Поліція безпеки Латвії вперше опублікувала інструкцію боротьби з вербуванням і шпигунами. Документ призначений для муніципальних і державних чиновників. У ньому пояснюється, яка інформація може зацікавити іноземні спецслужби, як розпізнати ознаки вербування і зрозуміти, що людина працює на іноземний уряд.
Кому треба боятися
«Державні і місцеві чиновники – це одне з найцінніших джерел інформації», – йдеться в інструкції. Шпигунів можуть цікавити не тільки державні таємниці, а й рутинна інформація про роботу держорганів. Тому під загрозою вербування усі службовці, незалежно від посади.
Що саме можуть вивідувати шпигуни:
– інформацію, призначену для службового користування;
– відомості про роботу з іншими держорганами, іноземними організаціями, підрядниками та некомерційними структурами;
– чернетки законів, проектів, планів реформ, документів внутрішнього планування тощо;
– особисті відомості, професійну підготовку, технічне оснащення;
– заходи безпеки в організації;
– всіляку компрометуючу інформацію – внутрішні конфлікти, негативні риси характеру, невдоволення роботою.
Де можна зустріти шпигуна
На думку латвійської поліції безпеки, фахівці іноземних розвідок можуть видавати себе за дипломатів, співробітників державних і муніципальних установ, працівників правоохоронних органів, підприємців, журналістів «і так далі».
Шпигуни встановлюють контакти, використовуючи міжнародні заходи (наприклад, конференції або семінари), через неформальні зустрічі, через родичів, друзів і знайомих в інших країнах.
Окремим пунктом йде попередження, що в чужій країні того, кого вербують, можуть звинуватити в будь-якому порушенні законів (наприклад, неправильно заповнені документи або вхід на закриту територію). Такі ситуації можуть бути провокацією, йдеться в документі.
Підозріла поведінка
Не кожна розмова обов'язково веде до вербування, йдеться в інструкції. Шпигун може просто вивідувати важливу інформацію.
Поліція безпеки перераховує ознаки вербування:
– фамільярне спілкування, прагнення перейти до неформальної розмови;
– додавання в друзі в соціальних мережах;
– спроби викликати реакцію в розмовах на політичні теми, про цінності, професійні навички та інші особисті питання;
– розмови на теми робочих обов'язків і місця служби.
Агенти спецслужб можуть пропонувати зустрічі в неформальній обстановці і обіцяти допомогу в обмін на виконання їхніх прохань, йдеться в методичці.
Якщо громадянин став об'єктом вербування, поліція безпеки рекомендує ухилятися від подальших контактів і звернутися до правоохоронних органів.
У методичці зауважується, що завербований може погодитися на співпрацю з іноземною розвідкою в критичній ситуації – наприклад, під загрозою арешту або при тиску на членів сім'ї, але робити це можна тільки під контролем поліції безпеки.
Оригінал матеруалу – на сайті спецпроекту «Настоящее время»