НАБУ заважає, робиться все, щоб спотворити новий орган – Козаченко

Гості програми «Ваша Свобода»: Микола Сірий, старший науковий співробітник Інституту держави і права; Тетяна Козаченко, адвокат, голова Громадської ради з питань люстрації при Мін'юсті; Артем Романюков, член Ради громадського контролю НАБУ.

Директор НАБУ Артем Ситник говорить про те, що СБУ зірвала всі операції під прикриттям. Раніше Державна міграційна служба заявила, що агент НАБУ намагався спровокувати чиновницю служби, пропонуючи великі суми хабарів. ГПУ і СБУ затримали працівника НАБУ. Натомість у НАБУ наголошують, що проводили спецоперацію з розкриття злочинного угруповання в Державній міграційній службі, а посадовець цієї служби сама неодноразово хотіла отримати «заохочення» від агента НАБУ, який працював під прикриттям.

Ваша Свобода | НАБУ проти ГПУ: наслідки конфлікту правоохоронців

Віталій Портников: Шановні гості, чому ж наші силові структури борються між собою, а не з корупціонерами?

Микола Сірий: Немає жодного конфлікту між правоохоронними органами, є розіграний політичний пасьянс, сценарій якого був написаний і за межами ГПУ, і за межами НАБУ. Цей пасьянс був представлений суспільству, аби воно його обговорювало. Що бачимо – воно зорієнтоване на внутрішній вжиток.

Правоохоронна система, яка працює для нашої безпеки, для переконливого порядку, для захисту прав і свобод, однаково має функціонувати і на внутрішній попит, і на зовнішньому просторі. Якщо б такі заяви прозвучали від наших очільників у Європі, у США, викликали б усмішку, вони сприймалися б, як люди,далекі від професійності, які демонструють неспроможність належно організовувати правоохоронну роботу. Разом з ними таку оцінку отримала б і держава.

Тетяна Козаченко

​Тетяна Козаченко: Ми не можемо говорити про юридичні дії або дублювання повноважень. Це є повністю політичний пасьянс. Досі більшість державних органів, якщо не всі, є залежними. Голову СБУ призначає президент, кожного керівника області СБУ самостійно призначає президент. Неможливе проведення такої операції (СБУ затримала агента НАБУ – ред.) в системі, в якій функціонуємо, по-факту в президентсько-парламентській республіці, якщо не було б узгоджено сценарій поза СБУ.

Генпрокурор – це екс-голова фракції БПП, людина, щодо якої змінили законодавство, зняли необхідний мінімум – мати юридичну освіту. Про які юридичні дії або конфлікти можемо говорити?

НАБУ є новим органом. Чи можуть помилятися – так. Чи можуть порушувати закон – так. Чи є у нас системи противаги – так. Однак коли це в подібний спосіб виноситься у публічну площину, означає, що вони в цій ситуації надзвичайно заважають.

Яким чином антикорупційні органи можуть розслідувати корупційні злочини щодо ГПУ або СБУ, якщо інструменти прослуховування, а це необхідний елемент фіксування злочинів, є виключно в руках СБУ?...

– Пане Сірий, коли призначали генпрокурора, ні від кого не приховували, що це політичне рішення. Законодавство змінювалося під це призначення. Тепер, виявляється, це політики, які йдуть у силові структури...

Микола Сірий

​Микола Сірий: На жаль, політична еліта більше схильна до того, щоб усі влади під себе підім’яти, тоді легше управляти, як вона вважає. Але в цій ситуації є суттєві професійні моменти. НАБУ як новий орган досить часто буквально сприймає поради, які звучать від західних експертів, не вдумуючись у зміст тих порад. Ми це бачимо на реалізації цієї функції агентів. У агента, який діє під прикриттям, теж є межі дозволеного, яких він має дотримуватися.

З професійної точки зору для країни неприйнятно, коли генпрокурор каже: ми місяць слідкували за агентом, аби розібратися, як він працює. На те й існує генпрокурор, який зобов’язує не місяць, а впродовж дня розібратися в ситуації. Якщо він отримав інформацію, що на певному майданчику працює два правоохоронних органи, тоді в нього завдання: дати одному правоохоронному органу пріоритет, а іншого попросити займатися іншою роботою. І перший, і другий орган виступає від імені держави. Це ситуація, коли держава сама за собою слідкує, вибудовує якісь оперативні схеми, викидає це все перед суспільством і сама себе вихльостує. Реформа правоохоронних органів була розпочата професійно безграмотно – не можна побудувати ефективну правоохоронну систему, в якій усі за всіма слідкують.

Прокуратура – основна опора сьогоднішньої влади. Судова влада зруйнована. У судовій владі дуже складна ситуація – не вистачає просто суддів, вони деморалізовані. Прокуратура устами очільника розказує нам про злочини Януковича і як вони борються зі злочинами Януковича, а не як сьогоднішня прокуратура продовжує вести справи, які були сфальшовані прокурорами, Пшонкою і йому подібними. Прокуратура демонструє професійну імпотентність, нездатність припинити ті справи. Прокуратура і сьогодні з успіхом виконує політичне замовлення.

– Пане Романюков, потрібні якісь додаткові дії, щоб повернути суспільству довіру до антикорупційних і правоохоронних органів, коли вони борються один з одним?

​Артем Романюков: Неприпустимо цю довіру навмисне знищувати. Коли структура нова (НАБУ – ред.), коли на неї цькують цілу армію різних, скажімо так, стейкхолдерів, які намагаються збити її на злеті, то тут мова не про відновлення довіри, а про припинення цькування.

Щодо інших органів, то там це цькування неможливе, окрім НАБУ, тому що там уже все дискредитовано, що тільки можна було дискредитувати за всі ці роки. Зараз просто йде такий «природній» процес вирівнювання загальної температури по палаті, тобто середньої репутації правоохоронного органу в Україні. Він іде досить успішно. Такими темпами, як це йде зараз, репутацію НАБУ буде зрівняно з репутацією інших правоохоронних органів буквально за декілька місяців.

Тетяна Козаченко: Робиться все, щоб спотворити нові органи, щоб сказати: ви хотіли – будь ласка, отримуйте. Може, старе було краще? Прокуратура, яка не оновилася і нереформована, СБУ, яка не оновилася і нереформована, поганенько, але працюють. І є очікуваними. Бо є контрольованими в політичному розумінні. Чому з усіх органів влади НАБУ має такий надзвичайний опір? Я не кажу, що вони ідеальні, але не мають можливості отримати досвід – блокуються, не мають можливості отримати механізми роботи – блокуються. І зміни до законодавства не приймаються – парламент не оновився. Неможливо зробити це без наявності політичної волі. На сьогоднішній день вона (політична воля – ред.) відбувається вимушено – існують громадянські платформи, є увага і тиск міжнародної спільноти, існує свобода слова навіть на обмежених майданчиках.