(Рубрика «Точка зору»)
Запитання, поставлене в назві статті, це не публіцистично-риторичний засіб, а неможливість дати негайно пряму чесну відповідь. Крім того, така назва залишає президентові України шанс виправити свої попередні численні помилки в мовній царині. Це по-перше. По-друге, автор знає, що Петро Порошенко не може прямо скасувати закон «Про засади державної мовної політики», більше відомий під скороченою назвою «Ка-Ка» чи «мовний закон Ківалова-Колесніченка». Але в його владі – набір законних інструментів для того, щоб було ухвалене очевидне, юридично правильне і більш ніж справедливе для України рішення, якщо з цим не справляються ті високі органи, на які покладена ця функція.
Під час пікету КСУ. Київ, 23 січня 2018 року
Один із таких органів – Конституційний суд України, який перебуває нині на своєрідній «передовій». Але ця «мовна АТО» суттєво відрізняється від АТО на сході. Українські воїни чудово усвідомлюють, що майже чотири роки йде російсько-українська війна. Вони добре знають, де свій, а де чужий. А велика кількість суддів КСУ досі не можуть визначитися, на чиєму вони боці – на боці України, чи на боці держави-агресора.
Останні сподівання на КСУ остаточно «випарувалися»
Коротко нагадаю. Конституційний суд України розпочав розгляд справи щодо конституційності «закону Ка-Ка» у формі усного слухання 17 листопада 2016 року. Відбулося ще два засідання – 13 і 14 грудня того ж року. Після завершення дослідження цієї справи КСУ, відповідно до Регламенту Конституційного суду України, перейшов до закритої частини пленарного засідання – з огляду на те, що рішення у справі «приймається, висновок дається… на закритій частині пленарного засідання».
У тому самому 53 параграфі Регламенту КСУ зазначено, що тривалість і кількість виступів суддів на закритій частині не обмежується. При цьому кожен суддя має право подавати власний варіант рішення і подавати безконечну кількість поправок та зауважень, і чим вони абсурдніші, тим на довше затягується процес. Цими положеннями частина суддів скористалася по повній програмі.
Плакат на пікеті Конституційного суду України. Київ, 23 січня 2018 року
Впродовж 2017 року було заплановано 22 таких засідання, з яких відбулося 17, причому у грудні процес прискорився. Багатообіцяючим видався січень цього року, коли суд почав новий рік одразу з продовження розгляду справи щодо конституційності закону імені громадянина Росії Колесніченка і громадянина України Ківалова (сподіваюся, що це єдине його громадянство).
Але тривожна інформація після засідань 16 і 17 січня цього року вимагала реакції суспільства. Із джерел КСУ просочилася інформація, що відбулося остаточне голосування і забракло одного-двох голосів для визнання неконституційним закону «Про засади державної мовної політики».
Повідомлення про проведення мітингу-пікету біля КСУ 23 січня 2018 року
Для того, щоб підштовхнути КСУ повернутися до розгляду цього питання й допомогти суддям ухвалити рішення про скасування антиконституційного закону, 23 січня 2018 року ми провели пікет під стінами суду.
Якщо пікет, організований у червні 2015 року, ставив за мету вплинути на тодішнього голову КСУ Юрія Бауліна поставити питання закону «Ка-Ка» в порядок денний, то нинішній пікет був розрахований на залишки здорового глузду суддів КСУ і на їхні думки про можливе притягнення до відповідальності в майбутньому. Наш розрахунок виявився безпідставним.
Фоторепортаж: Під КСУ вимагали скасувати «мовний закон Ківалова-Колесніченка»
Судді Януковичевого розливу
23 січня по обіді стало зрозуміло, що цей склад КСУ не дасть голосів на скасування закону «Ка-Ка». Проаналізувавши склад суддів, можу припустити, що рішення заблокували ті «державні мужі», яких призначили за президентства Януковича. Мабуть, двічі несуджений їм за приклад.
Але особливо обурливо, що досі в КСУ працюють три судді, повноваження яких, відповідно до парламентської постанови «Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді» №775-VII від 24 лютого 2014 року, мали бути припинені на скликаному в триденний (!) строк позачерговому з’їзді суддів України і тоді ж звільнені. А Генеральній прокуратурі України доручалося порушити кримінальне провадження і притягти всіх винних осіб до відповідальності. Саме ці судді дозволили Януковичу узурпувати владу.
Це, поіменно, Гультай Михайло Мирославович, Запорожець Михайло Петрович і Шаптала Наталя Костянтинівна, призначені у вересні 2010 року X з’їздом суддів.
Крім того, серед чинних 14 суддів фігурують 2 судді, призначені самим Януковичем: Тупицький Олександр Миколайович (травень 2013 року) і Касмінін Олександр Володимирович (17 вересня 2013 року). Ще один суддя, Литвинов Олександр Миколайович, був призначений у лютому 2013 року XI черговим з’їздом суддів України.
До речі, ця постанова Верховної Ради України унікальна. Там прописані 12 прізвищ співучасників державного злочинця Януковича – в додаток до трьох перерахованих ще дев’ятеро, які вже у «заслуженій» відставці. Цікаво, що один із них, звільнений постановою (це квота парламенту), Головін Анатолій Сергійович, який до того ж очолив КСУ за часів Януковича, оскаржив своє звільнення у Вищому адміністративному суді, і той ухвалив рішення на його користь. Там ще триває судовий процес. Верховна Рада пообіцяла в свою чергу оскаржити це рішення у Верховному суді.
Хто не голосував за скасування закону «Ка-Ка»
Я точно не знаю, хто саме, але дуже сильно здогадуюся. Для ухвалення рішення треба було 10 голосів із 14. Проста арифметична дія: 14-6=8 або 14-5=9. Тож п’ять чи шість суддів, обраних за президентства Януковича, досі прислуховуються до думки Кремля і є частиною такого любого Путіну, Кирилові і більшості громадян Росії «русского мира». І це незважаючи на те, що вони отримують щомісяця космічні зарплати в розмірі сотень тисяч гривень. Я вже не кажу про те, що такі зарплати, навіть якщо вони законні, аморальні в бідній країні, якою є Україна.
Пікет Конституційного суду України, який розглядає питання щодо конституційності «мовного закону Ківалова-Колесніченка». Київ, 23 січня 2018 року
Який вихід?
По-перше, заповнити 4 вакансії і доукомплектувати КСУ новими суддями. Деякі кроки в цьому напрямку вже зроблені, зокрема, президентом України. В кінці листопада 2017 року конкурсна комісія провела співбесіди з 15 кандидатами, а 26 грудня вирішила рекомендувати на посаду судді Конституційного суду України 6 фахівців, і першим із них є Сергій Головатий. На жаль, призначення чомусь затягується. За моїми джерелами, хтось загубив документи з результатами конкурсу. Дуже сподіваюся, що ця інформація не відповідає дійсності.
По-друге, можна «запустити» Закон про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про засади державної мовної політики». Регламент Верховної Ради однозначний: голова Верховної Ради України підписує ухвалений легітимно закон. Олександр Турчинов, як відомо, не підписав. Не зробив цього і наступний керівник парламенту, Володимир Гройсман. Не наважується на таке й Андрій Парубій. Здавалося б, що простішого: взяти в руки стилет-стилос – і підписати. І дати нарешті шанс Петрові Порошенку стати державним діячем.
Тарас Марусик – заступник голови Координаційної ради з питань застосування української мови в усіх сферах суспільного життя при Міністерстві культури України
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода