Львів – «16 днів протидії ґендерному насильству» – така акція триває в ці дні в понад сотні країн світу, в тому числі й в Україні. Головна мета – привернути увагу суспільства до проблеми насильства над жінками. В Україні, за оцінками фахівців, спостерігається зростання кількості таких жертв, але водночас дедалі більше жінок воліють не мовчати. Фахівці звертають увагу на те, що в Україні бракує притулків для жінок із дітьми, які переховуються від фізичного й морального знущання.
Десять років тому життя Ірини (ім’я змінено з міркувань безпеки) було суцільним жахом. Вона каже, що щодня чоловік піднімав на неї руку і не шкодував лайки. У такій нестерпній атмосфері жили четверо тоді неповнолітніх дітей Ірини. Щоразу жінка викликала правоохоронців, але вони, каже, були безсилі в її нібито приватній справі.
«Багато разів була міліція у нас, отак ходили – вони до нас, а я до них. Я страждала. І діти страждали. Проти нього було порушені три кримінальні справи, робив скандали, обікрав мене, залишив мене без нічого, без одягу, без квартири. Хоча ми помешкання купили в час шлюбу», – розповідає жінка.
Звернутись у центр «Жіночі перспективи» їй порадив дільничний інспектор. Тут з Іриною працювали психологи і надали їй юридичну допомогу. Жінка з дітьми зі Львова переїхала жити до рідних у район. Судова справа щодо спільного помешкання з чоловіком тривала сім років: половина квартири залишилась їй, друга – колишньому чоловіку.
«Частка моя, але без права проживання. Мої діти дуже багато чого пережили від нього. Доньку мою у 17 років теж важко побив. Мені дуже щастило на гарних людей, які забрали моїх дітей спершу до себе. Ми багато чого пережили у житті. Якщо все згадати, то просто жах. Я хотіла добитись справедливості, я не слабохарактерна, я вивчала дітей. Влаштувалась на одну роботу, тепер – на іншу. Люди їдуть у відпустку, а я – на роботу, мушу собі давати раду», – каже Ірина.
Насильство присутнє у бідних і заможних сім’ях – Максимович
Втім, не всі жінки знаходять у собі відвагу звернутись за допомогою до фахівців, а є й такі, які не мають можливості через проблеми зі здоров’ям, чимало вважають насильство «нормою» життя. Хоча, за оцінками фахівців, українки вже охочіше говорять нині з психологами і юристами, аніж це було ще кілька років тому.
На сьогодні в українських регіонах є проблема з притулками для жінок, які потерпають від насильства, зокрема і домашнього. Жінка може перебувати у таких реабілітаційних центрах до трьох місяців, не завжди є можливість бути в таких закладах із дітьми.
Голова громадської організації Центр «Жіночі перспективи» Любов Максимович зауважила в коментарі для Радіо Свобода, що потерпають жінки як у бідних родинах, так і в заможних, зазнають насильства на роботі і на вулиці. За її словами, багато жінок від домашнього насильства втікають на заробітки за кордон, також чимало покинули зону АТО не лише через небезпеку там перебувати чи власну позицію –поштовхом виїхати було саме насильство в сім’ях, якого зазнавали переселенки від рідних.
«Для декого це був шанс. Маємо випадки, що жінка приїхала, а чоловік надсилав есемески з погрозами. Це був шанс втекти від цього. А друга проблема в тому, що повертаються бійці з АТО – і є так званий посттравматичний синдром, і це теж накладає відбитки на те, що агресивність у сім’ях зростає, і це теж є проблема насильства. Люди повертаються з АТО, не йдуть до психологів, немає такої культури звертатись, а це все виливається потім у родині. Частина не працює», – каже Максимович.
За 9 місяців цього року на національну «гарячу лінію» щодо попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації організації «Ла Страда – Україна» надійшло понад сто повідомлень про насильство в сім’ях демобілізованих учасників АТО, торік за такий період таких звернень було утричі менше.
600 українок умирає від насильства – «Український центр соціальних реформ»
Згідно з даними «Українського центру соціальних реформ», в Україні понад одного мільйона жінок зазнають протягом року фізичного і сексуального насильства, лише 16% постраждалих звертаються у правоохоронні органи, а 1% – за медичною допомогою, впродовж року внаслідок насильства гине близько 600 українок. Для порівняння, в зоні бойових дій на Донбасі загинули 174 жінки. Днями під час Українського жіночого конгресу було озвучено, що понад три мільйони дітей в Україні стають свідками й жертвами домашнього насильства. На «гарячу лінію» «Ла Страда – Україна» почастішали звернення від дітей, які постраждали від насильства в рідній сім’ї: якщо торік це було близько 1200 повідомлень, то за цей вже удвічі більше.
Старший інспектор Нацполіції Оксана Санагурська говорить, що статистика показує лише невелику частину проблеми, бо реально значно більше постраждалих жінок. А офіційної статистики постраждалих жінок від насильства немає. До агресії кривдників підштовхує фактично відсутність належного покарання, за домашнє насильство не передбачено кримінальну відповідальність, каже представник поліції.
«Дільничний чи працівник патрульної поліції складає протокол. Якщо немає тілесних ушкоджень, то суд ухвалює адміністративну відповідальність, і людина просто має призначені громадські роботи. Якщо не виконує, то адміністративний арешт, який може тривати 15 діб. Якщо легкі тілесні ушкодження, то це не трактується як домашнє насильство, це стаття, яка передбачає штраф 825 гривень. Це покарання дуже низьке. А враховуючи факт зростання агресії в Україні, що чимало людей повертаються з АТО, у нас не працюють реабілітаційні програми, то маємо лише погіршення ситуації», – наголосила Оксана Санагурська.
«Ратифікація Стамбульської конвенції відкладається на невизначений термін»
Уже понад рік громадські активісти і правозахисники домагаються від парламенту ухвалення закону про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству. Ще в 2011 році Україна підписала Конвенцію Ради Європи з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок, частина з яких стосується захисту жінок від домашнього насильства (Стамбульська конвенція). Тоді Україна була серед авторів написання документу, але досі парламент не ратифікував Конвенцію. Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроект про запобігання і протидію домашньому насильству, але за умови, якщо в документі буде вилучено термін «ґендер».
На сьогодні цей законопроект не є допрацьований, до нього має претензії Всеукраїнська рада церков, говорить адвокат Галина Федькович. Релігійні діячі заявляють, що документ подає нечітке розуміння поняття «ґендер». У законопроекті про запобігання та протидію домашньому насильству прописана відповідальність усіх гілок влади і запроваджується поняття «гарячої лінії», де жінка може отримати юридичну допомогу, дізнатись про притулок, а також парламент мав би ухвалити законопроект про криміналізацію домашнього насильства.
«За рік до парламенту подано лише доопрацьований законопроект, який стосується внесення змін до інших законів. Ратифікація Стамбульської конвенції замовчується і відкладається на невизначений термін. Це дуже негативна тенденція, яка відображає ставлення політиків до проблеми насильства в сім’ї й забезпечення належного захисту. Відсутня сьогодні політична воля», – наголосила юрист.
Без ратифікації Стамбульської конвенції на Україну чекає збільшення числа потерпілих від насильства, торгівлі людьми, про це говорить чимало правозахисників, політиків. Під час 16-денної кампанії протидії ґендерному насильству заплановані десятки різних заходів, присвячених захисту жінок, постраждалих від домашнього насильства, протидії торгівлі людьми, реабілітації жертв насильства.
Цього року кольором акції обрано помаранчевий, яким упродовж 16 днів підсвічуватиметься Львівський оперний театр.