Забрати Крим заднім числом. У Росії запропонували скасувати акт 1954 року

Репродукція мапи України, яку використовували на Паризькій мирній конференції у 1919 році, й на якій Крим позначений як територія України

Депутат Держдуми Росії Костянтин Затулін запропонував скасувати акт 1954 року, згідно з яким Верховна президія СРСР передала Крим до складу Української РСР. Про це депутат повідомив на «Форумі друзів Криму», що проходив у Ялті з 6 до 8 листопада. Цю ідею підтримали заступник голови кримського парламенту Ремзі Ільясов та член комітету Ради Федерації з міжнародних справ від Криму Сергій Цеков.

Український політолог, експерт з міжнародних питань Борис Тизенгаузен вважає ці заяви електоральним шумом.

Це вже не перша заява від російської влади та їхніх союзників, присвячена якимсь радикальним методам не віддавати Крим
Борис Тизенгаузен

‒ Це вже не перша заява від російської влади та їхніх союзників, присвячена якимсь радикальним методам не віддавати Крим. Ми пам'ятаємо слова президента Чехії Мілоша Земана про обмін півострова на ресурси, й адресував він їх європейській аудиторії. У Костянтина Затуліна це чисто популістський електоральний прийом.

У Кремля зараз основне завдання ‒ розділити Крим і Донбас не тільки за лінією відстоювання своїх інтересів, а й за списком санкцій
Борис Тизенгаузен

Ціла обойма депутатів у Держдумі Росії пропонує різні способи виправдання анексії. У Кремля зараз основне завдання ‒ розділити Крим і Донбас не тільки за лінією відстоювання своїх інтересів, а й за списком санкцій. Й у росіян це виходить: якщо з Донбасом у цілому зрозуміло що робити, судячи з переговорів, то що робити з Кримом ‒ не зрозуміло. У всякому разі, з точки зору України та Заходу.

Заяви про скасування рішення 1954 року просто сміховинні. Поза Російською Федерацією подібні маневри ніхто не визнає.

Колишній депутат Держдуми Росії Ілля Пономарьов згадує, що не був згодний з українським статусом Криму на початку 1990-х, але, на його думку, ухваленого тоді рішення Росії необхідно було дотримуватися.

– Зрозуміло, що ми всі живемо в якихось державах. Один день це може бути одна держава, в інший день ‒ вже інша. Тому історично ми можемо говорити, що Крим ‒ кримськотатарський, хоча до них там жили й інші народності. Потім півострів був частиною Росії, й для дуже багатьох росіян став святою землею, де стоїть місто Севастополь.

Після 1991 року рішення ухвалене, країни уклали низку договорів, які ратифікували. Питання вирішене: Крим ‒ український
Ілля Пономарьов

Я зараз ще раз можу повторити, що коли б я був на місці Бориса Єльцина в 1991 році, я б тоді питання щодо Криму точно б поставив перед Україною й вирішував би. Я не був згодний з тим, що півострів залишився в складі України, оскільки Микита Хрущов передав його з чисто логістичних міркувань. Але ж після 1991 року таке рішення було ухвалене, проголосоване парламентами, країни уклали низку договорів, які згодом ратифікували. Ми домовилися, це був компроміс, питання вирішене: Крим ‒ український.

Ілля Пономарьов

​Перший президент України Леонід Кравчук стверджує, що Україна не просила передавати їй Крим у 1954 році, швидше, навіть навпаки.

Я був у Криму до й після цього рішення, в 1953 і 1955 роках
Леонід Кравчук

– Я один з тих людей, які знають, як ухвалювалося рішення про передачу Криму Україні. Це така ілюзія, ніби Україна просила, їй не давали, а потім п'яний Микита Хрущов щось віддав.

По-перше, я був у Криму до й після цього рішення, в 1953 і 1955 роках. Я бачив, як там жили люди з Курської, Орловської та інших областей. Вони ходили, вибачте на слові, опухлі, тому що москіти, яких вони там у Росії не бачили, заїдали їх просто. Люди плакали: «Заберіть нас звідси, бульба не росте, того немає, того немає».

Хрущов приїхав до Києва й каже: «Ми тут порадилися й вважаємо, що Україна має забрати Крим до себе»
Леонід Кравчук

Хрущов побачив там те ж саме, приїхав до Києва ‒ є протокол на це все ‒ а потім заходить до кабінету секретаря компартії Кириченка й каже: «Ми тут порадилися й вважаємо, що Україна має забрати Крим до себе». Кириченко каже, що не може, оскільки розумів, що це означає. Це колосальні гроші! В результаті Політбюро ЦК КПРС ухвалює це рішення, а далі інші органи СРСР. Рішення абсолютно законне на ті часи.

Леонід Кравчук

Юрист, фахівець з міжнародного права Роман Шахматенко зазначає, що Росія не має повноважень для скасування рішень Радянського Союзу.

‒ Спочатку було рішення Політбюро, потім указ Президії Верховної Ради СРСР, потім дала згоду Верховна Рада Української РСР. Після цього передачу Криму затвердили законом. Якщо навіть ми можемо якимось чином говорити про незаконність указу Президії, то закон був ухвалений за всіма правилами.

Російська Федерація не має жодного права скасовувати закони неіснуючої країни
Роман Шахматенко

І потім, згідно з радянською конституцією 1936 року в Радянському Союзі не існувало органу, який міг би скасувати акт Верховної Ради СРСР. Не було тоді Конституційного суду.

Єдиний механізм, що дозволяє скасувати подібний акт, ‒ закон тої ж Верховної Ради СРСР. Однак цього органу з 1991 року вже не існує. Російська Федерація не має жодного права скасовувати закони неіснуючої країни. Зрештою, при створенні СНД всі колишні радянські республіки закріпили, що не мають територіальних претензій одна до одної.

«Карта українських земель». Видавництво «Нова українська школа», Львів, 1928 рік

Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії