Тетяна Попова
(Рубрика «Точка зору»)
Цікавим в новому National Defense Authorization Act є розділ розвиток стратегії та політики для інформаційного домену (Developing Strategy and Policy for the Information Domain).
Поява такого розділу не випадкова: американські конгресмени констатують слабкість наявних підходів до інформаційного домену. Тому серед конкретних вимог з боку законодавців до виконавчої влади та військового керівництва щодо виправлення ситуації ми знайдемо:
- визначення та розвиток стратегій та політик, необхідних для покращення структури, спроможностей, ролі та відповідальності національних кіберзусиль;
- запровадження політики, згідно з якою США повинні використовувати всі інструменти національної потужності, включаючи використання наступальних кіберможливостей, щоб стримувати і, якщо потрібно, реагувати на будь-які кібератаки та інші види нанесення шкоди в кіберпросторі;
- визначення політики та стратегії кіберстримування, а також функцій Кіберкомандування ЗС США та відповідальності його командувача;
- забезпечення безумовної стійкості від кібервпливу системи управління ядерними силами;
- інтеграції (через цільову робочу групу – «cross-functional task force») всіх структур та організацій міністерства оборони, відповідальних за інформаційні операції, введення в оману (military deception), зв’язки з громадськістю (public affairs), електронне протиборство (electronic warfare), кібероперації тощо для розробки стратегії, планування та бюджетування, щоб протидіяти, стримувати та проводити стратегічні інформаційні операції та інформаційні операції з кіберскладовою (strategic information operations and cyber-enabled information operations).
Можемо тільки аплодувати. Саме такий формат дій в інформаційному просторі ми пропонували в Україні, починаючи з 2014 року. У вступі до словника «Стратегічні комунікації» (видання 2016 року) наведено дуже схожий підхід до дій в інформаційному просторі:
Аналогічні погляди були присутні в низці більш змістовних документів (переважно закритих), які готувалися для керівництва Міноборони, Генштабу, нашим партнерам. Інша справа, що ми поки не можемо поставити собі в заслугу глибину реалізації наведених підходів.
Як ми бачимо, наші партнери пішли аналогічним шляхом, але не дали бюрократії перемогти перспективні ідеї. Життя змусило їх аналізувати події та шукати свої відповіді на нові виклики. Цікаво, що має відбутися в інформаційному просторі, та яка ще країна має реалізувати аналогічні підходи, щоб наші лідери переконалися в тому, що «треба вивчати чуже і не цуратися свого»?
У будь якому випадку хочеться щиро дякувати американським партнерам, які нас підтримують не тільки ресурсно, а допомагають відкрити очі на доцільні проекти і підказати нам бачення майбутнього. І дозволю собі ще одне маленьке порівняння – в університетах та бізнес-школах такі кроки влади зазвичай вивчаються як «case study» щодо кращих світових практик державного управління в сфері національної безпеки.
Тетяна Попова – експерт зі стратегічних комунікацій ГО «Інформаційна безпека», колишній заступник міністра інформаційної політики України
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода