Полунін про фільм «Танцівник»: це мандри світом

Сергій Полунін

Інна Ємець

Один із найвидатніших представників сучасної балетної сцени, уродженець Херсона Сергій Полунін презентував у Києві 24 жовтня на допрем’єрному показі документальний фільм американського режисера Стівена Кантора «Танцівник», в якому зіграв головну роль. Стрічка зібрана із рідкісних сімейних архівів, розповідей друзів та інтерв'ю хлопця. В український прокат фільм виходить 26 жовтня. Під час прес-показу Полунін розповів, що погодився зніматися у стрічці, зокрема, аби примирити батьків.

«Мабуть, щастя я знаходжу в роботі, в здійснені можливостей – вчитися чогось нового або подорожувати, також просто відчуття «тут і зараз», коли ти щасливий і насолоджуєшся цим моментом», – розповів Сергій Полунін.

У 9 років переїхав до Києва, навчався в Київському хореографічному училищі. А коли хлопцеві було13 років, мама Сергія вирішила спробувати сили в Королівській балетній школі в Лондоні. Попри бідність, батько і бабуся поїхали на заробітки за кордон, щоб забезпечити навчання хлопця. Він взяв участь у конкурсі, який спонсорував Фонд Нурієва, та успішно вступив у Королівську школу. У 19 років став наймолодшим прем’єром Королівської балетної школи за всю її історію. 20 листопада цього року йому виповниться 28 років.

Your browser doesn’t support HTML5

«В житті траплялись люди, які були хорошими вчителями – Полунін»

Мені щастило в житті, постійно траплялись люди, які мені багато допомагали, приводили в нові місця і країни. Це дуже важливо – мати наставників у житті

«Мені щастило в житті, постійно траплялись люди, вони були хорошими вчителями, які мені багато допомагали, приводили в нові місця і країни. Я вважаю, що це дуже важливо – мати наставників у житті. Постійного вчителя немає, наприклад, як у Тибеті. Шкода, що в школі та по телебаченню не вчать, що таке життя, тому потрібно самому дізнаватись інформацію і навчатись», –каже Сергій.

Сьогодні український танцюрист бере участь в постановках у всьому світі, знімається в фільмах. Одним із фільмів, в якому знявся Сергій Полунін – це документальна стрічка «Танцівник», автором є американський режисер Стівен Кантор. Фільм «Танцівник» – про самотність і замкнутість героя у собі, почуття маминої вини, за те, що допомогла стати найкращим серед інших, попри розлучення батьків.

Your browser doesn’t support HTML5

«Кінець фільму – я довго не знав, як закінчити» – Полунін

Після зйомки кліпу Take me to church я хотів закінчувати кар’єру в балеті, але потім побачив відео, де діти танцюють перед телевізором під мій кліп, і щось в мені змінилось

«Це велика робота над собою. У мене була злість та протиріччя, але це був мій вибір, хоч зайняло це кілька років, аби знайти своє щастя. З поганого перейти на хороше. Після зйомки кліпу Take me to church я хотів закінчувати кар’єру в балеті, але потім побачив відео, де діти танцюють перед телевізором під мій кліп, і щось в мені змінилось. Це непросто – з негативу вийти в позитив. Кінець фільму – я довго не знав, як закінчити, чи піти в позитив, чи навпаки. Але позитив виявився важчим, ніж я думав», – розповідає Сергій.

Першочергово хлопець погодився на автобіографічну стрічку, аби примирити батьків. Сергій розповідає, що під час зйомок вони обмінювались фото, відео, зустрічались і згадували щасливі моменти з дитинства сина. Сьогодні батьки Сергія живуть в Україні порізно, але завдяки автобіографічній стрічці на певний час йому вдалося об’єднати батьків. Також Сергій каже, що фільм «Танцівник» – це мандри світом.

Your browser doesn’t support HTML5

«Те місце, де я народився, буде завжди близьким та рідним» – Полунін

«Те місце, де я народився, буде завжди близьким та рідним. Але коли подорожуєш, ти відкриваєш для себе світ і розумієш: кордони потрібно прибирати. Моя мета – щоб світ був одним цілим. Мені дуже обридли кордони, візи, постійні проблеми з пропусками. Навіть коли я приїжджаю в Лондон, у мене спеціальна віза, її дуже важко отримати, називається «спеціальний талант», і щоразу мене намагаються переконати, чи точно у мене є цей талант – і це дуже смішно та по-дурному. І коли створювався документальний фільм, була наївна мрія зняти в різних країнах, аби показати природу: в Сибірі, в Києві, на Гаваях», – додає Сергій Полунін.

Танцівник балету також розповів, що планує запускати власний проект про танець. Спочатку презентація відбудеться у Лондоні, можливо, найближчим часом буде і в Україні, каже він. Project Polunin – це проект, який складається з теорії та практики про танець для більшої публіки, це зйомки фільмів, інтернет платформи, а також танець наживо, розповідає він.

Your browser doesn’t support HTML5

«В балетних школах немає комунікації, нас вчать мовчати і виконувати команди» – Полунін

Можна все встигати, якщо є хороша команда і правильні люди довкола. В балетних школах немає комунікації, нас вчать мовчати і виконувати команди. Індустрія балету страждає, більш розвинені – як кіно, опера – йдуть вперед, а танець залишається позаду

«Я зараз поєдную 3 речі: танці в балетному театрі, зйомки фільму та роботу над своїм проектом Project Polunin. Можна все встигати, якщо є хороша команда і правильні люди довкола. Я би хотів, щоб школи мали різностороннє навчання. Бо коли я навчався, спрямування було лише на балет, а життя багатогранне, і комунікація – дуже важливий елемент. Але в балетних школах немає комунікації, нас вчать мовчати і виконувати команди. Тому коли люди починають працювати в театрі, вони не вміють спілкуватися, вони не вміють за себе заступитися. Тому індустрія балету страждає, більш розвинені – як кіно, опера – йдуть вперед, а танець залишається позаду», – каже він.

Хлопець після виходу фільму дуже довго не хотів дивитися, що вийшло. Але одного дня друзі зібрались і влаштували перегляд, скасувавши репетицію.

Your browser doesn’t support HTML5

«Той, хто працює більше за всіх, той найкращий» – Полунін

Під час перегляду фільму я зрозумів, наскільки мені важлива дружба, скільки всього батьки зробили

«Під час перегляду фільму я зрозумів, наскільки мені важлива дружба, скільки всього батьки зробили. Це було нагадуванням, куди потрібно повернутися, що далі робити, а що ні, тому для мене не було це чимось новим. І згадав слова Міккі Рурка, який мене надихає: «Той, хто працює більше за всіх, той найкращий».

Цей матеріал було підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED​