Продовження «концерту» на Донбасі Путіна обтяжує – Радзиховський

Гості програми «Ваша Свобода»: Олександр Потєхін, експерт-американіст; Микола Бєлєсков, експерт Інституту світової політики; Леонід Радзиховський, російський політичний експерт, журналіст (телефоном).

Ваша Свобода | Україна між Росією та США

«Шлях до поліпшення відносин Сполучених Штатів і Росії веде через Україну. Росія повинна повернути Україні контроль над її територією, визначеною міжнародними кордонами». «На сході України зараз відбувається війна у гарячій стадії. Тисячі убитих, мільйони людей, які залишили свої будинки. Це справжня трагедія: росіяни та українці воюють один з одним. І Україна має право захищати себе, у тому числі летальною зброєю, яку, можливо, поставлять США». Це лише деякі тези, висловлені у ці вихідні високопосадовцями США – новим послом цієї держави у Росії, який вручив уже вірчі грамоти президентові Путіну, Джоном Ганстманом, а також спеціальним представником Держдепартаменту по Україні Куртом Волкером, який провів у Белграді черговий раунд переговорів із помічником Путіна Владиславом Сурковим.

​
Олександр Лащенко: Панове, четвертий рік війни – роль США стає активнішою чи насправді мало що міняється, «заморожений» конфлікт на Донбасі, роль США, не зважаючи на заяви, не така вже й велика?

​Микола Бєлєсков: Роль США прийшла на той рівень, який був закладений адміністрацією Барка Обами. Після зміни адміністрації, на фоні того, що були певні проблеми з призначеннями, США активність збавили, але призначення спецпосланника допомогло активізувати процес. Вони (США – ред.) навіть більше залученні до цього, ніж Франція чи ФРН.

Олександр Потєхін: В інтерв’ю навесні, коли Обама вже мав покинути Білий дім, сказав формулювання, яке не говорить ані про зваженість позицій США, ані про те, що вони дійсно сприймають, а не тільки декларують загрозу міжнародній безпеці, яку несе політика Москви – жодна допомога з боку США не дозволить Україні витримати напад Російської Федерації. Це називається так: що ви там не робили б, чи дамо допомогу, щодо якої Конгрес двічі за Обами виносив рішення, що треба давати, а зараз є нове рішення, позиція приреченості, я сказав би, України... Це все у виклад укладається у дуже і дуже миролюбний. Це така формула: Росія нікуди не дінеться з Землі – хоче Київ чи не хоче, йому треба буде нормалізувати стосунки з Росією. Чи це теза не знята? Я сказав би, так. У цієї тези є й інші боки, у тому числі як і приємні речі нам сказав Волкер. Сьогодні (слава Богу!) не відбулася здача України! Ця загроза була буквально до початку літа цього року. Трамп дійсно хотів покращити відносини з Росією, у тому числі і ціною України. Але йому це не дали зробити.

Олександр Потєхін

У Москві чекають одного, коли Волкера відкличуть з цієї посади. Волкер їх абсолютно не влаштовує. Тіллерсон у підвішеному стані. Як пророкують американські експерти, нинішній голова ЦРУ Помпео є добрим «терапевтом» для президента Трампа – абсолютно немає ніяких гарантій, що Волкер утримається на своїй посаді. Процес триває. Але немає головного рішення.

– Переклад. Пане Радзиховський, на Вашу думку, переговори Волкера-Суркова, які активізувалися, деякі заяви, новий посол США у Москві – це свідчить про те, що США більш активно приступають до вирішення кризи на Донбасі?

Леонід Радзиховський

​

​Леонід Радзиховський (переклад): Тут проблема не в більшій активності США, а у більшій зацікавленості Росії. Політична ситуація в Росії доволі складна. І економічна ситуація далеко не така гарна, як її розмальовують. Ніякої обвальної кризи немає. Але зростання дуже невелике. Психологічний настрій (у людей – ред.) доволі депресивний. У цій ситуації «концерт», який постійно триває, я думаю, Путіна обтяжує. Він хотів би від цієї консервної банки на хвості позбутися. Я маю на увазі «ДНР». Але на своїх умовах. Тобто позбутися так, щоб продати і всередині країни, і ззовні вихід з «ДНР», як свою «велику перемогу». Росія готова на певні зрушення.

Мені здається, що російське керівництво, яке раніше прикривалося «Мінськом», щоб зберігати статус-кво, зараз схильне реально довести «Мінськ» до завершення. Оскільки це від Росії залежить. Залежить це не тільки і не стільки від Росії. Американці у цьому питанні виступають не як зацікавлена сторона, а як сторона, яка може контролювати процес. Тим більше, що тиск з Заходу на Путіна триває. І з наступного року посилиться. Ось ці публікації списків його знайомих, їхніх грошей, ще якихось матеріалів, які їх компрометують – все це теж елемент тиску на Путіна. Схоже, тиску для нього доволі суттєвого.

– Пане Бєлєсков, ухвалення закону Верховної Ради щодо реінтеграції Донбасу в першому читанні, іншого – в цілому, той же «Мінськ», подібні заяви американських високопосадовців, черговий раунд переговорів Суркова-Волкера – це все єдине ціле?

​Микола Бєлєсков: Курт Волкер по мірі своїх можливостей веде свою власну гру – фактично хоче проти росіян повернути їхню ідею, що вони прийшли в Україну «захищати російськомовне населення». Він каже: я теж розділяю тезу, що все населення повинне бути захищене, але при цьому давайте знайдемо формулу, щоб можна було гарантувати безпеку без присутності російських військ. Коли президент Росії на початку вересня зробив заяву, що ми готові до миротворців, то це було подарунком для Курта Волкера. Тепер він намагатиметься поставити росіян перед дилемою – якщо ви самі виступаєте за миротворців, то чому б вам не вивести свої війська, а замість цього прийдуть на територію Донбасу миротворці? Вони або погоджуються з цим..., або ви вже чітко кажете, чому присутні на Донбасі.

​Микола Бєлєсков

З іншого боку, є велика проблема – на сьогодні, на жаль, Курт Волкер не отримує допомогу з Вашингтона, яку міг би отримати, з адміністрації Трампа, меншою мірою – Тіллерсона... Красномовний приклад. До 1 жовтня виконавча влада мала представити на основі указів роз’яснення до закону (про протидію супротивникам США через санкції – ред.), як його реалізовувати. Не зробили. Де чітко в законі вказано, наприклад, Мінфін США з 28 жовтня почне виконувати відповідні зобов’язання – ще зменшить часовий період, на який могтимуть російські енергетичні компанії, банківські установи залучати кредити. Де цього в законі не вказано, на жаль, виконавча влада не поспішає допомагати Волкеру. У цьому проблема його підходу. Постійно говорить Суркову, як можна зрозуміти, є певна ціна, за яку ви платитимете за агресію... Якби ця ціна росла, якби наповну використовувалися ці можливості, можливо, калькуляції Кремля мінялися б. (Ціна агресії для Путіна не росте – ред.) – на жаль, ні.

– Пане Потєхін, яким мало би бути рішення Білого дому в умовах, коли четвертий рік триває війна Росії проти України?

Насправді ми бачимо якісь ігри навколо цієї допомоги Україні. І ці ігри зараз вже виглядають непристойно. Треба врешті-решт визначитися з порядком загроз. Наприклад, якщо до 1 січня росіяни не виведуть – ми негайно починаємо перемовини про прийом України до НАТО. У цьому торзі дуже і дуже двозначна позиція Вашингтону і наших західних колег.