Судовий процес над головою «Центру протидії корупції» Віталієм Шабуніним розпочався після більш ніж півроку розслідування. Наразі йому загрожує до 5 років позбавлення волі. Антикорупціонеру інкримінують «напад на журналіста» – саме так називає себе Всеволод Філімоненко, якого Шабунін вдарив. Версії учасників того червневого конфлікту розбігаються. А от медіаексперти та міжнародна преса б’ють на сполох: ця справа може стати новим політичним кейсом в Україні, адже до матеріалів справи багато запитань.
Під Дніпровським районним судом Києва у вівторок було людно. Двоє протилежних таборів прийшли з плакатами на перше слухання справи.
«Я підтримую Шабуніна», «Свободу Віталію» – із такими плакатами вступились за голову «Центру протидії корупції» його колеги, правозахисники та медіаексперти.
«Ми вважаємо, що це – заангажований процес. І такий, що направлений не конкретно проти Шабуніна, а проти всіх демократичних сил», – каже Оксана Совенко, представниця Всеукраїнської мережі ЛЖВ.
Your browser doesn’t support HTML5
Під судом у справі Шабуніна пройшло два пікети (відео)
З протилежного боку – молодики, які прийшли на підтримку Філімоненка та представились «однодумцями». Був і невеликий пікет із плакатами «Шабунін, зупини тиск на суд» та «Досить брехати» – це кілька жінок та чоловіків пенсійного віку заступались за Філімоненка. Щоправда, у них власне уявлення про те, що сталось.
Скажімо, Тамара Полякова розповіла, що вона – активна учасниця акцій на підтримку депутата Вадима Рабіновича – там і дізналась про Філімоненка. Мовляв, у Facebook читала, що «він – хороший журналіст», тому Шабунін не мав права його бити. Те, що Філімоненко у відповідь застосував газовий балончик, пані Тамара не коментувала.
Справа не має стосунку ні до корупції, ні до політики, говорить жінка. І додає: вона проти корупції і, водночас, проти тих, хто з нею бореться, тому що у них «погано виходить».
«Знаю, що з 18 років він працює…де він працює: зам…ком… В армії не служив, ніде не працював, тільки він начальником був. Зараз він у «Центрі протикорупційних дій», – каже Тамара Полякова про Шабуніна.
Чому ж ця справа викликала такі суперечливі коментарі? Навіть сторони конфлікту трактують її зовсім по-різному.
Версія Філімоненка
Сам Всеволод Філімоненко наполягає: він є журналістом, і в день, коли Шабунін його вдарив, виконував редакційне завдання. Працює, каже, на зареєстроване медіа – «голос народу». І в день інциденту розслідував діяльність Шабуніна. Той лише імітує боротьбу з корупцією, упевнений потерпілий.
Тому удар у щелепу Філімоненко сприймає як переслідування журналіста, за що Шабуніна, каже, слід покарати.
«Перелом лівої гайморової пазухи. Наслідки травми досі неприємні. Тепер у мене вади вимови і дискомфорт відчувається», – сказав Філімоненко.
Версія Шабуніна
Віталій Шабунін не ухиляється: визнає, що дійсно вдарив Філімоненка. Проте сталось це через тривалу історію з переслідуванням та приниженням його колеги по «Центру протидії корупції» Олександри Устинової, каже він.
«У мене не було іншого способу встановити справедливість, оскільки нашу заяву про цькування моєї колеги поліція не розслідувала», – пояснює Шабунін.
І додає, що він готовий відповідати за удар. Проте це не має нічого спільного з журналістською діяльністю, і про ушкодження середньої тяжкості також не йдеться, каже Шабунін.
Його адвокати переконані, що справа «шита білими нитками» і докази проти антикорупціонера сумнівні: перше – в матеріалах справи взагалі немає оригіналів медичної експертизи, зокрема рентгену, який робили в першій лікарні, куди потрапив потерпілий; друге – в експертизі плутано описано, з якого боку обличчя ударили Філімоненка – там йдеться то про правий, то про лівий бік.
Та й перелом, який слідство оцінило як травму середньої тяжкості, був виявлений медиками лише через 12 днів після інциденту. Все це наштовхує адвокатів на думку, що результати медичної експертизи могли бути сфабриковані.
Насправді йдеться про побутовий конфлікт, який намагаються штучно перетворити на переслідування буцімто журналіста, каже Денис Овчаров, один із адвокатів Шабуніна. Адже слідство раніше вже пом’якшувало підозру до побиття громадянина, але знову повернулось до версії з атакою на медіа, додає він.
Йде оцінка: де межа між журналістською діяльністю і провокативною. Ми вважаємо, що в діях пана Філімоненка є ознаки хуліганських і провокаційних дій
«Справа дуже цікава з точки зору юриспруденції, адже йде оцінка: де межа між журналістською діяльністю і провокативною. Тому що ми вважаємо, що в діях пана Філімоненка є ознаки хуліганських і провокаційних дій», – сказав Овчаров.
Суд продовжиться 9 лютого
Сім місяців розслідування вже позаду. Його вели 10 слідчих та 5 прокурів – це значна кількість як для подібної справи, кажуть юристи. Наразі в обвинувальному акті – підозра в завданні ушкоджень середньої тяжкості та «насильство щодо журналіста» – стаття 345-1, частина 2 Кримінального кодексу України.
30 січня розпочалось лише підготовче засідання суду. Наступне слухання справи – 9 лютого о 14:00. Вирішено, що воно відбуватиметься у відкритому режимі. У процесі заслухають кількох свідків.
Atlantic Council: Україна перехопила тактику Росії?
Суд ще навіть не почав розглядати докази, а ця справа вже прогриміла далеко за межами України.
Оглядач американського аналітичного центру Atlantic Council Мелінда Герінґ називає Шабуніна «обличчям антикорупційного руху України». І саме це робить його мішенню для переслідувань, пише вона.
Історія навколо Шабуніна та Філімоненка (останнього Atlantic Council називає «блогером») складна, вона виходить за рамки одного удару в щелепу. Конфлікт почався ще минулої весни, йдеться в матеріалі, коли Філімоненко прийшов до будинку, де живе Шабунін, і досить агресивно розпитував його тещу, звідки у Віталія гроші на нерухомість. Надалі Філімоненко неодноразово провокував антикорупціонера, його близьких та колег, пише Мелінда Герінґ.
Шабунін вже коментував, що пов’язує ці провокації з роботою СБУ, адже часто в розпорядженні Філімоменка були дані, яких він не міг мати без допомоги спецслужб.
І все це наводить на думку, що Київ перехопив у Москви методи, якими усувають незручних для системи людей, доходить висновку оглядач.
«Ця справа проливає світло на одну з тривалих українських проблем – вибіркове правосуддя. Від початку Євромайдану на журналістів Радіо Свобода, проекту «Наші гроші» та інших нападали. Проте вироків у тих справах досі немає», – резюмує Мелінда Герінґ у статті для Atlantic Council.
У вівторок про справу Шабуіна також висловилися у міжнародній правозахисній організації Human Rights Watch, зокрема дослідниця організації в Києві Таня Купер. Вона закликала зняти звинувачення з активіста, називаючи їх політичними.
За даними Генеральної прокуратури України, за 2013-й – січень 2017 року було зареєстровано 645 кримінальних проваджень за статтею про «перешкоджання законній професійній діяльності журналістів». Із них 326 (50,6%) були закриті вже на стадії слідства. І лише 46 справ (7,1%) потрапили до судів.
Свіжіших даних, що охоплювали би 2017 рік, немає, проте медіаюристи запевняють, що картина, якщо і змінилась, то несуттєво.