Від України до Сирії, від Північної Кореї до Афганістану: 10 конфліктів, за якими варто стежити в 2018 році

Дослідники аналітичної установи «Міжнародна кризова група» (International Crisis Group) назвали десять конфлікті в та гарячих точок на планеті, за якими треба стежити в новому, 2018 році. Подаємо їх в такому порядку, в якому їх розмістили експерти-міжнародники МКГ – так краще видно світові миротворчі пріоритети.

1. Північна Корея

Ядерні та ракетні випробування Північної Кореї разом з войовничої риторикою Білого дому роблять реальним перспективі війни на Корейському півострові – включно з катастрофічною ядерною конфронтацією – вищими, аніж будь-коли в новітній історії. Шосте ядерне випробування Пхеньяна в вересні 2017 року і збільшення радіусу дії його ракет явно вказують на прагнення просунути свою ядерну програму та досягти здатності наносити міжконтинентальні ядерні удари.

Запуск нової балістичної північнокорейської ракети Хвасонг-15

З боку США, в той сам час, надходять необережне розмахування шаблею і суперечливі сигнали щодо перспектив врегулювання кризи дипломатичним шляхом.

2. Суперництво США, Саудівської Аравії та Ірану

Це суперництво, вірогідно, затьмарить інші лінії розлому на Близькому Сході в 2018 році. Воно посилюється і діє завдяки трьом паралельним процесам: консолідації влади Мохаммадом бін Салманом, рішучим саудівським корон-принцом; більш агресивною стратегією адміністрації Трампа щодо Ірану; а також втратою контролю з боку угруповання «Ісламська держава» над територіями в Іраку та Сирії, що дозволило Вашингтону та Ріяду сконцентрувати більшу увагу на Ірані.

3. Криза з мусульманами рохінджа: М’янма та Бангладеш

Криза з мусульманами рохінджа в М’янмі перейшла в нову небезпечну фазу, загрожуючи важкому переходові М’янми до демократії, стабільності країни, а також стабільності Бангладеш та усього регіону.

4. Ємен

Вісім мільйонів людей опинилися на межі голоду в Ємені. Один мільйон людей захворілі на холеру, а три мільйони вважаються внутрішньо переміщеними особами. На цьому тлі війна в Ємені може зазнати нового витка ескалації в 2018 році. Після періоду посилення напруги та збройного наступу колишній президент Аль Абдулла Салех оголосив у грудні, що його Загальний народний конгрес відмовляється від союзу з повстанцями Хуті на користь союзу з коаліцією під проводом Саудівської Аравії. Салех за це заплатив життям: його одразу ж вбили його колишні союзники, від яких він відмовився.

Операція сил безпеки Афганістану в провінції Нангархар в грудні 2017 року

5. Афганістан

Війна в Афганістані, як виглядає, активізується в 2018 році. Нова стратегія США щодо Афганістану концентрується на посиленні операцій проти Талібану, збільшенні кількості американських військ, сильніші авіаудари США і більш активні наступальні операції підрозділів афганської армії. Метою, як кажуть офіційні представники, є перехоплення ініціативи у Талібану аби змусити його пристати на мирні переговори. Наразі стратегія майже цілком концентрується на військових операціях, а не на дипломатії.

6. Сирія

Після майже семи років війни, режим президента Башара аль-Асада має перевагу, дякуючи іранській та російській підтримці. Але бойові дії ще не завершені. Великі частини території країни все ще не контролюються урядовими військами, регіональні та міжнародні гравці мають різні підходи щодо врегулювання і Сирія перетворилась на арену боротьби між Іраном та його ворогами в регіоні. На тлі падіння «Ісламської держави» на сході країни, ймовірність посилення напруги в інших частина Сирії зросла.

7. Сахель в Африці

Слабкі держави в регіоні Сахель ледь дають собі раду з сумішшю міжетнічних конфліктів, насильством з боку джихадистів та боротьбою за маршрути нелегальної контрабанди. Інстинкт лідерів цих країн до застосування сили лише погіршує ситуацію. Криза 2012 року в Малі, під час якої малійську армію було витіснено з півночі країни, через переворот було змінено уряд, а джихадисти утримували північні міста майже рік – ілюструє як справи можуть різко піти шкереберть. З того часу, втілення мирної угоди загальмувалося, а нестабільність поширилась з півночі Малі на центральні райони країни, а також на частини сусідніх Нігеру та Буркіна Фасо.

8. Демократична республіка Конго

Рішучість президента Джозефа Кабіли утримувати владу загрожує ескалації кризи в Конго і погіршенням гуманітарної ситуації, яку вважають однією з найгірших в світі. Згідно політичної угоди від 2016 року, Кабіла мав залишити посаду, а його другий – і останній – конституційний президентський термін вибіг в грудні того ж року і вибори мали відбутися в кінці 2017 року. Але минулого року Кабіла та його режим використали роз’єднаність конголезької опозиції і відступили від політичних угод. Виборча комісії Конго назвала нову дату президентських виборів – кінець 2018 року, подовживши мандат Кабіли ще принаймні на рік.

9. Україна

Конфлікт у Східній Україні вже забрав життя понад десяти тисяч людей і становить собою серйозну гуманітарну кризу. Допоки існує цей конфлікт, відносини Росії та Заходу навряд чи покращяться. Утримувані сепаратистами територіє не функціонують нормально і залежать від Москви. На решті території України, наростаюче невдоволення корупцією та Мінськими угодами 2015 року, які – як наполягають Росія та західні союзники України – є шляхом до врегулювання конфлікту, становить нові виклики.

Українські війська на бойових позиціях в зоні конфлікту на Донбасі

Беручи до уваги дипломатичний тупик, російський проект резолюції для Ради безпеки щодо миротворців ООН, поданий в вересні 2017 року, був несподіванкою. Є гарні причини мати підозри щодо мотивів Росії. Незважаючи не високу ціну, яку платить Москва, існує мало ознак, що вона хоче випустити Східну Україну зі своїх рук. Легкоозброєний контингент, за задумом Москви, повинен мати лише мандат захисту спостерігачів місії ОБСЄ, і чи радше заморозить конфлікт аніж його владнає.

І все ж пропозиція Москви відкриває вікно можливостей для Києва та його західних союзників щоб розмістити миротворців не лише на лінії розмежування, але й на українсько-російському кордоні і створити умови для місцевих виборів та реінтеграції утримуваних сепаратистами теренів.

10. Венесуела

За минулий рік справи у Венесуелі погіршились. Президент Ніколас Мадуро та його уряд і далі самостійно врядували, намагаючись міцніше триматись за владу. Опозиція занепала духом. Перспектива мирного відновлення демократичного ладу нині незначна. Але на тлі економічного погіршення, Маудро постав перед серйозними викликами. Очікуйте на гуманітарну кризу в 2018 році на тлі дальшого падіння ВВП Венесуели.