У Росії триває суд над Дмитрієвим, який оприлюднив інформацію про жертв Сандармоху

Анастасія Кузіна

У російському Петрозаводську триває процес у справі відомого історика і дослідника Юрія Дмитрієва. Його звинувачують за статтею про «виготовлення фотографій порнографічного характеру» через світлини прийомної дочки. Сам історик стверджує, що він фотографував дівчинку для спостереження за її фізичним розвитком і звітів перед органами опіки. Це підтверджує і повторна експертиза знімків, яку проводив «Федеральний департамент незалежної судової експертизи».

Висновки експертів оголосили на засіданні суду в справі Дмитрієва 26 грудня. Як повідомляє російська «Новая газета», прокуратура, яка вимагала повторного дослідження фотографій, тепер хоче проведення третьої експертизи.

Дмитрієв уже рік сидить у СІЗО. «Найбільше він шкодує про те, що не дописав книгу про спецпереселенців у Карелії, – каже його дочка Катерина Клодт. – Все залишилося в комп’ютері, який вилучили під час арешту. Тато взагалі дуже засмучений, що нічого зараз не робить корисного, не їздить на розкопки, нікого не шукає».

Юрій Дмитрієв – визнаний фахівець з історії місць поховань жертв сталінського терору в Карелії. Він особисто знайшов кілька таких місць і відтоді займається поповненням Книг пам'яті жертв політичних репресій 1930-1940-х років. Але щоб оцінити масштаб його роботи, треба розуміти, як важко взагалі йде пошук всього, що було пов'язане з розстрілами. І що органи «внутрішньої безпеки», як би вони не називалися, найменше хотіли (і хочуть досі), щоб убиті ними люди, тисячами звезені в ліс і закопані, як безіменне сміття, були знайдені й названі поіменно. Та й кати теж.

«На жаль, у природі немає документа, названого «Місця поховань розстріляних», та ще з координатами, – говорить Ірина Фліге, директор науково-інформаційного центру «Меморіал». – Та й не було ніколи. Я – керівник і автор проекту «Некрополь терору», і від 2004 року ми в петербурзькому «Меморіалі» складаємо реєстр місць масових поховань жертв терору – і розстрільних, і табірних кладовищ, і кладовищ депортованих та засланих. І ось місця розстрілів і поховань завжди найбільше охоронялися ГПУ-НКВС-КДБ таємницею. Але сучасники подій, місцеві жителі так чи інакше щось про ці місця знали, бачили, чули. І коли наприкінці 1980-х був частково відкритий доступ до архівів НКВС-КДБ, то туди пішли масові запити про місце поховання розстріляних родичів. І всі отримували стандартну відповідь, що в архіві КДБ, а потім і ФСБ цих відомостей немає: «заарештований у Ленінграді, розстріляний у Москві, в Новосибірську ...» або просто «про місце поховання відомостей не маємо».

Меморіал на місці масових поховань розстріляних у Сандармосі

Ірина Фліге каже, що, дійсно, найімовірніше, в архіві ФСБ немає прямих даних. Однак місця розстрілів можна знайти за сукупністю різних архівних документів, які здебільшого стосуються господарської діяльності. Але саме ці папери сьогодні абсолютно недоступні для дослідників. Однак більшість місць масових поховань, незважаючи на всі зусилля їх приховати, були знайдені. Сьогодні на території Росії їх відомо понад 130.

«У більшості випадків там неможливо визначити ні точних меж поховань, ні числа похованих там людей, ні їхніх імен, – говорить Фліге. – І в чому відмінність карельського Сандармоху – там відомо все: і точні межі, і всі розстрільні ями, і ми знаємо, що там лежать жертви Великого терору».

А завдяки Юрію Дмитрієву їх знають поіменно.

Була організована експедиція, і хоча її розплановували ледь не на місяць, завдяки інтуїції Юрія Дмитрієва місце розстрілу знайшли в перший же день (у тому ж році він знайшов і місце розстрілів у Червоному Бору). Згодом саме завдяки зусиллям і волі Дмитрієва був організований меморіальний цвинтар. А потім, після копіткої роботи в архівах, ним була видана книга «Місце розстрілу – Сандармох», де були поіменно названі всі вбиті.

Меморіал у Сандармосі, Карелія, 2016 рік

На пошуки Юрій Дмитрієв взяв свою 12-річну дочку Катю. Вона каже, що для неї це була звичайна татова робота: розкопки, черепи, зокрема з кульовими отворами.

«Того дня ми довго ходили з дорослими лісом. І такий був ліс дивний – там не було птахів, – згадує дочка Дмитрієва Катерина Клодт. – Потім тато мені показує: ось яма. А там просто заглиблення невеличке в землі. Але коли я придивилася, ці ями були всюди, всюди. Солдати почали розкопувати, і я бачила, як їм ставало погано».

Ям було 236.

Катерина Клодт, дочка Юрія Дмитрієва

«Тато завжди був прихильником того, щоб ліс залишився недоторканим: ніякого асфальту. Щоб усе було так, як було тоді, коли їх везли розстрілювати. І для нього збереження імен – справа життя. Полягає вона в тому, щоб родичі знали, де їхні предки і куди вони можуть приїхати. Я бачила, як приїжджали діти убитих, уже бабусі й дідусі, як вони плакали. І вони дякували батькові за таку можливість – поплакати на могилі... Я йому вже багато разів говорила: «Досить, припиняй!» Все-таки сьомий десяток. Він настільки віддає всього себе цьому, що спить по кілька годин. Мені на нього важко дивитися. Я не пам’ятаю, коли він висипався. А він у відповідь: «Ні, треба».

Катерина каже, що дітей до Сандармоху вже приїжджає мало. А ось молоді – все більше, тепер почали приїжджати правнуки.

Кримінальну справу проти Юрія Дмитрієва було порушено за анонімним доносом після того, як хтось побував у його квартирі, розкрив комп'ютер і викрав так званий «щоденник здоров'я» його прийомної дочки Наташі, в якому було 140 фотографій. Звинуватили його за чотирма статтями: дві щодо «розпусних дій», одна – «виготовлення порнографічних матеріалів з використанням неповнолітньої» і одна – за «зберігання зброї».

Експертиза, проведена ТОВ «Федеральний центр соціокультурних експертиз», визнала дев’ять зі 140 знімків порнографічними, фахівці назвали її «гумористичним документом». Експертизу опротестували, і суд призначив другу експертизу. За словами адвоката Віктора Ануфрієва, «за попередніми даними, вона дуже об’ємна».

«У кримінальній справі є 11 висновків фахівців – сексологів, мистецтвознавців, культуролога, що фотографії не є порнографічними, – каже адвокат Віктор Ануфрієв. – Крім того, до неї долучені дві експертизи, які визнали, що Дмитрієв не має психічних відхилень, зокрема і в сексуальному сенсі. І що прийомна дочка теж не має відхилень психіки, що виключає в минулому будь-які злочинні, в плані звинувачення, дії з боку Дмитрієва».

Правозахисний центр «Меморіал» визнав Юрія Дмитрієва політв’язнем. На його захист виступили російська письменниця Людмила Улицька, російський музикант Борис Гребенщиков, російський режисер Андрій Звягінцев та інші діячі культури. Прихильники Дмитрієва впевнені, що кримінальне переслідування націлене на те, щоб він припинив свою діяльність щодо вшанування пам'яті жертв сталінських репресій, а також на дискредитацію товариства «Меморіал». За висунутими звинуваченнями Юрію Дмитрієву загрожує до 15 років позбавлення волі.

Матеріал повністю – на сайті Російської редакції Радіо Свобода