Хвороби української економіки: що не вдалось у 2017 році?

Чи виправдало себе підняття пенсій та мінімальної зарплати? Чи дійсно приватизація й дозвіл на продаж землі – це «вбивство курки, що несе золоті яйця», як застерігають деякі політичні сили? Чи зможе Україна прожити без чергового траншу МВФ, якщо діалог із фондом припиниться? Про те, що не вдалось у 2017 року, говорили експерти в рамках круглого столу Інституту Горшеніна.

Нейтральний результат: мінімальна зарплата і перегляд пенсій

Підняття мінімальної зарплати удвічі і перегляд пенсій у рамках реформи не призвели до страшних наслідків, як про це застерігали деякі політики та експерти. Так вважає головний економічний радник прем’єр-міністра України, колишній міністр фінансів Словаччини Іван Міклош.

Все пройшло досить гладко завдяки кільком принциповим чинникам. У 2014–2015 роках була велика інфляція (до 45%) і девальвація, проте тоді соціальні стандарти не переглядали. Це виграло час і дало простір для того, щоб зробити у 2017 році «мінімалку» на рівні 3200 гривень, каже Міклош.

Пенсії також піднімали не хаотично, а в рамках реформи – зменшили диспропорцію між старими та новими пенсіями, прибрали спеціальні пенсії.

Друга причина, чому можна було підняти мінімальну зарплату вдвічі, – великий розмір тіньової економіки в Україні, каже Міклош. Проте часто повторювати такий «трюк» із підняттям соцстандартів удвічі не варто – економіка не витримає.

«То були спеціальні умови. Але не треба думати, що за теперішніх обставин можна ще дуже сильно піднімати мінімальні зарплати і пенсії – це може бути небезпечно. Я не кажу, що немає взагалі ніякого простору для цього, але є обмеження в тому, як економіка рухається, як інфляція рухається», – каже Іван Міклош.

Проте збільшення «мінімалки» вдвічі все ж наклалось на перевищення прогнозів Національного банку щодо інфляції, каже виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський.

Проте це не схоже на ситуацію в 1990-х, коли уряд штучно піднімав зарплати, друкував, немов на принтері, гроші, які знецінювались, говорить експерт. Адже простір для «мінімалки» у 3200 гривень був.

«В моєму розумінні дуже важливо, що задумкою підвищення зарплати було отримати більше доходів у соціальні фонди і від податку на доходи фізичних осіб через підняття мінімальної зарплати. Адже це зарплата, яка виплачується значній частині населення, яке працює. А всю іншу зарплату (крім мінімальної – ред.) вони отримують у конверті», – сказав Вишлінський.

Проблема полягає в тому, що якби достатньо було призначити українцям високі зарплати і нічого більше не робити, – всі уряди йшли б на такий крок. Проте економіка працює таким чином, що паралельно зі збільшенням стандартів треба забезпечити притік інвестицій у підприємства.

«І якщо у нас був притік інвестицій – це було б нестрашно. Це означало б, що закуповується нове обладнання, застосовуються нові технології, продуктивність людей, які отримують вищу зарплату, також починає прости. І, відповідно, українські зарплати наближались би до зарплат найближчих європейських сусідів, але при цьому українські підприємства виробляли б дорожчий продукт через зростання ефективності», – каже Вишлінський.

Проте цього не відбувається. За 2017 рік Україна отримала лише близько 2% ВВП від прямих іноземних інвестицій. І це надзвичайно низький показник, враховуючи потенціал держави, каже експерт. Якщо ситуація не зміниться, відтік кваліфікованих працівників до сусідніх держав лише зростатиме, прогнозує Вишлінський.

Провал року: приватизація

Ключовими провалами 2017 року експерти назвали те, що уряд та Верховна Рада не наважились зрушити з місця приватизацію та скасувати мораторій на продаж землі.

Саме у державних підприємствах зараз зберігається найбільше корупційних схем, переконаний Іван Міклош. Водночас він відзначає, що за чотири роки Україна впоралась із кількома іншими факторами ризику: дерегулювала енергетичну галузь, очистила банківський сектор і державні закупівлі.

Зараз перше читання пройшов законопроект про нові правила приватизації. Проте він містить дуже багато правок, які настільки токсичні, що якщо пройдуть друге читання – ситуація стане гіршою, ніж до цього законопроекту, каже радник прем’єра.

Водночас, на думку виконавчого директора Міжнародного фонду Блейзера Олега Устенка, до українських активів і не було грандіозного інтересу. І це треба враховувати, коли говоримо про провал приватизації.

«І розміщення у вересні європейських облігацій під 7,4% доводить, що у країни інвестиційні рейтинги досить низькі», – каже Устенко.

Справа в тому, що навіть інвестори, які готові до ризикованих вкладів, бояться, що в Україні немає верховенства права, реальної конкуренції та ефективного державного управління. На додаток – колосальна корупція, говорить експерт.

«За нашими оцінками, через різноманітні корупційні канали розподілялось від 5 до 10 мільярдів доларів. Це колосальна сума», – додає експерт.

І поганий сигнал він бачить у тому, що в держбюджеті-2018 збільшилась, у порівнянні з минулим роком, частка ВВП, яка розподіляється через державний кошторис. Іншими словами, політична верхівка не готова випускати з рук фінансові потоки.

Приватизація могла б зменшити частку держави і вивести багато корупційних схем, проте поки політики не мають бажання давати їй зелене світло.

«Дії політичних еліт нагадують поведінку «собаки на сіні»: наче і хотілось би, і бояться, і страшно. І тут на допомогу їм приходить велика кількість політичних популістів із розповідями: не смійте приватизувати те і те, «не різати курку, яка несе золоті яйця». І зовсім при цьому забувають, що яйця ті не забирають українські платники податків. І це все зрозуміло: поставте себе на місце тих, хто отримує 5–10 мільярдів доларів на рік у свої кишені. Смішно навіть припустити, що вони не відстоюватимуть власні інтереси», – каже Устенко.

Провал року: землю досі не можна продавати

Продовження мораторію на продаж землі – ще одна ознака нерішучості економічної політики України. На думку Івана Міклоша, радника прем'єра, це навіть дещо порушує Конституцію, адже власник землі не може розпоряджатись своїм майном.

«Коли мораторій знімуть – це дасть поштовх для малого і середнього бізнесу, Гроші були б на кредити, скажімо, їх би кидали на розвиток, розвивались би регіони як такі», – говорить Міклош.

Проте наразі кілька політичних сил, зокрема, Радикальна партія та «Батьківщина», усіляко опираються цьому.

Проблема ще і в тому, що зняття мораторію на продаж землі та приватизація – вимоги МВФ. Щоправда, землю фонд вирішив обговорити з Києвом дещо пізніше.

Якщо Україна не прискориться щодо цих пунктів – цілком може залишитись без грошей не лише МВФ, а й інших міжнародних донорів, застерігають експерти.