Поповнення бібліотек україномовними книжками: частина видавців незадоволена

У 2017 році, перерозподіливши бюджет, Міністерство культури України отримало майже 49 мільйонів гривень на Програму поповнення фондів публічних бібліотек україномовними книжками. Щоб визначити, які саме з них варто купувати, у міністерстві створили експертну раду, яка обрала 138 книг, що поїдуть у понад 15 тисяч бібліотек України. Чому частина видавців незадоволена списком і як насправді відбувався відбір?

Цього року Міністерство культури України отримало 2621 пропозицію щодо книжок від 125 видавництв на суму понад 1 мільярд гривень. Оскільки грошей було в рази менше, при міністерстві сформували експертну раду, яка і мала обрати найпотрібніші для бібліотек книги.

Як відбувався відбір?

Гроші на закупівлю книг зазвичай з’являються в другій половині року, тоді Мінкультури оголошує на сайті відбір: прописує вимоги і терміни подання пропозицій. Після цього публікують повний список усіх надісланих книг.

Юристи передивляються кожну позицію і ставлять свій вердикт про те, чи всі документи оформлені законно. Потім кожен член експертної ради голосує лише за ту позицію, яку рекомендує до закупівлі. Таким чином сформувався рейтинг зі 138 позицій від 44 видавництв.

Після публікації переліку книг, за які проголосувала рада, низка видавництв виступила із заявою про те, що відбір був непрозорим.

Видавці звернулися до міністра соціальної політики Павла Розенка, міністра культури Євгена Нищука і навіть до прем’єра Володимира Гройсмана з проханням перевірити прозорість вибору книжок для Програми поповнення фондів публічних бібліотек.

На думку незадоволених видавців, експерта рада була сформована з порушенням, а деякі видавництва, які увійшли до списку, взагалі не працюють на книжковому ринку.

«Якщо когось не влаштовує, нехай звертається до суду»

Перше місце в списку за кількістю видань та коштів займає харківське видавництво «Фоліо». Держава профінансує закупівлю 14 книг цього видавництва на суму понад 6 мільйонів гривень. Інші видавці обурюються, що «Фоліо» щороку отримує найбільше позицій, а це, мовляв, несправедливо.

Генеральний директор і власник видавництва Олександр Красовицький не здивований незадоволенням інших видавців. «Цього року «Фоліо» разом із іншими видавництвами, що входять у нашу групу, представило близько 300 пропозицій до міністерства, – каже він. – Щороку ви можете бачити, що найбільша сума закупівлі буде в нашого видавництва, бо ми єдині, хто в цій країні системно займається виданням книжок для бібліотек. Ми працюємо з незадоволеним попитом, який вивчають бібліотеки. Тому пропонуємо ті книжки, за які вони проголосують».

До структури видавництва входить ще сім компаній, зокрема і ТОВ «Довженко Букс», яке отримало ще сім позицій у списку на суму понад три мільйони гривень.

Видавництвам структури «Фоліо» належать авторські права найвідоміших українських фантастів Марини та Сергія Дяченків.

Красовицький зазначає, що бібліотеки дуже потребують саме цього жанру, тому «Фоліо» в цьому сенсі можна вважати монополістом.

«Щороку відбувається одне і те ж. Видавництва, які не отримали замовлення, звертаються до громадськості й кажуть, що закупівлю треба зупинити. Але в останні кілька років процедура відбору не змінювалася і вона затверджена на державному рівні. Видавці не мають у це втручатися. А якщо когось не влаштовує, то нехай звертаються до суду», – зазначив Олександр Красовицький.

Корупційна складова?

Юлія Орлова, генеральний директор видавництва Vivat, має протилежну думку щодо ситуації, яка склалася навколо закупівлі.

«На сьогодні вже немає сили терпіти далі. Ми не знаємо, ні хто був у експертній раді, ні її чисельність. За якими професійними якостями їх відбирали, також не знаємо. Ми порахували, що це на кожну книгу члени ради витратили менше 1 хвилини. Це чиста профанація і фізично неможливо», – зауважує вона.

Найбільше Юлію Орлову непокоїть те, що після вибору книг Мінкультури не оприлюднив протоколи голосування та список членів ради. Інше питання – чому спочатку вирішили купувати 324 позиції, а потім лише 138.

За словами директора видавництва, ті книги, що відібрали в список, не відповідають критеріям відбору бібліотек, а той факт, що одне видання лідирує з року в рік, «містить корупційну складову».

«Із року в рік один видавець отримує більше замовлень, ніж усі інші. Цього разу це понад 10 мільйонів з усіх грошей. Тут велика корупційна складова, і з цього приводу в нас обурення непрозорим підходом до розподілу державних коштів», – зазначає Юлія Орлова.

Серед книг видавництва Vivat, які, на її думку, несправедливо не ввійшли до списку: два видання Нобелівської лауреатки Світлани Алексієвич, книги Любомира Гузара та Севгіль Мусаєвої.

Із Орловою погоджується співвласник видавництва «Теза» Володимир Брискін, який вважає, що програму взагалі треба закрити, бо вона «дерегулює ринок».

«Ми точно знаємо, що частина експертів була відсутня: двоє відмовилися взагалі, а ще двоє не голосували. Експертна рада була сформована в незаконний спосіб, і ми досі не знаємо, хто туди входив. У списку відібраних книг 90% літературно-художні, тобто розважальні, а програма має не лише відповідати уподобанням читачів, а й формувати дискурс», – наголошує Брискін.

Переглянути понад 2000 книг за вісім годин

Президент асоціації книговидавців і книгорозповсюджувачів Олександр Афонін був членом експертної ради і цього не приховує. Розповідає, що усі книги, які надійшли на розгляд, були в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого, а кожен член ради отримав каталог із їхнім списком. На розгляд і формування рейтингового списку експертна рада витратила вісім годин.

Олександр Афонін

«У нас був список, ми дивилися на книгу, її вигляд, знайомий автор чи ні. Велика частина літератури знайома для комісії, тому дивилися ті видання, які з’явилися вперше. Пускали по руках, дивилися анотацію, чи тверда обкладинка, чи ні, бо бібліотеки наполягають на твердій. Потім кожен висловлював свою позицію і вона, звісно, суб’єктивна. При всьому бажанні, члени ради не можуть прочитати понад 2000 книжок», – розповів книговидавець про процес відбору.

Олександр Афонін вважає, що закупівля україномовних книжок для бібліотек, як і програма «Українська книга», є атавізмами і від них треба відмовитися.

«Скільки б не створювали комісій, яких експертів не набирали, все одно будуть говорити, що є порушення. Ті, в кого минулого року купували, мовчали, а якщо цього року вони не потрапили в список, то кричать, що це все корупція. Це, скоріше, питання моральності», – зауважує Олександр Афонін.

Президент асоціації пропонує об’єднати кошти з усіх державних програм і перейти на «скандинавську систему» закупівлі: закуповувати певну кількість примірників абсолютно всіх книг, що виходять в Україні і розсилати в бібліотеки. При цьому здійснювати технічну експертизу – не купувати додруків та підручників, які й так закуповуються школами.

За словами Афоніна, нині за бюджетні кошти купується менше від 5% видань, що публікуються щорічно в Україні, тому поки що абсолютна більшість книг, що виходить у регіонах, там і залишається.

Головний редактор видавництва «Нора-Друк» Елеонора Сімонова погоджується з тим, що люди, які розуміються на літературі, навіть не читаючи всю книжку, можуть її оцінити. Для цього аналізують автора, його нагороди й премії, анотацію до книги, її комерційний успіх, а також звертають увагу на тематику, яка актуальна в певний час.

Вона також висловила переконання, що склад комісії має бути таємним, аби не було ніякого тиску й лобіювання.

Із видань «Нора-Друк» до списку потрапили лише дві книги, але Сімонова до експертної ради претензій не має.

«У кожного різні смаки, уподобання. Я переглядала список і думаю, що всі книжки там хороші. Мені було дуже дивно, що комісія не відібрала нову книжку Ірен Роздобудько, але комісія цього року чомусь так вирішила. Так що мені тепер, кричати, що хороша книжка не пройшла?» – зауважує Елеонора Сімонова.

Видавництва, про які ніхто не чув

Незадоволених видавців також хвилює, що частина видавництв, які отримали замовлення від держави, не були відомі їм раніше.

​Олег Симоненко, директор видавництва «Час майстрів», проаналізувавши список, висловив свої зауваження: «Деякі видавці, обрані міністерством, мені взагалі незнайомі – як не дивно, за багато років участі в різноманітних книжкових ярмарках нам не випало зустрітися – ні на «Арсеналі», ні на Форумі видавців, ні на менш значущих книжкових подіях. Та все ж сподіваюся побачити назви їхніх книжок ще десь, крім списку держзакупівель».

Директор видавництва «Ранок» Віктор Круглов з цього приводу вважає, що участь у такому відборі мають брати видання з певним авторитетом: певним досвідом на ринку та відповідними тиражами.

Круглов, хоч і отримав замовлення на шість книг, все одно не задоволений відбором.

«Ми подавали 132 книжки і вважаємо, що кожна з них заслуговує потрапити в бібліотеки. Процедура формування таких списків відкриває проблему недофінасування бібліотек. Дуже добре, що є такий скандал зараз, який приверне увагу суспільства до читання», – наголошує Віктор Круглов.

Він також зазначає, що, за статистикою, лише 2% коштів, які виділяються на бібліотеки, витрачають потім на закупівлю книг. Решту – на оплату праці бібліотекарів та комунальні платежі.

А хто входить до експертної ради, директор видавництва Круглов не знає і вважає, що її склад має бути таємним, а відбір її членів – більш суворим.

Список членів ради не публікуватимуть через тиск

У Міністерстві культури із незадоволеними видавцями не погоджуються і наголошують, що в рейтингах хтось перемагає, а хтось ні.

Лариса Нікіфоренко, начальник управління соціокультурного розвитку регіонів Міністерства культури України, зазначає, що до експертної ради входили представники від регіональних і національних бібліотек, громадськості, Комітету з питань культури і духовності, Бюджетного комітету та людина, яка відповідає за боротьбу з корупцією.

Лариса Нікіфоренко запевняє, що експертна рада складалася з людей, які справді розуміються на літературі і працюють із читачем.

Те, що фінальний список містить лише 138 позицій, начальник управління пояснила обмеженою кількістю грошей.

Міністерство почало рахувати так, щоб закупити по 3-5 тисяч примірників кожної книги, аби максимально розподілити по регіонах. При підрахунку обсяг виділених грошей закінчився саме на 138-й позиції. Ніякого додаткового розподілу чи переголосування, за словами Нікіфоренко, не було.

Міністерство не опублікувало списку членів експертної ради і поки що не планує цього робити.

«Частина видавців почали вимагати список членів ще задовго до проведення відбору, бо хотіли пролобіювати свої книги. Зараз – це просто буде помста. Мені шкода цих людей. Частина з них громадськості відома, і вони вже просто місця собі не знаходять від запитань «Чого ви проголосували за одного, а не за іншого», – зазначила Лариса Нікіфоренко.