На третьому місці серед умовних кандидатів у президенти – рок-музикант та громадський діяч Святослав Вакарчук. Такі результати показало нещодавнє соціологічне опитування. На думку політолога Віталія Бали, сама наявність імені співака в опитувальнику – ознака політичної технології. Натомість соціолог Олексій Антипович переконаний, що таке рішення цілком логічне, адже Вакарчукові суспільство довіряє більше, ніж будь-кому з громадського сектору.
Your browser doesn’t support HTML5
Фактор Вакарчука в боротьбі за президентську булаву | Ранкова Свобода. Частина 3
Серед організацій, що проводили дослідження, – Центр соціальних та маркетингових досліджень «Социс», Київський міжнародний інститут соціології, соціологічна група «Рейтинг» та Центр Разумкова. За результатами опитування, з тих респондентів, які планують піти на президентські вибори, 11,9% готові віддати голос за Петра Порошенка, 10,7% – за Юлію Тимошенко. На третьому місці музикант і громадський діяч Святослав Вакарчук – його воліють бачити в президентському кріслі 9%.
Соліста «Океану Ельзи» додали до переліку кандидатів за рішенням замовників опитування, а це громадська організація «Комітет виборців України», розповів в ефірі «Ранкової Свободи» директор соціологічної групи «Рейтинг» Олексій Антипович. На його думку, це був цілком логічний крок.
Вакарчук має позитивний баланс довіри та недовіри
«Вакарчук – єдина наразі людина в Україні, яка має позитивний баланс довіри та недовіри. Жоден інший громадський діяч або ж політик не може навіть наблизитись до нього, тому ставити Вакарчука в президентський рейтинг – рішення абсолютно нормальне», – переконаний Антипович.
Олексій Антипович
Політолог та директор Агентства з моделювання ситуацій Віталій Бала із такою оцінкою музиканта не погоджується. На його переконання, Вакарчук – не єдиний громадський діяч, який користується довірою суспільства, тож його ім’я в опитуванні – ніщо інше, як інструмент політичної технології.
Це політтехнологічний міф, людина не заявляла про те, що має намір займатися політикою
«Це, безумовно, політтехнологічний міф, людина не заявляла про те, що має намір займатися не просто виборами в президенти, а навіть політикою, тому, безумовно, це певне проектне замовлення», – переконаний Бала.
У Святослава Вакарчука, міркує політолог, немає політичної сили, на яку він міг би спиратись в ході передвиборчої кампанії. Крім того, такі «віртуальні» кандидати в президенти, на думку Бали, шкідливі для політики загалом.
Надання дилетантам можливості займатися політикою – це одна з великих небезпек для України
«Надання дилетантам можливості займатися політикою, що відбувається впродовж останніх років, – це одна з великих небезпек для майбутнього України. Якщо невігласи і дилетанти будуть займатися політикою, – з моєї точки зору, нас нічого хорошого не чекає», – побоюється експерт і висловлює сподівання, що здоровий глузд виборця все ж візьме гору.
Віталій Бала
Віталій Бала не став ділитись міркуваннями, хто саме міг ініціювати внесення імені співака до опитування, проте впевнений, що це навряд чи відбувалося без відома самого Вакарчука.
У разі, якщо Святослав Вакарчук таки вирішить балотуватись у президенти, його електорат буде базуватись на двох основних групах, прогнозує Олексій Антипович. Перша – це населення Західної України, а також молодь по всій країні.
«А, відповідно, молодь у нас просто не ходить на вибори. Сказати, що в електораті будь-якої іншої чи політичної сили чи політика є багато молоді, я не можу, я таких не зустрічав», – констатує соціолог.
Основна боротьба буде між Порошенком та Тимошенко – Тизенгаузен
Директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортнік зазначає, що рівень підтримки Вакарчука – ознака попиту на нові обличчя в політиці.
Вакарчук може акумулювати соціальний запит на нових політиків, українці готові голосувати за будь-кого, але достатньо впізнаваного і нового політика.
«Сьогодні Вакарчук може втілити й акумулювати соціальний запит на нових політиків, тому що в цьому рейтингу майже всі політики, які присутні, – це всі старі політики, а суспільство значною мірою розчароване старою політичною системою та старими політиками. І тому сьогодні українці готові голосувати за будь-кого, але достатньо впізнаваного і нового політика», – вважає Бортнік, при цьому зауважує, що умовна довіра не означає реальної готовності віддати свій голос.
Основними ж суперниками на наступних президентських виборах будуть Петро Порошенко і Юлія Тимошенко. Таку думку в ефірі радіо «Крим.Реалії» висловив експерт з управління репутацією Борис Тизенгаузен.
Борис Тизенгаузен
Серйозним опонентом Порошенка буде Тимошенко. Ляшко буде працювати на електоральному полі Юлії Володимирівни, щоб відтягнути звідти людей
«Мені зрозуміло, що серйозним опонентом Порошенка буде Тимошенко. Мені зрозуміло, що Олег Ляшко буде працювати на електоральному полі Юлії Володимирівни, як він і робить це зараз, щоб трохи відтягнути звідти людей, які можуть дозволити Юлії Володимирівні когось там обігнати», – прогнозує Тизенгаузен.
Сама лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко в інтерв’ю Радіо Свобода підтвердила, що її партія братиме участь і в парламентських, і в президентських виборах 2019 року.
«Наша команда – це, я б сказала так, найбільш стабільна, найбільш ідеологічна і чітка команда в політикумі України. І ми тривалий час будували цю команду. Вона не штучна, вона не зроблена під вибори і вона має чітку стратегію, як розбудовувати Україну», – стверджує Юлія Тимошенко.
Юлія Тимошенко
Олексій Антипович визнає, що Тимошенко мала абсолютну перевагу електоральних симпатій десь до середини 2017 року, але може поступитися Порошенку за рахунок того, що рейтинг чинної влади дещо зріс після тривалого падіння.
«Динаміка його (Порошенка – ред.) в міжвиборчих роках спочатку була абсолютно спадною, рухалася донизу від дослідження до дослідження, потім була відносно стабільною в 2016 році, десь із середини, і майже до середини 2017 року. І зараз, завдяки достатньо помітним успіхам уряду Гройсмана з ремонтом доріг та підвищенням пенсій, у нас зростають показники влади», – ділиться спостереженнями експерт. Натомість показники Тимошенко, зазначає він, лишаються стабільними.
Віталій Бала нагадує про те, що легітимна влада традиційно має певний сталий відсоток підтримки.
«У вересні 2013 року у Януковича було близько 20%, можливо, навіть 22%. Хоча ми ніби рухались у бік європейської асоціації, та більшість людей не підтримували чинного президента, але 20% у нього були. Тільки великі провали в політиці можуть призвести до того, що підтримка влади може впасти менше від тих 15% чи 10%», – запевняє політолог. На його думку, основне завдання чинного президента – завоювати виборців серед тих, хто не входить до цього мінімуму.
Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі