Брюссель – ЄС заявляє, що через невиконання всіх умов останній транш грошової допомоги Україна не отримає, але їй слід продовжувати реформи. Своїми думками про непрості відносини Єврокомісії та Києва, досвід Польщі часів, коли вона ще мала із ЄС тільки асоціацію, в інтерв’ю Радіо Свобода розповів виконавчий директор Європейського фонду підтримки демократії, польський дипломат Єжи Пом’яновський. Він наголошує, що не членство в ЄС повинно керувати реформаторами, а насамперед добробут країни та зміни життя на краще.
– Зберегти ритм реформ закликає Україну Брюссель. Тим часом Європейська комісія з огляду на невиконання кількох останніх умов відмовилася виділяти Києву наступну фінансову підтримку. Чи у Польщі теж, коли вона лише мала асоціацію із ЄС, були такі складнощі?
– Відносини із Єврокомісією та Євросоюзом у процесі асоціації, тобто до членства, є доволі складним періодом. Це складний бюрократичний процес, який хоч і просуває відносини вперед, однак має багато елементів, які можуть його гальмувати. Навіть з боку бюрократів, які десь там прочитали, що, скажімо, щось ще треба перевірити, але це ще не зроблено, тому й поспішати немає сенсу, вважають вони. Думаю, наразі якраз такою є ситуація між Єврокомісією та урядом України.
Ми потребуємо молодих динамічних технократів, які б працювали в міністерствах. Цього Україні ще не вистачає
Слід зауважити, що не все в Україні відбувається так, як ми того очікували. Особливо те, що я бачу з боку громадянського суспільства, з яким мені доводиться багато спілкуватися з боку Європейського фонду за демократію. Вони дуже критично ставляться до ефективності роботи різних міністерств і державних агенцій. Як на мене, то ці структури потребують більше молоді, технократів, які отримали західну освіту і які можуть ці питання значно швидше рухати всередині України. Подекуди це не питання, якому не можуть знайти відповідь, а те, як його представили, як його обмірковують, наскільки інтенсивно відбувається обмін інформацією. Для цього ми потребуємо молодих динамічних технократів, які б працювали в міністерствах. Цього Україні ще не вистачає.
Я не бачу нових облич: на рівні міністрів та замів – так, але коли йти нижче, на рівень директорів, начальників, заступників начальників – там все ще багато «старої гвардії». Це, можливо, теж одна з причин, чому деякі питання доволі повільно вирішуються.
– Можливо, з тим же зняттям мораторію на експорт деревини. Деякі політичні сили навідріз від цього відмовляються, що заблокувало європейське фінансування…
У мене є дуже багато прикладів із часів трансформації в Польщі в 1990-х роках
– Це вже інше. Тут ідеться про інтерес, і тут треба точно обговорювати, що, кому і як оплачувати. У мене є дуже багато прикладів із часів трансформації в Польщі в 1990-х роках. Тоді ми теж обговорювали, що коли пустимо дешеві сільськогосподарські продукти з Європи до Польщі, то польське сільське господарство буде занепадати. А виявилося не так: природньо, що перші два-три роки було дуже складно, але водночас це був такий важливий стимул для виходу польського аграрного сектору на рівень європейських стандартів. І згодом наша продукція стала конкурентнішою, ніж продукти Бельгії, Франції та Німеччині. Тепер продаж нашої продукції сільського господарства у цих державах доволі пристойний, і ми стали важливим експортером польських продуктів.
– Але у вас був стимул, вам пообіцяли вступ до ЄС, а українцям навіть перспективно не дають приводу на це сподіватися…
Не членство у Євросоюзі, а те, що добре для України, яким шляхом змінювати державу – ось що має бути головною мотивацією для всіх реформаторів
– Я часто про це говорю з колегами з громадянського суспільства. Тут треба дотримуватися тільки одного принципу і думки: не членство у Євросоюзі, а те, що добре для України, яким шляхом змінювати державу – ось що має бути головною мотивацією для всіх реформаторів.
– Тобто, Ви закликаєте не вимагати сліпо від європейців перспективи приєднання до їхнього блоку?
Чому нам слід це зробити? Не для того, щоб досягти Євросоюзу, а для того, щоб жити в державі, яка керується добрими принципами
– Членство – це, звичайно, важливо для відчуття безпеки України: економічної та політичної. Але якщо ми не будемо реформувати, бо, скажімо, членство відсунулося до 2030 року, то це неправильно. Головний принцип, яким повинні керуватися реформи, – що слід зробити, аби поміняти Україну на краще. А національні інтереси тут є головним принципом і цінністю реформ. Чому нам слід це зробити? Не для того, щоб досягти Євросоюзу, а для того, щоб жити в державі, яка керується добрими принципами.