«Це далеко не останній обмін» – Лутковська

Обмін полоненими поблизу Горлівки, 27 грудня 2017 року

27 грудня на Донбасі між української стороною і підтримуваними Росією бойовиками відбувся обмін заручниками. 73 звільнені особи повернулися на підконтрольну Україні територію, одна жінка відмовилась залишати непідконтрольну територію. Однак частина полонених все ще перебувають на непідконтрольній Україні території, і цей обмін буде не останнім, сказала в інтерв’ю Радіо Свобода уповноважена Верховної Ради з прав людини Валерія Лутковська.

– Визначна подія відбулася – звільнення українських полонених. Які емоції, відчуття виникли у Вас особисто від цього процесу?

Була проведена величезна робота, на щастя, все завершилось успіхом

– Звичайно, відчуття щастя, задоволення і величезної радості від того, що вдалося нарешті звільнити людей. Задоволення від того, що успіхом завершився цей рік, у який ми напружено працювали. Це була височенна емоційна напруга в рамках гуманітарної підгрупи в Тристоронній контактній групі в Мінську. Була проведена величезна робота, на щастя, все завершилось успіхом. І, звичайно, задоволення від цього неабияке присутнє.

– Ви, вочевидь, спілкувались зі звільненими. До них чи тих, кого поки не вдалось звільнити, на непідконтрольних територіях застосовувалися тортури?

Валерія Лутковська

– По-різному хлопці про це говорили. Я скажу відверто, в цей момент радості, звільнення, в цей момент, коли в них нарешті засвітились очі, говорити про те, що було раніше, мабуть, було навіть негуманно. Тому я детальні питання стосовно того, як це відбувалось, я не ставила. Але обов’язково поставлю, як тільки буде можливість з ними поспілкуватись, коли вони пройдуть хоча б часткову реабілітацію.

– В одному з російських політичних шоу показали інтерв’ю звільнених, яких передала українська сторона. Один з них говорить, що йому «айдарівці» вишкрябали цвяхом на спині слово «ЛНР», інший розповідає про побиття. Чи є у Вас інформація про подібні дії з боку української сторони?

– У мене є велика кількість всілякої інформації, досить різної. Далеко не вся вона підтверджується. Але провадження, які були відкриті, в зв’язку із скаргами тих осіб, які були суб’єктами цієї процедури, тривають. У разі, якщо будуть підстави для звернення до прокуратури з тим, щоб прокуратура внесла в ЄРДР (Єдиний реєстр досудових розслідувань) чергове кримінальне провадження, я обов’язково звернусь.

– Одна з 74 звільнених вирішила залишитись на непідконтрольній території. Чи означає це, що надалі Україна не зможе контролювати її безпеку?

– Ні. Давайте подивимось на це з точки дотримання прав людини і права на приватне та сімейне життя. Ця жінка була звільнена в рамках тієї процедури, яка була проведена. Вона вільна. Вона може пересуватися самостійно територією України. Вона – громадянка України, але її родичі знаходяться на непідконтрольній території. Змусити її приїхати на підконтрольну територію, думаю, було б неправильно і негуманно. Вона, як і решта, хотіла побачити своїх рідних. Вона прийняла таке рішення. Вона залишається на непідконтрольній території, але в будь-який момент вона може приїхати на підконтрольну територію. Звичайно, всі будуть раді її бачити, і жодних претензій до неї просто не може бути. Я сподіваюсь на те, що вона не буде затримана вдруге.

– Із тих 73 українців, хто повернувся на підконтрольну Україні територію, всі проходили медичне обстеження чи були ті, хто відмовився?

– Їх усіх чекали. Військових чекав військовий шпиталь, а цивільних осіб – клініка «Феофанія». Всі були готові з ними спілкуватись. Вони вчора на ранок мали бути в клініці «Феофанія». У мене стовідсоткової інформації, яка була б підтверджена, про те, що хтось не прийшов на обстеження, немає.

– Які найбільші були виявлені проблеми зі здоров’ям тих, хто був у полоні?

– Я проти того, щоб обговорювати медичні діагнози. Загалом можна сказати, що діагнози пов’язані з тим, що люди перебували в умовах ув’язнення, без можливості отримати адекватну медичну допомогу. Підозрюю, що це традиційні захворювання, які можуть мати особи, які перебувають під вартою.

– Серед тих, кого не вдалось витягти, журналіст Станіслав Асєєв, який писав для Радіо Свобода під псевдонімом Васін. Чому його не було в списках обміну 27 грудня? Що про нього відомо? Чи є сподівання, що його можна буде визволити?

Є вже доручення президента, щоб активізувати переговорний процес

– Сподівання, звичайно, є. Уся переговорна група розуміє, що це далеко не останній обмін. Мова йде не тільки про пана Асєєва, а й про тих військових, які ще перебувають в ув’язненні на території Макіївської колонії. Є вже доручення президента, щоб активізувати переговорний процес з тим, щоб максимально швидко звільнити всіх тих, і цивільних, і військових, хто сьогодні ще утримується на непідконтрольній території. Відповідно, зараз будемо працювати з тим, щоб знайти переконливі аргументи для того, щоб пришвидшити цей процес.

– Уже розпочався процес переговорів про наступний обмін?

– Думки про те, як ми будемо діяти в подальшому, не залишали нас від моменту, як тільки ми виконали цей процес. Відповідно, ми думаємо про те, з якими пропозиціями ми виходимо на переговори найближчим часом.

– Обмін дещо затягнувся, принаймні звільнених чекали в Києві на кілька годин раніше. Чому так? Це процес верифікації такий тривалий чи виникли проблеми через тих, хто відмовився повертатись на непідконтрольну територію?

Cерйозних проблем не було, тому що всі питання були обговорені попередньо

– Причин було кілька. Перша з них це те, що досить велика кількість людей підлягала одночасному звільненню. Відповідно, потрібно було підготувати всі необхідні документи. По-друге, потрібно було доставити всіх людей до місця, де проводилась сама процедура. Крім того, була ще одна проблема, тому що одну особу не встигли привезти з непідконтрольної території, і ми її чекали. Вже коли вся решта була, група поїхала, ми її чекали на непідконтрольній території. Була проблема і в тому, що журналісти дуже хотіли поспілкуватись зі звільненими особами. Відповідно, і це трошки затягнуло процес. Але якихось серйозних проблем не було, тому що всі питання були обговорені попередньо. Ми зустрілись з представниками гуманітарної підгрупи Мінської групи, обговорили повністю списки, погодили їх. Все, що від нас залежало, ми зробили швидко, але людський фактор ніхто не скасовує, і, відповідно, були певні затримки по часу.

– Серед звільнених людей, яких показували російські канали, були ті, хто розповідав, що відбували покарання просто за крадіжку. Як такі люди потрапили до переліку 306, яких Україна підготувала на, тим більше, що напередодні всі завіряли, що такого немає?

Усі списки були погоджені в рамках Тристоронньої контактної групи

– Обмін – це спрощене поняття того, що відбувалось. По суті, це є одномоментне погоджене трьома сторонами звільнення осіб, які перебували в місцях позбавлення волі, згідно з українським законодавством, або перебували незаконно на непідконтрольній території. Усі списки були погоджені в рамках Тристоронньої контактної групи. Тому це питання не до мене, а до тих, хто цих людей поставив у список.