Через агресію проти України Путін навіки викреслений з лідерів цивілізованого світу – Риклін

Гості програми «Ваша Свобода»: Володимир Фесенко, політолог; Артем Франков, член виконкому Федерації футболу України (телефоном); Олександр Риклін, російський журналіст (телефоном).

У Росії зараз у розпалі підготовка не лише до президентських виборів у березні, а й до спортивної події року №1 – Чемпіонату світу з футбол 2018. І вперше в історії господарем Мундіалю є Росія. 14 червня почнеться турнір, підготовка якого коштуватиме Росії понад 12 мільярдів доларів.

Але це офіційні видатки. За підрахунками опозиціонера Олексія Навального, наприклад стадіон «Зеніт-Арена» у Петербурзі обійшовся не у заявлені 770 мільйонів доларів, а на 90 мільйонів доларів дорожче.

Однак грошей у Росії не шкодують. Мундіалі, Олімпіади, «Євробачення» є для Москви не просто шоу, не лише очками, голами, секундами, а політичним капіталом. Заклики до позбавлення Росії права проведення чемпіонату вже давно затихли, результатів розслідування кримінальної справи у зв'язку з заявками Росії і Катару на Мундіалі, що супроводжувалися арештами деяких керівників FIFA, немає.

І зараз обговорюють вже можливість бойкоту чемпіонату в Росії. Україна веде переговори з федераціями футболу і організаціями фанів про можливість такого кроку або протестів в рамках цього турнірну, повідомив напередодні міністр закордонних справ Павло Клімкін. Водночас у центрі Києва напередодні кілька десятків людей вимагали бойкотувати Мундіаль у Росії. Захід під назвою «Відфутболь всесвітнього диктатора» провели в рамках всесвітньої акції «Стоп Путін».

Ваша Свобода | Чемпіонат світу з футболу. Чи переможе Путін?

Олександр Лащенко: Пане Фесенко, як ви вважаєте, до червня Україні можна бути більш-менш спокійною щодо Донбасу й іншого? Поки Путін не проведе чемпіонат, він стримуватиме себе?

​Володимир Фесенко: За більш-менш сталою логікою Путіна, він не буде ризикувати, щоб не виникло питань бойкоту або відмови Росії у праві проведення чемпіонату. Це не означає, що на Донбасі буде мир, тиша, спокій. Учора заступник голови місії ОБСЄ по Україні Гуґ сказав, що є ризик, що бойові дії можуть відновитися. Але це буде вже звичний формат локальних дій, низької інтенсивності. За такі межі Путін не виходитиме.

Головний ризик – що після чемпіонату і особливо восени? Восени будуть так звані «вибори» у так званих «ЛНР» і «ДНР» («ЛНР» і «ДНР» – угруповання, що визнані в Україні терористичними – ред.). І як в листопаді 2014-го саме такі «вибори» зірвали перші Мінські угоди, так і зараз буде ризик зриву вже других Мінських угод, що може призвести до загострення і військової ситуації на Донбасі.

У столиці активісти вимагали бойкотувати чемпіонат світу з футболу (відео)

Якщо ставити таке завдання (бойкот Чемпіонату світу з футболу – ред.), то треба було трохи раніше робити. Бойкот чемпіонату – не самоціль, не помста, це постійне нагадування, що давайте не забувати: і Путін, і Росія – агресори. Треба домовлятися, щоб постійно нагадувати про окупацію українських територій. Так чи інакше певні політичні реакції будуть, і нагадування про Україну можуть проявлятися у різних формах.

Путін використовуватиме слова П’єра де Кубертена – «О, спорт, ти – мир!». Тобто буде гратися у миролюбство, щоб досягнути хоча б зменшення санкцій, щоб переключити увагу з тих ганебних речей, які зробила Росія відносно України, на менш конфліктні. Але повернення до минулого не буде.

Володимир Фесенко

Інша річ – працюють суто прагматичні речі, іноді матеріальні, як зараз в ПАРЄ – гроші важливіші, ніж принципи. Дратує, розчаровує – ПАРЄ, Рада Європи, яка створювалася заради просування демократичних цінностей, прав і свобод, зараз торгує цим заради російських грошей.

Будуть санкції, буде тиск – безумовно, це продовжуватиметься. Але може бути і звикання світу до путінської агресії, а також пропозиції: давайте повернемося до якихось контактів – Путін не такий і страшний.

– Пане Франков, у Москві буде для вас цікавим Чемпіонат світу з футболу?

Артем Франков

​Артем Франков: Безумовно, я цікавитимуся чемпіонатом у зв’язку з професійною необхідністю. Я зобов’язаний донести читачам, що відбуватиметься. Я прибічник того, що футбольні новини залишаються футбольними новинами, скільки політики в них не було б. Сам я до Росії не поїду.

Чемпіонат світу в Росії – це доволі хороша нагода побачити, як погано грає у футбол збірна Росії. Одна справа – провалити чемпіонат світу в Бразилії, інша справа – провалити чемпіонат світу в Росії. Принаймні, жодної перспективи на гарний виступ збірної Росії, щоб вийти з групи... Тому, коли у нас реагують на чемпіонат, мовляв, проігнорувати, наплювати і забути – я бодай із цих міркувань ставлюся нормально...

Якби вийшли на Чемпіонат світу – уявіть: на стадіонах Росії звучав би гімн України, як мінімум, тричі. Головною проблемою, напевно, була б безпека вболівальників, але Росія настільки зацікавлена в тому, щоб показати світу, як там все «благополучно», «вільно», «демократично», «комфортно», «безпечно» і «гостинно», що організувала безпеку. Якщо в країні (назвемо це м’яко) занадто централізована влада, проводити масштабні заходи легше організаційно.

– Пане Риклін, в Росії з нетерпінням очікують на чемпіонат світу у червні?

​Олександр Риклін: Звісно, вболівальники чекають на чемпіонат світу. Допінг, всі ці історії щодо футболістів ще не закінчилися. На нас можуть чекати різноманітні сюрпризи. Поза тим, мені здається, чемпіонат світу у 2018 році в Росії відбудеться.

Час, коли масштабні публічні заходи приносили йому (Путіну – ред.) серйозний політичний профіт, вже пройшли. Не буде міжнародного резонансу, як після Олімпіади в Сочі, поки вона вся не розвалилася на наших очах і не перетворилася у клоаку. Зараз це все за інерцією.

Коли це затівалося, Росія ще не була вигнанцем на міжнародній арені, і Путін якраз переймався тим, щоб переформатувати імідж Росії з «всесвітньої бензоколонки» на сучасну державу, доволі заможну, щоб влаштовувати подібні дороговартісні, але дуже престижні заходи.

Якщо на ваги поставити Чемпіонат світу з футболу, а на інші – анексію Криму, окупацію сходу України, малайзійський «Боїнг», всю міжнародну риторику Путіна і його чиновників – це вже абсолютно не співмірні величини.

Вже ніхто не сприйматиме Путіна як лідера, який адекватний, і сучасним викликам, і розвитку міжнародного демократичного тренду взагалі. Путін навіки викреслений з лідерів цивілізованого світу.

Інша справа, що світ ще якось не повністю визначився з форматом відносин з Путіним, ще не зовсім розуміє, яким чином на нього краще тиснути. Але те, що тиснути – тут жодних сумнівів. Це вже вибрано на віки. Або ж, принаймні, на весь час правління Путіна, який йому лишився.