Вивести переговори за межі країн СНД може виявитися неможливо через те, що в них беруть участь ніким невизнані російські маріонетки з так званих «ЛНР» та «ДНР», також при спробі перевести переговори з комфортного для росіян Мінська, вони взагалі можуть вийти з мирних переговорів, попереджають українські дипломати. Тож чи Мінськ не має альтернативи з огляду на ці та інші обставини? І наскільки місце переговорів впливає на результат? Про це говоримо з військовим експертом, заступником директора Центру досліджень армії конверсії та роззброєнь Михайлом Самусем.
Мінськ – це зараз для українців ворожа територія, оскільки Білорусь входить до складу державного утворення «союзна держава Росії і Білорусі»
– Якщо казати об’єктивно, то Мінськ – це зараз для українців ворожа територія, оскільки Білорусь входить до складу державного утворення «союзна держава Росії і Білорусі». Білорусь повністю знаходиться у фарватері російської зовнішньої політики і внутрішньої політики, і після ухвалення зараз «закону про деокупацію Донбасу», де Росія називається агресором і окупантом, можна казати, що й Білорусь підпадає під таке визначення. І з цього погляду, дійсно Мінськ не може розглядатися нейтральним майданчиком.
– Білоруські оглядачі говорять про те, що якби Мінськ перестав бути тим майданчиком для мирних переговорів, то не виключено, що Москва використає територію Мінська для агресивних дій щодо України. Наскільки цей нейтральний статус Мінська захищає Україну від подальших атак з боку Росії?
– Абсолютно не захищає, оскільки у «союзній державі Росії і Білорусі» є спільне угруповання військ, і це спільне угруповання військ повністю підпорядковується Генеральному штабу Збройних сил Російської Федерації. Жодні майданчики цьому не заважають. Це ми бачили під час навчань «Захід-2017», коли російські військові повністю контролювали ситуацію і російський Генштаб повністю управляв Збройними силами Республіки Білорусь.
Знаходження майданчика у Мінську відповідає інтересам Путіна, оскільки легше керувати, коли на підконтрольній практично тобі території проходять переговори
Знаходження майданчика у Мінську відповідає інтересам Путіна, оскільки легше керувати, коли на підконтрольній практично тобі території проходять переговори. Але найбільше зацікавлений у цьому насправді Олександр Лукашенко (президент Білорусі – ред.), який вже не перший рік просуває концепцію так званого «Гельсінкі-2», тобто нейтрального майданчика, де можна проводити переговори не тільки по Україні, миру на Донбасі, а й взагалі про вибудову нової концепції Європи. Я вважаю, що це – мрії Лукашенка, який хоче таким чином легалізуватися у відносинах з Європою.
– Український дипломат Володимир Огризко попереджав про те, що зміна майданчика можлива лише на території колишнього Радянського Союзу. Тому що на інші території не погодиться Москва і на інші території не отримують доступ представники угруповань «ЛНР» і «ДНР». Наскільки Україна обмежена у виборі нового майданчика, якщо це дійсно так?
Якщо ми виходимо з концепції нашого «закону про деокупацію», то і Росія, і ті люди, які себе називають представниками «ДНР», «ЛНР» – представники країни-окупанта
– Насправді тут є логічна помилка. Якщо ми виходимо з концепції нашого «закону про деокупацію», то всі ці люди, і Росія, і ті люди, які себе називають представниками «ДНР», «ЛНР» – це все представники країни окупанта. Якщо ми виходимо з цього положення, то можна переформатувати взагалі підхід до цих переговорів.
Звичайно, Росія на це не погодиться, оскільки якому окупанту подобається, що його називають окупантом чи агресором? Але Україна може запропонувати, що давайте дамо однаковий статус і представникам Росії, і представникам окупаційної адміністрації, оскільки ця окупаційна адміністрація підпорядковується чи просто відноситься до російської сторони. І тоді все це буде легше.
Єдине, що звісно, всі ці люди перебувають під санкціями. Але в Європі ми знаємо випадки, коли представники Російської Федерації, які перебувають під санкціями, інколи можуть їздити під цільову візу або цільовий дозвіл на проведення якихось переговорів. Тому всі люди, які представляють Росію та її окупаційну адміністрацію на Донбасі, можуть бути єдиним списком допущені в конкретне місто Європи, в якому проводяться конкретні переговори, і їм можуть надати дозвіл перебувати певний час, одну добу, дві доби для того, щоб провести переговори. В принципі, тут немає проблеми.
– Наскільки місце взагалі має значення для результату переговорів?
Насправді сила не в місці, сила в позиції та в стратегії, в майстерності дипломатів
– Дійсно, якщо вже повністю бути об’єктивним, то насправді сила не в місці, сила в позиції та в стратегії, в майстерності дипломатів, в наповненні позиції тієї чи іншої сторони.
Мені здається, що українська сторона дуже добре загартувалася під час цих переговорів протягом вже більше від трьох років, а зараз, після ухвалення «закону про деокупацію», українська сторона має всі шанси суттєво посилити свої позиції. Оскільки ми тепер чітко розуміємо, хто є хто, у нас тепер чітко все в законодавчій базі прописано, і тому українським дипломатам буде набагато легше, ніж місяць тому, доводити, що є окупант та агресор, є військовополонені, відповідно до міжнародних конвенцій, а не в якомусь такому незрозумілому тумані, в якому перебували до цього часу, на жаль, українські дипломати.
Зараз і навіть якщо ми залишимося в Мінську як у місті переговорів, то українська сторона все рівно підвищила свої позиції, зараз більш ефективно можна буде проводити переговори.