Коли громадськість бачить роботу поліції зсередини, вона має більшу довіру до поліцейських – Франчук

Чим нова українська поліція відрізняється від старої міліції? Як ці зміни розуміють самі поліцейські? Як їх навчатимуть по-новому? Про це говоримо з завідувачем відділення міжнародних зав’язків Львівського державного університету внутрішніх справ, вишу, який нещодавно став членом Асоціації європейських коледжів поліції, підполковником поліції Василем Франчуком.

– Як тепер має розподілятися відповідальність за безпеку громадян між ними самими та державними органами, поліцією у новітній Україні?

– Безпеку в новітній Україні, назвемо це так, разом з поліцією, – має забезпечуватися, починаючи з дитячого садочка, що ми, власне, бачили вчора під час відвідин муніципальної поліції в місті Брно, і закінчуючи пенсіонерами. Оскільки пенсіонери, які перебувають вдома, наскільки б це дивно не звучало, є першими індикаторами, які можуть попередити крадіжки з квартир. Вони перші, хто бачить, вони перші, хто знає все, що відбувається у дворі. Хто, коли, яка машина заїхала-виїхала. Тому правильно ви сказали, що в новітній Україні в даному випадку не тільки виключно поліції або інших силових структур є завдання безпеки нашої держави, а кожного громадянина зокрема.

Василь Франчук – сидить праворуч

– Раніше це сприймалося як «стукачество» з радянських часів, якщо люди хтось бачив і повідомляв на когось в міліцію – це було просто неприпустимо з моральної точки зору. Як є тепер зараз?

– Зараз інша ситуація, бо тепер це називається як активна громадська позиція, і в даному випадку – в чому ж і різниця – якщо раніше «стукачили», той, хто цю інформацію надавав, не був далі присутній в цьому процесі. Зараз же зворотна ситуація. Людина, яка надала інформацію, яка висловила свою активну громадську позицію, яка висловила своє незадоволення тим чи іншим фактом, і далі супроводжує цей процес. Вона є активним учасником його. Тому не можемо сказати, що людина є виказувач, чи людина залишається в запоні таємничості. Немає.

Делегація українських правоохоронців та громадських активістів у Президії поліції Чехії

– Як ви бачите співпрацю між поліцією і громадськими організаціями? Ось ми бачимо приклад Чорноморська там, де активні громадяни активно допомагають поліції. Є, наприклад, досвід Чорткова, де таких громадян немає. Але з іншого боку, для чехів було великим здивуванням дізнатися, які функції виконують ці люди – ті, власне, які в Чехії покладені на саму поліцію, на поліцейських. Чи причина в тому, що українських поліцейських не вистачає, що поліцейських потрібно більше, і тоді ці громадські організації змінять свої функції?

– Я вам хочу сказати, що проблема недостатності поліцейських – це проблема є активною, по-друге, це є проблема не лише виключно України, а фактично всіх держав у світі. Скільки б поліцейських не було, вони завжди є недостатніми для забезпечення безпеки в державі. І тому, власне, громадськість має допомагати.

Все пізнається у порівнянні. У лютому 2014 року була у Львові «Ніч гніву», коли фактично райвідділи наші поліції були паралізовані. Це тривало не одну ніч, а близько тижня фактично не було поліції в місті. Тоді що зробили? Громадськість об’єдналася – в даному випадку я говорю тільки виключно про навчальний заклад – громадськість об’єдналася з Львівським державним університетом внутрішніх справ, і здійснювалися спільні патрулювання містом. Я хочу сказати, що завдяки цій співпраці ми попередили крадіжки, грабунки, насильницькі злочини, мародерство і інші факти, які могли статися, бо є люди, які використовують ці моменти для власного збагачення. Тобто ми попередили фактично злочини разом з громадськістю.

– Що у чеському досвіді вас найбільше здивувало і що ви думаєте треба якнайшвидше впроваджувати у життя в Україні?

– Звичайно, це в першу чергу – спільне проведення роботи з громадськістю. В цьому випадку громадськість змінює думку стосовно поліції. Громадськості дозволяють впливати на певні рішення, громадськості дають можливість висловлювати свою думку. Відповідно громадськість бачить, як діє цей центральній орган виконавчої влади зсередини. І якщо навіть є якісь недоліки або непорозуміння, громадськість бачить причину цього, і необов’язково, що причина завжди – це неякісний фахівець в поліцейській галузі або нечесний поліцейський. В цьому випадку видно всі причини, які в дійсності впливають не позитивно на цей процес, і тому довіра громадськості повертається до органів поліції.

– Як налагодити цю співпрацю? Адже коли людина почувається в безпеці і задоволена станом справ навколо себе, то вона не помічає роботи поліції, а коли щось не так – то тоді всі недоліки поліції стають помітними.

– Я не знаю. Розумієте, громадянське суспільство має бути разом. І в моєму випадку, мені так здається, кажуть, що з двох лих вибирають те, що найменше. Нехай буде все добре і критикують поліцію, ніж все погано, а поліцію не бачать.