Київ – Прокурори не заперечують, що мають контролювати дотримання прав людини під час слідства, але не бачать порушень. Про це йдеться у дослідженні «Роль прокурора на досудовій стадії кримінального процесу», автори якого взялися проаналізувати, що змінилось у роботі прокурорів з часу ухвалення п’ять років тому Кримінального процесуального кодексу. За інформацією дослідників, є дані про незареєстровані затримання людей, узгодження повідомлень про підозру прокурорами зі своїм керівництвом та ігнорування повідомлень про порушення прав людини під час слідства, якщо таким чином було отримано важливі докази.
Якщо порівнювати офіційні дані про кількість затримань людей у 2013-му та 2016-му роках, то можна сказати, що вона скоротилася майже на третину, але насправді затримані «нікуди не щезають», розповідає одна із авторів дослідження «Роль прокурора на досудовій стадії кримінального процесу» адвокатка Вікторія Мітько.
У 67% цих протоколів місцем затримання вказано кабінет слідчогоВікторія Мітько
«Ми проаналізували також ті матеріали, які є у системі безоплатної правової допомоги – це адвокати, які виїжджають до затриманих і потім здають звіти, додають до них протоколи затримання, і у 67% цих протоколів місцем затримання вказано кабінет слідчого. І при цьому прокурори, учасники фокус-груп, не вбачають у цьому нічого особливого: і слідчі, і прокурори вважають, що особа стає затриманою з моменту складання протоколу. Хоча це порушує її право на захист у зв’язку з тим, що новий Кримінальний процесуальний кодекс набував чинності разом зі створенням системи безоплатної правової допомоги: відповідальна за затримання особа має звернутись до центру правової допомоги, а той, у свою чергу, зобов’язаний протягом 2 годин забезпечити затриманого адвокатом», – пояснює вона.
Дослідження «Роль прокурора на досудовій стадії кримінального процесу» виконане на основі даних з різних джерел – справ регіональних центрів надання правової допомоги, документації прокуратури і судів, а також опитування слідчих і самих прокурорів (більше 500 анкет), зібраних у 5 областях та місті Київ.
Більшість опитаних прокурорів погоджується, що має стежити за дотриманням прав людини під час слідства, але десь 80% із них зауважують, що просто не зустрічають порушень, каже ще один автор дослідження Юрій Бєлоусов із «Експертного центру з прав людини».
Юрій Бєлоусов
«Прокуратура, з одного боку, забезпечує процесуальне керівництво у розслідуванні будь-якого злочину, і при цьому має розслідувати порушення прав людини. Дані дослідження свідчать, що у випадку, якщо процесуальний керівник отримує повідомлення від затриманої особи, що вона зазнала катувань, наприклад, то замість внесення цієї справи до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки ми знаємо, що катування – це 127-ма стаття Кримінального кодексу, спочатку проводиться якась попередня перевірка, і лише в крайніх випадках це все вноситься в ЄРДР», – зазначає він.
За словами Бєлоусова, якщо говорити про порушення права на захист, то Генпрокуратура минулого року направила до суду 2 справи, у той же час, як центри безоплатної правової допомоги зафіксували понад 3,5 тисячі порушень.
Окрім того, виявилось, що роль прокурора у суді була не надто активною, додає юрист, науковець Володимир Венгер, який також брав участь у проведенні дослідження.
«Були виявлені випадки, коли прокурор виступав у режимі судового засідання менше 20 секунд. Був, на жаль, випадок, коли прокурор виступав 5 секунд. Звісно, це все сукупність об’єктивних і суб’єктивних факторів, в тому числі – пропорційність до тривалості самого судового процесу. Але тим не менш, такі факти були виявлені, і вони потребують особливої уваги», – каже він.
Механізму впливу на слідчого у прокурора нині немає – Севрук
Дійсно, законодавче тлумачення процесуального керівництва зараз досить неоднозначне: Конституція каже, що процесуальний керівник організовує розслідування, але процесуальний кодекс не надає таких повноважень, погоджується колишній заступник Генпрокурора, а нині – проректор Академії прокуратури України Юрій Севрук.
Водночас, за його словами, наразі процесуальний керівник не має іншого механізму організації розслідування, крім надання вказівок, які часто не виконуються слідчими.
«Вказівки надаються, але залишаються без виконання. Механізму впливу на слідчого у жодному нормативному акті не існує», – зазначає Севрук.
Водночас, чи є порушенням затримання у кабінеті слідчого, він сказати не береться.
У нас не в усіх випадках затримують на місці пригоди, дуже часто викликають на допит, там щось з’ясовується і затримуютьЮрій Севрук
«У нас кримінальне провадження починається з моменту внесення даних до ЄРДР. І цей приклад, що ось людина із сокирою стоїть над мерцем – дуже умовний, бо яким чином оперативний працівник або слідчий може затримати цю особу на місці без кримінального провадження – невідомо: поки не внесуть в ЄРДР, він протокол не випише, – зауважує Юрій Севрук.– А що ж до того, що затримують у кабінеті слідчого, то у нас не в усіх випадках затримують на місці пригоди, дуже часто викликають на допит, там щось з’ясовується і затримують. Тому без з’ясування ситуації у кожному конкретному випадку зробити висновок неможливо».
Наведена у дослідженні статистика стосується, передовсім, регіональних прокуратур та райвідділів, вважає представник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Андрій Довгань.
«Слідчий може затримати людини в реальний день, а записати інший день, але (щоб цього не відбувалось – ред.) є судовий контроль. І коли ми звертаємось щодо запобіжного заходу в суд, суддя досліджує це питання, і він з’ясовує, коли реально людина була затримана», – зазначає він.
Теперішній Кримінальний процесуальний кодекс набув чинності 20 листопада 2012 року. Серед нововведень, які стосуються прокуратури, відбулося зміщення акценту від нагляду за слідством до процесуального керівництва розслідування на досудовій стадії.