала свідчення (я працювала вісім місяців), вже певні свідчення намагалися змінювати.

Я мала багато неофіційних контактів з представниками слідства. Вони вже тоді віддавали частково напрацьовані матеріали зі словами: ми не знаємо, чи нам взагалі дозволять все це оприлюднити, якщо так, то коли, а ти вже точно зробиш цього року.

18 січня на засіданні Кабміну Азаров, попри всі нормативні акти (це наразі є однією з головних претензій до нього по його кримінальній справі), проводить рішення про виділення МВС спеціальної зброї, яка проходить по всіх накладних, як «гуманітарна допомога». Це був спеціальний транспортний літак МВС Російської Федерації, на борту якого знаходилася певна кількість світлошумових гранат, вибухівки, тощо.

20 січня був повторний виліт літака. Згодом саме з застуванням цієї зброї було вбито Нігояна, Сеника і Жизневського. У подальшому використовувалася ця зброя проти Майдану.

Розстріл Небесної сотні: факти і версії (відео)