Марія Андрєєва
Олександр Роніс – паралімпієць, нападник збірної Латвії з волейболу сидячи, а з віднедавна він ще й актор. Латвійських кінематографістів так вразило те, що чоловік на візку наздогнав грабіжників, які відібрали сумку у дівчини, що зняли про нього цілий фільм.
Латвійський короткометражний фільм «Вперед, Юсте!» режисера Павла Гуменнікова став лауреатом престижного міжнародного фестивалю короткометражного кіно Manhattan shorts, а виконавець головної ролі Олександр Роніс був визнаний на кіноогляді кращим актором. Фільм заснований на реальній історії з життя молодої людини з латвійської Єлгави. Він прикутий до інвалідного візка, але живе насиченим життям і не втрачає оптимізму.
Найбільше у фільмі запам'ятовується один епізод: молода людина в інвалідному візку намагається наздогнати грабіжників, які відібрали сумочку в дівчини. Олександр розповідає, що ця фантастична, на перший погляд, історія заснована на реальних подіях. Одного разу він дійсно зміг зловити злочинця, незважаючи на те, що наздоганяти його довелося на чотирьох колесах.
Назвати Роніса «інвалідом» язик просто не повертається. Він – професійний спортсмен, нападник збірної Латвії з волейболу сидячи. Живе хлопець у місті Єлгава і чотири рази в тиждень їздить до Риги електричкою на тренування. При цьому стороння допомога йому не потрібна: він так швидко пересувається містом на візку, що оператору доводиться бігти поруч, щоб встигнути зняти хоча б кілька кадрів.
Олександр Роніс
Я часто замислююся, чого хочу від життя. Але, думаю, у мене все буде, просто з часом
«Я часто замислююся, чого хочу від життя. Але, думаю, у мене все буде, просто з часом, – впевнений Олександр. – Я коли прокидаюся, думаю, що сьогоднішній день повинен бути краще, ніж учора».
Кожен день Олександра розписаний по хвилинах. Він ходить вчитися у вечірню школу, грає у волейбол, а після виходу «Вперед, Юсте!» його ще регулярно запрошують на зйомки і інтерв'ю.
Сам Олександр зіркою себе не вважає.
Більше людей пишуть в фейсбуці, хтось дружити зі мною хоче. Як у всіх, мабуть
«Більше людей пишуть в фейсбуці, хтось дружити зі мною хоче. Як у всіх, мабуть», – зауважує він.
Андрій Філіпавічус, віце-президент Латвійської асоціації з волейболу сидячи, каже, що фільм з Олександром дуже важливий, і не тільки як історія про героя. За його словами, важливо показати людям, що інвалідний візок – не перешкода у тому, щоб вести повноцінне життя.
Також за допомогою фільму спортсмени розраховують залучити в команду більше людей. Зараз Андрію доводиться шукати гравців до збірної буквально на вулиці.
«Просто підходиш до людини, знайомишся, кажеш: «Чим ти займаєшся?» І пропонуєш прийти на тренування, спробувати, – розповідає Андрій Філіпавічус. – Зайнятися волейболом або будь-яким іншим видом спорту».
Зараз команда, де грає Олександр Роніс, готується до дуже важливого турніру: на початку листопада в Хорватії пройде чемпіонат Європи з волейболу сидячи. Перемога там може стати путівкою на Паралімпійські ігри в Кореї. А Олександр очікує нових ролей в кіно і нових великих фестивалів.
Оригінал – на сайті спецпроекту «Настоящее время»