Українці звикли, що ні до чого звикати не можна – соціолог

За результатами дослідження Інституту Геллапа, Україна – в антирейтингу щастя разом із Гаїті та Південним Суданом. Українські фахівці розділились в оцінках: наприклад, соціолог Євген Головаха вважає, що зі шкалою щось не так, тоді як експерт з інноваційної політики Олексій Жмеренецький вважає, що динаміка до «нещасливості» в Україні простежувалась вже давно і має як суб’єктивні, так і об’єктивні чинники.

Українці живуть краще, ніж їм здається? | Ранкова Свобода. Частина 1

Доктор соціологічних наук, старший науковий співробітник Інституту соціології Національної академії наук Олександр Шульга не вважає, що доречно ув’язувати економічну ситуацію та особисте щастя українців. Крім того, він запевняє, що українці, судячи з результатів соціологічних опитувань, ніколи не були затятими оптимістами.

«Це було протягом всієї незалежності – до Майдану, до війни, до анексії Криму. Наш Інститут соціології запитував: «Чи буде краще? Чи ви впевнені в тому, що в нас покращиться економічна ситуація, соціальна?» і так далі. Так от, завжди українці демонстрували песимізм. І коли за таких умов ми питаємо українців: «Як ви оцінюєте нинішню ситуацію?», то й нинішня ситуація оцінювалася погано. Тобто нині погано і буде погано», – сказав він в ефірі «Ранкової Свободи».

За спостереженнями Шульги, набагато більший вплив на емоційний стан українців, ніж економічні складнощі, має відчуття невизначеності, яке викликають ці складнощі, а також нестабільна політична ситуація. Все це, каже він, заважає громадянам України будувати довгострокові плани.

«Українці до цього привчені, ми ж це переживали і 2008-го за прем’єрства однієї політика, також там було багато економічних скачків і так далі. Тобто українці звикли, що ні до чого звикати не можна. За таких умов дуже важко вимагати від них, щоб вони були позитивними в своїх оцінках і плануванні, що все скоро буде добре», – міркує соціолог.

Заступник директор Інституту соціології Євген Головаха не приховує здивування результатами дослідження Інституту Геллапа. За його словами, Україна ніколи не була останньою в світі за рівнем щастя і завжди входила до першої сотні країн в подібних рейтингах.

«Ніколи ми не були останніми, ми завжди були всередині, ближче до кінця, але ніколи не були останніми – це я точно знаю. І так, щоб ми одразу потрапили в останні – щось воно мене дивує. Як на мене, тут просто невдала шкала», – вважає Головаха. Він визнає, що українці можуть бути одними з найнещасніших в Європі разом з іншими народами колишнього соцтабору, проте не погоджується із таким місцем України в світовому рейтингу.

Натомість експерт з інноваційної політики Олексій Жмеренецький впевнений, що оцінки Інституту Геллапа є достатньо логічними, якщо враховувати попередню динаміку цього рейтингу.

«В 2007 році 20% українців вважали себе нещасними, в 2011 – 23%, в 2015 – 36%. Тобто бачимо з 2007 року динаміку до нещасності. Зараз цей новий рейтинг не приносить нам нічого дивного, він просто продовжує графік зростання рівня нещасності», – вважає він.

Хоча Жмеренецький визнає, що щастя є суб’єктивною категорією, він все ж вказує на декілька цілком об’єктивних факторів, які впливають на те, чи почувається людина щасливою. Серед них, до прикладу: харчування, відсутність фізичного болю чи депресивного стану, відчуття поваги до себе тощо.

«Якраз у таких опосередкованих факторів, які роблять людей щасливими, є значний зв’язок з рівнем доходу. Вчені багато сперечалися з приводу цього, але в результаті вивели навіть формулу-графік залежності рівня доходу і рівня щастя. Це логарифмічна крива, де в бідних країнах більш тісний зв'язок між приростом доходу і підвищенням рівня самопочуття, ніж в багатих. Тому жартують, що в багатих країнах додатковий дохід не робить людей більш щасливими, але в бідних кожні сто доларів дають великий привід для щастя», – пояснює він. Україна, за оцінками експерта, саме така країна, до будь-який економічний спад впливає на рівень щастя.

Посилаючись на дані Інституту соціології, Жмеренецький стверджує, що доходи 1% найзаможніших людей і 50% решти населення відрізняються у 40 разів.

«Українець виходить і бачить контрасти. В нього з’являється відчуття меншовартості, він розуміє, що щось навколо не так, що він працює на поганій, ненависній роботі і не має в той час грошей на хліб», – каже він. При цьому низьку продуктивність праці експерт називає однією з основних причин такого становища, адже через неї обсяг заробітку не залежить напряму від кількості докладених зусиль.

«Тобто в українців достатньо багато об’єктивних причин вважати себе нещасними», – констатує Олексій Жмеренецький.

На думку Олександра Шульги, саме брак впевненості в завтрашньому дні стимулює від’їзд українців з батьківщини.

«Коли ми питаємо: «Чому ви їдете за кордон на заробітки?», то там одна з головних причин, це можливість знайти достойну роботу і прогнозованість. Ми туди їдемо і знаємо, що там буде», – ділиться він. Соціолог вважає, що для того, аби переломити ситуацію, українцям досі не вистачає відчуття особистої відповідальності за стан справ у країні загалом та у власному населеному пункті.

Олексій Жмеренецький вважає, що саме невпевненість у собі заважає українцям змінити становище на краще.

«Якраз в тих країнах, де люди більше впевнені в своїх силах і прагнуть самостійно змінювати своє життя та навколишній світ, навіть негаразди, які оточують людину, не так впливають на її самопочуття, бо вона там суб’єкт, а не об’єкт», – порівнює він.

Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі

​