Україні необхідні «Джавеліни» і радари – Стівен Бланк

Дозвіл Державного департаменту США щодо продажу Україні снайперських гвинтівок змусив знову обговорювати надання Києву летального озброєння. Адже у зовнішньополітичному відомстві США наголосили: вони поки лише погодили можливість закупівель зброї Україною в американських виробників – фактично це лише комерційний контракт. Не йдеться про пряме надання зброї Сполученими Штатами. Але «цей варіант також не виключають». Чи означає цей перший крок, що далі Америка продовжить поставки зброї? І чи очікувати тепер більш потужної зброї – ті ж «Джавеліни», про які так багато говорять? Українська служба Радіо Свобода запитала про це професора Стівена Бланка з Ради із зовнішньої політики (American Foreign Policy Council) у Вашингтоні, людину, яка чверть століття викладала у Військовому коледжі армії США (US Army War College), а зараз є експертом з військових питань, України та Росії.

– Конгрес нещодавно затвердив військовий бюджет, в якому передбачені й гроші на військову допомогу Україні. Чи означає це, що зброю, про яку зараз так багато говорять, купуватимуть саме за рахунок цих коштів?

– Дозвольте пояснити із приводу бюджету. Тут два різні моменти. У військовому бюджеті дійсно прописаний дозвіл на виділення 350 мільйонів доларів на зброю для України. Але окремо існує запит, й він і досі на столі у президента Трампа, на продаж зброї Україні – це окремо від військового бюджету. І поки до кінця незрозуміло, що саме нададуть Києву, яку зброю продаватимуть Штати.

Але відомо, що Україна прагне отримати у першу чергу, й швидше за все таки отримає, протитанкові системи та снаряди, протимінометні системи, засоби радіоелектронного захисту та радари. Для того, щоб російська артилерія не мала змоги використовувати засоби радіоелектронної боротьби, і це знизить смертність серед українських солдатів.

– Але чи надаватимуть тепер Україні ті ж «Джавеліни», про які так багато розмов?

Бланк про рішення Трампа щодо продажу «Джевеліни»

– Зараз рішення незрозуміле. Вся адміністрація це рекомендує, але президент – єдиний, хто може надати дозвіл на цей продаж. Але він цього досі не зробив й досі розглядає пропозиції. Це змушує мене хвилюватися – може, він цього узагалі не зробить? Йому, певно, говорили – мовляв, Росія сприйме це як провокацію. Навіть якщо всі інші такий крок підтримують.

– Президент Трамп все одно зважатиме на реакцію Росії?

– Він братиме до уваги російську протидію, тому що був схильний налагодити стосунки із Москвою. А продаж зброї Україні сприймається Росією як порушення домовленостей. Але це зовсім не означає, що цього не станеться. Багато хто, і я теж, давно висловлюється за продаж зброї. І зараз чинна адміністрація такої ж думки. Тому варто просто зачекати.

Пентагон схильний надавати зброю Україні, хоча й не розголошує, яку саме. Державний департамент, Рада національної безпеки – всі схиляються до надання Україні озброєнь оборонного характеру. Але тільки президент може це дозволити – ось у чому питання.

– Але чому ми всі чекаємо так довго? Справа лише у позиції Білого дому чи є ще щось?

– За американськими законами, якщо ви хочете комусь продати зброю й одночасно надати для цього субсидію, Конгрес має дозволити виділення коштів. Як бачите, конгресменам було потрібно так багато часу, аби військовий бюджет США затвердити – а тут зовнішньополітичні питання… А це дійсно справа зовнішньої політики. У підсумку – все досить довго тягнеться. А все, що стосується військового бюджету, традиційно стає предметом тривалих обговорень. Ось і пояснення – чому все так довго… Тому що зачепили чутливі питання зовнішньої політики. І в цьому разі є небезпека більш серйозну зброю взагалі не отримати, навіть попри всі рекомендації. Адже Дональд Трамп може просто тягнути із прийняттям рішення, не ухвалювати жодного – і все. У політиків, знаєте, є така опція –затягувати, аж доки у рішенні вже зникає необхідність.

– Обговорюючи позитивний сценарій подій, коли нові поставки зброї все ж таки відбудуться, на Вашу думку як військового експерта, що саме це має бути?

– Я би радив надати протитанкові системи, засоби боротьби із артилерією та радари. Приблизно те, про ще всі говорять. І це – те, чого українці дійсно потребують. Ось що я рекомендував би виділити. До речі, я ще три роки тому про це казав, щойно російська агресія почалась. А це – дійсно вторгнення, агресія проти держави, із якою Росія підписала договір, гарантуючи безпеку й цілісність. І це – вже привід дати Україні зброю. Але, на жаль, не я визначаю політику.

– Втім, у тих, хто її визначає, завжди був контраргумент – чи не погіршить надання летальної зброї ситуацію на Донбасі? Чи не призведе до загострення ситуації? Чи не змусить Москву у відповідь вже відкрито надавати зброю бойовикам?

– Думаю, це – нонсенс. Адже росіяни давно вже постачають зброю сепаратистам, незалежно від того, що робимо ми. І вони повністю інтегрували бойовиків – під контролем російської армії. Тому і ніколи не погоджуся із цим аргументом. І коли кажуть, мовляв, що «Росія може піти на ескалацію конфлікту», зрозумійте, Москва не відважиться на бойові дії на території України. Якщо б могла, давно би це зробила. І надання Україні озброєнь лише підвищує можливу ціну для Росії. Зважаючи на те, що й НАТО зараз розширюється, й російський військовий бюджет – під величезним тиском… І що й політично, і юридично зафіксовано – Росія здійснила вторгнення в іншу державу без найменшого приводу, порушила угоди, що гарантували Україні безпеку в її кордонах. Ось чому я відкидаю ці аргументи.