«Серед людей завжди народжуються ті, котрі відчувають потребу боротися за свободу» – Сверстюк

Євген Сверстюк (1928–2014)

12 січня українці відзначають День політв’язнів. Цього дня 1972 року радянська влада розпочала «другу хвилю» масових арештів української інтелігенції. В’ячеслава Чорновола, Василя Стуса, Євгена Сверстюка та тисячі інших КДБ відправило в тюрми, а потім і табори.

Український письменник, філософ, президент Українського ПЕН-клубу Євген Сверстюк, якого 12 січня 1972 року – у числі інших – заарештували і в березні 1973 року засудили за виготовлення і розповсюдження документів самвидаву до 7 років таборів та 5 років заслання, в одному зі своїх інтерв’ю для Радіо Свобода говорив про цінність самого поняття свободи. Це було у 2013 році – за 3 місяці до початку Революції гідності:

«Низьких не принижує неволя, пристосовництво їм легке, малі вимоги, ліниві рухи, близьке корито, це завжди влаштовувало більшість. У нас дуже бракувало тих людей, які готові боротися за свободу і ставити на карту не те, що життя, а ставити на карту свій добробут. Отже, не треба перебільшувати прагнення рабів до волі. До боротьби треба готувати й підіймати моральні вимоги, будити байдужих, тривожити ледачих.

Чому зараз немає таких виразних постатей, немає якихось героїчних особистостей, самопожертв? Раніше, за тоталітаризму, був ворог, який знищував і принижував націю. А нині ворогів дуже багато. Люди люблять опіку, патерналізм, хочуть у бізнесі спокою, бояться ризику. І в умовах споживацтва вони хотіли б влади, яка сама вирішує. Ну, це вічна істина землі. І таких більшість. І я не сказав би, що прагнення до волі стало меншим. Тих людей, які прагнуть волі та які відчувають свої потенції, моральні і людські, вищі, таких і нині є чимало, і нині вони є борцями. А та маса, яка завжди була пасивною, така маса й тоді була, і тепер є.

До певної міри, цінність свободи в умовах, коли вона недосяжна і коли вона дуже високий ідеал, – це одне, а нині, коли йдеться про якісь конкретні малі свободи – це друге. Але люди залишаються людьми, серед людей завжди народжуються ті, котрі відчувають потребу боротися за свободу. Так було і так буде».

Ще раз звертаємо увагу на те, що цей запис Євгена Сверстюка був зроблений для програми Радіо Свобода у 2013 році – за 3 місяці до початку Революції гідності і за рік до смерті цього визначного українського мислителя – він помер 1 грудня 2014 року на 86-му році життя. На Байковому кладовищі Євген Сверстюк спочиває недалеко від місця поховання Олекси Тихого, Юрія Литвина та Василя Стуса.