У сирійській провінції Ідліб 3 лютого був збитий російський військовий літак Су-25. Льотчик, майор Роман Миколайович Філіпов, катапультувався, приземлився на території противника і був убитий після короткого бою. Су-25 став першим російським літаком, який був знищений у Сирії безпосереднім противником російських військ: бомбардувальник Су-24, збитий на півночі Сирії 24 листопада 2015 року після зальоту в повітряний простір Туреччини, був знищений турецьким винищувачем. Окрім того, це перший російський літак, знищений у Сирії пострілом з землі.
Міністерство оборони Росії заявило, що «по базі, з якої було збито російський штурмовик Су-25», завдано «групового удару високоточною зброєю», зокрема крилатими ракетами «Калібр». При цьому кадри з місця подій і повідомлення сирійських активістів у соціальних мережах говорять про те, що удар відплати за збитий літак був завданий не тільки «Калібрами», але і некерованими бомбами, зокрема наповненими хлором бочками.
У експертів є питання і до інших заяв російського військового відомства, що стосуються збиття Су-25. Про обставини загибелі Су-25 і його пілота Романа Філіпова, якими вони постають через два дні після падіння штурмовика, Радіо Свобода поговорило з аналітиком експертної групи Conflict Intelligence Team Кирилом Михайловим.
Де був збитий літак?
Усі джерела, зокрема ті бойовики, які збили літак, а також сирійські активісти, які побували на місці його падіння, вказують, що це сталося в районі населеного пункту Масеран неподалік міста Саракіб (інші варіанти передачі назви – Саракеб, Серакіб, Серакаб тощо – ред.). Це одне з міст провінції Ідліб, яка зараз контролюється супротивниками президента Сирії Башара Асада різного ідеологічного забарвлення: від «Вільної сирійської армії», яку відносять до так званої «поміркованої опозиції», до терористів із угруповання «Хаят Тахрір аш-Шам». Саракіб – це одне з найбільших міст провінції, досі не підконтрольне силам Асада, зараз на нього відбувається наступ проасадівських сил.
Яке саме угруповання збило літак? Чи правда, що це угруповання, близьке до Туреччини, і якщо так, то чому так сталося? Росія ж тепер співпрацює з турками в Сирії: вивела своїх військових спостерігачів із кантону Афрін, дозволивши Анкарі розпочати там повномасштабну військову операцію проти курдів, уклала з Туреччиною та Іраном угоду про «зони деескалації».
Перші відео падіння літака пішли від угруповання «Джейш ан-Наср» («Армія перемоги»), яке виступає під брендом «Вільної сирійської армії». Однак згодом з’ясувалося, що це угруповання не бере на себе відповідальність за збиття літака, а відповідальність узяло на себе угрупування «Хаят Тахрір аш-Шам». Це коаліція джихадистських та ісламістських угруповань на чолі з угрупованням «Джабхат ан-Нусра», колишньою «філією Аль-Каїди в Сирії». Після останніх поразок «Ісламської держави» «Джабхат ан-Нусра» є, мабуть, найсильнішим джихадистським угрупованням у провінції Ідліб і взагалі в Сирії.
Це угруповання офіційно визнане терористичним і в Росії, і в США. Воно опублікувало відео, зняті неподалік позиції переносного зенітного ракетного комплексу (ПЗРК), з якого був збитий літак. Вони ж опублікували фото документів і особистих речей, взятих у пілота. Тож, найімовірніше, відповідальність несе саме «Тахрір аш-Шам».
Що стосується ролі Туреччини, то тут усе досить складно. Теоретично Туреччина заявляє, що бореться в Сирії «з тероризмом». Однак відомо, що деякі турецькі колони, які входили в Ідліб як спостерігачі в рамках російсько-турецько-іранських угод про створення «зон деескалації», супроводжувалися бойовиками «Тахрір аш-Шам». Самі бойовики говорили, що дотримуються з турками чогось на кшталт «озброєного нейтралітету»: вони готові потерпіти турецьку присутність в Ідлібі, бо вона не загрожує безпосередньо пануванню «Тахрір аш-Шам» на цій території.
Так ось чому курди одними з перших висловили Росії співчуття у зв’язку із загибеллю льотчика, адже їхній основний ворог зараз – Туреччина?
Курдські сили висловили співчуття Росії, так, причому це відбулося, незважаючи на те, що вони вважають: Росія завдала їм «удару в спину», вивівши своїх спостерігачів з кантону Афрін незадовго до того, як Туреччина почала там свою операцію. Пропагандистські прокурдські ресурси пишуть, що всі, з ким борються курди, – це підтримувані Туреччиною джихадистські угруповання. Насправді все трохи складніше, на боці Туреччини воюють і зовсім «відморожені» угруповання, а є і більш-менш цивілізована «Національна армія». Вона створена з безпосередньою турецькою участю: можна провести паралель між цією «Національною армією» і «арміями» угруповань «ДНР» і «ЛНР» на Донбасі. Курди впевнені, що російський літак збили ті ж самі джихадисти, які зараз наступають на кантон Афрін на північ від місця, де це сталося.
Що взагалі Су-25 робив в Ідлібі? Міноборони Росії говорить про «розвідувальний політ». У чому зазвичай полягають завдання Су-25 у Сирії?
У Міністерстві оборони Росії висловилися досить обережно, сказавши, що Су-25 виконував «обліт зони деескалації». Про його місію нічого не йшлося, але було б дивно, якби він виконував якусь наглядову місію. Росія володіє значним арсеналом засобів розвідки і спостереження за ситуацією на землі: це і літаки-розвідники Іл-20 та Іл-22, їх було видно на супутникових знімках авіабази Хмеймім ще наприкінці листопада. Це і безпілотники: те ж Міністерство оборони, коли опублікувало відео «удару відплати» за збитий Су-25 ракетами «Калібр», використовувало відео з безпілотника «Орлан-10», який висів над місцем подій. Є у Росії і більш серйозні безпілотники, наприклад, у січні в тій же провінції Ідліб ісламісти з угруповання «Нураддін аз-Зінкі» збили БПЛА «Форпост», найскладніший і потужний безпілотник, що є на озброєнні Росії. Засобів спостереження у Росії в Сирії вистачає.
Чим зазвичай займаються Су-25 в Сирії? Су-25, як і Су-24, завдають ударів по противниках Асада, зокрема, на жаль, і по цивільній інфраструктурі. На одному з відео, на яких зображений момент влучання ракети в Су-25, видно, що буквально за 20 секунд до цього російський літак випускав некеровані авіаційні ракети, так звані «НАРи». Було б дивно, якби він робив це, виконуючи «спостережний політ».
Взагалі, та частина російської авіації, яка залишилася там після чергового «виведення військ», зараз займається підтримкою наступу сил Башара Асада в провінції Ідліб. Цей наступ розвивається вже кілька тижнів і поки йде досить успішно. Проблема в тому, що цей наступ розвивається в одній із «зон деескалації», обумовлених на переговорах в Астані між Росією, Туреччиною та Іраном. Виправдання для Асада полягає в тому, що всю цю територію нібито контролює та сама «Джабхат ан-Нусра», вона ж «Хаят Тахрір аш-Шам», яка і збила Су-25. Насправді там усе складніше: як ми бачимо, в районі падіння літака були присутні і формування «Сирійської вільної армії». Не можна говорити, що всі, хто зараз захищає Ідліб, – «терористи». І тим більше не можна говорити, що «терористи» – це всі, кого бомбить Росія: більшість боєприпасів, що застосовуються російською авіацією, не є високоточними і від них гинуть і мирні жителі.
Так, ми бачимо спорадичне застосування високоточних боєприпасів, наприклад, ракет «Калібр» ввечері після збиття літака, але того ж вечора ми спостерігали застосування касетних бомб російською авіацією. З міста Саракіба вчора надходили повідомлення про застосування хлору авіацією Асада. Вони, як і раніше, скидають бочки з хлором із вертольотів, незважаючи на погрози США. При цьому гинуть і мирні жителі, багато з яких зовсім не підтримують «Джабхат ан-Нусра» і «Тахрір аш-Шам» і навіть проводять мітинги та демонстрації з вимогою до терористів забиратися з їхніх міст. Багато мирних жителів розуміють, що їх бомблять тому, що в їхніх містах перебувають терористи «Ан-Нусри», крім того, їм не подобається, що «Ан-Нусра» і «Тахрір аш-Шам» встановлюють у цих містах свої порядки, суворі версії шаріату. Це, однак, не зупиняє коаліцію Росії і Ірану від завдання по них ударів.
1 лютого в інтернеті з’явилося відео, на якому зображений нібито «пошкоджений» пострілом із землі російський Су-25 в небі над Ідлібом. Тобто тривожний «дзвіночок» був, але Міноборони його проігнорувало?
Як єхидно висловився один із проасадівських користувачів у твітері, на літаку в результаті цього пострілу «ледь не пошкодили фарбу». Так, на цьому відео видно, як ведеться вогонь по літаку з зенітної установки, найімовірніше, «ЗУ-23», і один зі снарядів вибухає безпосередньо під літаком, але не долітаючи до нього.
Взагалі, зенітні установки регулярно ведуть вогонь по російській і сирійській авіації, але я не пам’ятаю випадку, щоб із них вдалося щось збити. Наприклад, по тому Су-25, який був збитий із ПЗРК, так само вели вогонь із зенітних установок, встановлених на пікапах. Проте ця зброя виявляється не настільки ефективною, як ПЗРК, що раптово з’явився в руках джихадистів. Найімовірніше, російська авіація за кілька років, коли цих ПЗРК там не було, просто «втратила пильність», і Су-25 став жертвою цього. До того ж штурмовики взагалі літають на менших висотах, ніж винищувачі, тому більш уразливі для переносних зенітних ракетних комплексів.
А звідки взялися ці ПЗРК?
В Ідлібі діють телеграм-чати, де можна купити все – від нових «Калашникових», які Росія постачала сирійському спецназові МВС, до бронемашин піхоти. Там продавався навіть один із безпілотників, за допомогою яких було завдано удар по авіабазі Хмеймім напередодні Нового року. Звідки там з’явився ПЗРК в робочому стані? Можливо, він був захоплений у курдів: деякі протурецькі бійці хизувалися, що відібрали у курдів ПЗРК під час операції в Афріні. Втім, можливо, це Туреччина передавала своїм союзникам ПЗРК таким чином, під виглядом трофеїв. Це, знову ж таки, дуже схоже на те, як Росія постачала зброю сепаратистам на Донбасі.
Є й простіше пояснення. Нещодавно в Ідлібі був збитий сирійський навчальний літак Л-39. Він був збитий із ПЗРК з саморобним акумулятором. На початку сирійської війни повстанці захоплювали величезну кількість техніки з сирійських урядових баз, зокрема, і ПЗРК. Проблема в тому, що значна частина акумуляторів цих ПЗРК через тривале зберігання стала непридатною. Якщо повстанцям вдалося придумати технологію відновлення або заміни цих акумуляторів, це могло допомогти реанімувати ті численні ПЗРК, які зараз є у противників Асада. Якщо цю технологію вдасться застосовувати і в подальшому, небо для російської авіації в Сирії стане набагато менш безпечним і це буде не останній збитий російський літак. До речі, цікаво, що це перший російський літак в Сирії, збитий безпосереднім противником і збитий із землі. Насправді, так, це дуже тривожний «дзвінок».
Крило російського Су-25, збитого з переносного зенітного ракетного комплексу
Що ми знаємо про збитий літак і про льотчика? Чи правда, що він із Криму і став російським військовим, зрадивши українській присязі після анексії півострова?
Коли ми побачили фотографії літака, що розбився, і його бортовий номер, то з’ясували, що він базувався у Криму на аеродромі Бельбек. Після цього джерело «Нової газети» повідомило, що загиблим був колишній український льотчик, який перейшов на бік Росії після анексії. Але нам вдалося знайти інформацію в інтернеті, згідно з якою, такий собі капітан Роман Філіпов у 2013 році брав участь у змаганнях «Авіадартс» і виступав за команду з Черніговки Приморського краю (на Далекому сході Росії – ред.). Потім нам вдалося знайти його акаунт в «Однокласниках», там також вказано місто Владивосток, там зараз з’являються коментарі, в яких йому бажають «вічного польоту», і так далі. Те, що він принаймні служив у Владивостоці, підтверджують і фото його речей: наприклад, дисконтна карта владивостоцького винного магазину і владивостоцького автосалону. Найімовірніше, він служив саме там, а потім був переведений у мішаний авіаполк на базі Хмеймім.
Чи правда, що загиблий льотчик ледь що не підірвав себе гранатою і перед смертю кричав: «Це вам за пацанів!»? Про що взагалі говорять відео з місця приземлення Романа Філіпова?
Крик «Це вам за пацанів!» чути там досить чітко. Звідки у льотчика граната? Ця практика, судячи зі спогадів, застосовувалася радянськими льотчиками ще в Афганістані. Також є фотографія автоматичного пістолета Стєчкіна, що належав Філіпову, опублікована бойовиками. Поруч – дві обойми, одна порожня, дві інші заповнені наполовину. Люди, знайомі зі зброєю, припускають, що вони могли бути спеціально заряджені наполовину, щоб уникнути заклинювання. Таким чином, можна припустити, що він успішно катапультувався, успішно знизився, розстріляв одну обойму, після чого підірвав себе гранатою, коли був оточений і зрозумів, що доведеться здаватися в полон.
Це можна назвати проявом героїзму, але не зовсім зрозуміла логіка таких дій: як уже мало бути відомо і йому, і його керівництву, навіть у таких терористичних угруповань, як «Хаят Тахрір аш-Шам», є певне взаєморозуміння з турками, які вважають Ідліб частиною своєї зони відповідальності. Тому не виключено, що якби він потрапив у полон, то міг би бути обміняний. Вдалося ж свого часу повернути тіло російського льотчика Олега Пєшкова. Сподіваймося, що зараз тіло теж вдасться повернути.
Матеріал повністю – на сайті Російської редакції Радіо Свобода