Зміна ватажка в угрупованні «ЛНР» потягнула за собою низку нових призначень в окупаційній адміністрації. Але фундаментальний фактор у російському контролі над ОРЛО лишився без змін. «Віджату» промисловість, як і за часів Плотницького, контролює південно-осетинське ЗАТ «Внешторгсервис». Та, схоже, й тут можливі зміни невдовзі.
Про це підприємство широкий загал почув близько року тому, навесні 2017-го. Тоді угруповання «ЛНР» та «ДНР» заговорили про так звану «націоналізацію». «Зовнішнє управління» віддали компанії «Внешторгсервис» із південно-осетинською, як виявилося згодом, реєстрацією.
Майбутній керівник луганського філіалу компанії «Внешторгсервис» Сергій Горохов під час «з’їзду підприємців» за участі ватажка угруповання «ЛНР» Валерія Болотова. Луганськ, травень 2014 року
Боротьба в угрупованні «ЛНР» між «силовиками», підконтрольними ФСБ Росії, та вертикаллю адміністрації президента Росії в особі колишнього ватажка Ігоря Плотницького була війною за контроль грошових потоків. Вона закінчилася призначенням нового виконувача обов’язків голови так званого «міністра держбезпеки» угруповання «ЛНР» Леоніда Пасічника, який замінив більшість «високопосадовців» на своїх людей.
Однак у філії «Внешторгсервису» поки все лишилося без змін. Як і за часів Плотницького, її очолює колишній народний депутат від Партії регіонів Сергій Горохов.
Фінансування й контроль із Південної Осетії
Контроль над фінансовою системою окупованих районів Луганщини та Донеччини здійснюють структури, зареєстровані у Південній Осетії (грузинська територія, яка як окреме незалежне «державне» утворення була проголошена після російсько-грузинської війни 2008 року й визнана лише Росією, Нікарагуа, Венесуелою та Науру).
За повідомленням Служби безпеки України, Росія фінансує окупаційні адміністрації ОРДЛО через Фонд підтримки міжнародних гуманітарних проектів. Він зареєстрований у Москві, а його засновник, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб Росії, – ТОВ «Комерційний банк «Міжнародний розрахунковий банк» з Південної Осетії.
Саме через цей банк виходять на міжнародні розрахунки окупаційні адміністрації угруповань «ЛНР» та «ДНР». Перший платіж між так званим «держбанком ЛНР» та «Міжнародним розрахунковим банком» відбувся 21 липня 2015 року.
Крім наповнення «бюджетів» угруповань «ЛНР» і «ДНР», фонд контролює витрати. Влітку 2017 року тодішній ватажок «ЛНР» Плотницький підписав угоду з Фондом підтримки міжнародних гуманітарних проектів. Її текст оприлюднював, посилаючись на власні джерела, «Український тиждень».
Титульний лист угоди між угрупованням «ЛНР» та Благодійним фондом підтримки міжнародних гуманітарних проектів. Фото з джерел в угрупованні «ЛНР»
Фонд отримав повноваження найвищого контролюючого органу, для якого «немає зачинених дверей» на окупованій частині Луганщини. Угода надає право фонду отримувати будь-які документи, що мають стосунок до витрачання грошей органами так званої «державної влади» та «бюджетними установами».
Із фінансистів «ЛДНР» – у куратори «віджатої» промисловості
Хоча в угоді президентом Фонду значиться Олександр Трішин, раніше цю посаду обіймав громадянин Росії Володимир Пашков. Його постать поєднує дві найважливіші для двох угруповань на окупованій частині Донбасу структури – згаданий фонд та ЗАТ «Внешторгсервис». У березні 2017 року це акціонерне товариство отримало в «зовнішнє управління» «віджаті» підприємства з українською реєстрацією в ОРДЛО.
Найбільш докладну розвідку, що таке ЗАТ «Внешторгсервис», опублікувало російське видання «КоммерсантЪ-Власть». ЗАТ зареєстроване у Південній Осетії, проте очолив його Володимир Пашков – російський громадянин Росії.
Володимир Пашков – екс-заступник губернатора Іркутської області, призначений за підтримки Сергія Чемезова, який входить до близького оточення російського президента Володимира Путіна. У 2014 році Пашков звільнився та переїхав до Москви, де став президентом Благодійного фонду підтримки міжнародних гуманітарних проектів.
Навесні 2017-го Пашков йде з посади президента фонду-фінансиста угруповань «ЛДНР» до знов-таки південно-осетинського ЗАТ «Внешторгсервис». І тепер він стає головою «зовнішнього управління» майже усієї гірничо-видобувної та металургійної промисловості ОРДЛО.
Луганська аномалія «Внешторгсервису»
Про те, як побудована робот «Внешторгсервису» на Донбасі, відомо не надто багато.
Із документів угруповань навесні минулого року стало відомо, що фірми із назвою ЗАТ «Внешторгсервис» зареєстровані в Донецьку та Луганську. Проте підприємства, які отримало ЗАТ у «зовнішнє управління», реєструються переважно як окремі філіали. У ОРДО філіалів відомо 8.
Титульний лист Положення про «Філіал №8». Зображення з власних джерел Радіо Свобода в ОРДЛО
На окупованій Луганщині – ситуація дивна. Там відомий лише один філіал, №2. І до складу одного гігантського філіалу увійшли геть усі вугільні підприємства Ріната Ахметова. Це три об’єднання з шахт, збагачувальних фабрик, транспортних підрозділів: «Краснодонвугілля» (входить до «Метінвесту»), «ДТЕК Свердловантрацит» та «ДТЕК Ровенькиантрацит». На цих підприємствах працюють 35 тисяч людей.
Жодних філіалів, крім №2, на окупованій частині Луганщини не було «акредитовано»
Керівником філіалу №2 ЗАТ «Внешторгсервис» став Сергій Горохов. Це – колишній народний депутат України. У політиці – з початку 2010-х років, спочатку депутат-регіонал в обласній раді, а з 2012 року – народний депутат від Партії регіонів
Керівник філіалом №2 ЗАТ «Внешторгсервис» Сергій Горохов підписує колективний договір із трудовими колективами вугільних об’єднань. Фото з сайту МИА «Исток»
Створення мегафіліалу на окупованій частині Луганщини та призначення Горохова керівником мало бути пролобійоване у Росії на найвищому рівні. На той момент угруповання «ЛНР» контролювала вертикаль, до якої належав головний ватажок цього угруповання Ігор Плотницький, а на чолі якої стояв радник президента Росії Владислав Сурков.
Йде війна за гроші. Шахтарі – заручники
Саме результати роботи Сергія Горохова задокументовані у розслідуваннях про продаж вугілля з Луганщини до Росії та його подальший експорт.
Сьогодні філіал №2 ЗАТ «Внешторгсервис», який очолює Сергій Горохов, переживає скрутні часи. Попри переможні реляції про зростання видобутку наприкінці минулого року, на усіх підприємствах – жахливі борги із зарплати перед шахтарями.
Минулого тижня доведені до відчаю гірники «Краснодонвугілля» й їхні родини вимагали від адміністрації виплати боргів. Після цього стихійного мітингу трохи грошей дали – але лише за грудень, пообіцявши решту боргу (за близько 1,5 місяці) віддати пізніше. Подібна ситуація й у об’єднаннях «Свердловантрацит» та «Ровенькиантрацит» – там борги перед працівниками за 2,5 місяці. Адміністрація та профспілка годують людей обіцянками.
Все свідчить про те, що існують складнощі з фінансуванням луганського філіалу ЗАТ «Внешторгсервис». Отже боротьба за контроль над фінансовими потоками до та від угруповання «ЛНР» триває. Зважаючи на решту процесів у ОРЛО, можна передбачити, що видобуток і продаж вугілля переберуть під свій дах «силовики» – куратори так званих «міністерств держбезпеки» і внутрішніх справ» угруповання «ЛНР» із російської ФСБ.
P.S. 12 лютого до адміністрації об'єднання «Ровенькиантрацит» надійшов дзвінок про замінування. Невідомий пообіцяв підірвати адмінбудівлю, якщо до 15 лютого не буде виплачений борг із зарплати. Станом на вечір 13 лютого на підприємстві частково виплатили зарплату. Близько 1000 працівників отримали в середньому по 9 тисяч рублів (за курсом, – приблизно по 4,5 тисяч гривень).