Два роки тому офіційно зникла українська міліція і з’явилась поліція – 7 листопада 2015 року набув чинності закон України «Про Національну поліцію». За цей час українці звикли до нових патрульних автомобілів, струнких поліцейських та готовності їх, щоб перехожі зробили з ними фотографію «селфі». Втім, були і суди над патрульними, і вбивства поліцейських, і акції на їхню підтримку. Зрештою, розгул криміналу турбує українців більше, ніж корупція у поліції, прокуратурі чи судах. Тож чи можна говорити про успіх після двох років спроб та помилок, і коли українці зможуть ствердно, без сарказму, сказати «моя поліція мене береже»? Журналісти Радіо Свобода на собі переконалися, як це бути поліцейським через два роки після запуску реформи.
Your browser doesn’t support HTML5
Два роки закону про нову поліцію: що змінилось?
Одним з перших райцентрів, де з’явилася нова патрульна поліція, стала Біла Церква. «Нова поліція» – сервісна служба, яка мала змінити уявлення українців про те, як працюють люди у формі.
«Постійно за кермом, у концентрації, ризикована робота. Ти ніколи не знаєш, куди ти їдеш, на який виклик», – розповідає поліцейський Дмитро Лисенко на початку своєї 12-годинної зміни.
У лютому 2016 року тут, як і всюди по Україні, було багато емоцій і багато очікувань. Півтора роки по тому – емоції згасли. Але, кажуть молоді чоловіки, головне, заради чого створювалася нова поліція, залишилося.
«Наша головна мета – розібратися в ситуації. Заспокоїти людей. Вислухати. Люди більше довіряють поліції. Що люди не бояться поліцію, це правильно, поліції нема чого боятися», – каже поліцейський Олександр Москалець.
Олександр уже дев’ять років у МВС, тож має з чим порівнювати. Його відчуття підтверджує і статистика.
Нині патрульній поліції довіряє більше від половини українців – 53%. Це результати опитування, яке провели у лютому 2017-го.
А ось результат трирічної давнини. Тоді міліції довіряли лише 10%.
«Зважаючи на те, що у нас було два-три роки тому, якщо порівняти з усіма іншими правоохоронними органами, то це найбільший успіх», – вважає експерт з реформи правоохоронної системи Олександр Банчук.
Утім, успіх патрульної поліції не має підміняти собою всю реформу, каже спеціаліст експертної групи «Поліція під контролем» Євген Крапивін. Патрульна поліція – лише один із підрозділів.
«Вона не стала каталізатором змін, я б так сказав. Поки всі показували патрульних, про інших поліцейських забули», – робить висновок Крапивін.
Справжня реформа – глибша і складніша. Наприклад, кримінальний блок. Органи досудового слідства, оперативні підрозділи. Їхні методи роботи і сама система, яка мало змінилась з 70-х. Але тут простих рішень немає, розповідає Крапивін.
«Якщо патрульних можна більш-менш з нуля створити, то ви не звільните майже 40 тисяч слідчих, оперативних працівників, які мають не тільки кваліфікацію, не тільки досвід роботи, але й агентурні сітки. Не буде кому працювати, це правда», – пояснює експерт.
Після того, як ажіотаж зменшився довкола патрульних, навіть у самій патрульній поліції почалися проблеми. З’явилася армія «копів» із приставкою «екс».
«Це рішення давалось надзвичайно тяжко», – зізнається колишній поліцейський Андрій Кобилінський, що півтора роки працював патрульним на вулицях Києва. Довго думав і врешті пішов.
«Пропала віра, віра в те, що ти робиш. Ти думаєш, що ти будеш крутий, ловити бандитів, а насправді на тебе дихають перегаром, а ти йому кажеш – дайте, будь ласка, ваше посвідчення водія, це моя законна вимога, і так 10 раз повторюєш», – каже він, згадуючи і про автомобілі, які рідко ремонтуються, і про порушників, яких затримують «копи», але звільняють у райвідділку, і про небажання системи змінитись в цілому. А також про зарплату, на яку уже важко утримувати родину, і про умови роботи, які за півтора роки підірвали здоров’я.
«Ніхто не знав, що це насправді за робота. Зараз уже, коли багато патрульних таких, як я, пишуть в Фейсбук, висвітлюючи й інший бік медалі, і з чим доводиться зіштовхуватись у процесі роботи. Ті, хто зараз йдуть, я сподіваюсь, то в них уже реальні очікування. А ті, хто йшли в перші хвилі, вони не знали, що це за робота», – додає екс-поліцейський.
Уся справа в тому, що якраз два роки – плюс-мінус – критичний термін, розповідає експерт з реформи правоохоронної системи Олександр Банчук. На Заході навіть діє неписане правило – після двох років «на вулиці» патрульний йде на підвищення. Це резерв для подальших змін Національної поліції всередині.
«Результатом цих двох років мало би бути, що от прийшов патрульний поліцейський, він себе показав на вулиці. Як він може зі стресом справлятися, як ефективно виконує завдання, протидіє злочинцям, затримує, далі – переводити, і можливо він буде хорошим оперативником, слідчим», – пояснює Банчук.
В Україні ж патрульні просто вигорають і зміни не йдуть далі у систему. Хоч з цим і не погоджуються в керівництві Національної поліції. Заступник голови Нацполіції Костянтин Бушуєв наводить аргументи: колишні патрульні посилюють інші підрозділи, а на їхнє місце приходять нові «копи».
«По завершенню повного укомплектування підрозділів Національної поліції ми будемо спроможні говорити про те, що це практично кожен третій працівник, який прийшов з-поза меж системи», – каже Бушуєв.
Коли робота патрульних перейшла у буденний режим, кажуть в МВС, взялися за інші підрозділи. На черзі той самий карний розшук, який критикують експерти за ще радянські методи роботи.
«Ми говоримо про реалізацію низки проектів. Передовсім проект детективів. Це створення управління кримінального аналізу. Це повний переформат діяльності БНОН (Управління боротьби з незаконним обігом наркотиків), з урахуванням тих всіх недоліків, які мали місце до цього», – анонсує заступник голови Нацполіції.
Експерти погоджуються: справжня реформа національної поліції тільки розпочинається. Найважче – попереду. Але, як би швидко зміни не відбувались, поліція – частина держави. І зміни можуть бути тільки, якщо змінюватиметься сама держава.
Тим часом у Білій Церкві напарники Дмитро та Олександр завершують зміну. Дощова ніч виявилась спокійною. Попереду день відсипатися, а потім знову на роботу, яку ні один, ні інший, попри усі труднощі, проміняти на іншу не готові.
Поліцейський Олександр Москалець підсумовує: «Робота виснажлива морально. Не кожен може впоратися, але й не кожен приходить працювати в поліцію».
Цей матеріал підготовлено спеціально для програми «Завтра» – спільного проекту Радіо Свобода та каналу «112 Україна». Дивіться її щонеділі о 18:00 на телеканалі «112 Україна».