«Проблема не тільки в Калинівці» – міністр Семерак розповів про екологію на місці вибухів

Гість програми «Ваша Свобода»: Остап Семерак, міністр екології та природних ресурсів України.

Віталій Портников: Пане Семерак, Калинівка – коли відбуваються такі трагедії, як далі складається ситуація для Вашого відомства? Чи можете Ви гарантувати екологічну безпеку мешканцям цих територій, коли вони повертаються додому? Чи є дослідження того, що відбувається після аварії?

Ваша Свобода | Вибухають арсенали. Що з екологією?

– Ми утворили окремий штаб, який контролює рівень забруднення повітря, радіаційний фон води і ґрунтів. З першого дня катастрофи цей штаб почав здійснювати моніторинг. Станом на сьогодні на сайті Державної екологічної інспекції можна ознайомитися з інформацією, яка постійно поновлюється, про рівень забруднення і гранично допустимі показники для того, щоб порівняти, наскільки це небезпечно чи безпечно. Станом на сьогодні той моніторинг, який ми здійснюємо вже два дні, показує, що всі показники в межах допустимих норм. Але проблема не тільки в Калинівці може бути. Оскільки забруднення повітря, вода мігрує, може рухатися по річці Південний Буг далі на південь, то здійснюємо моніторинг ширшої території – на території Вінницької області і далі.

Військові конфлікти несуть особливу загрозу. Ми накопичили досвід. Свідчення того, що буквально за декілька годин після отримання інформації про ситуацію пересувні лабораторії почали відбирати відповідні показники, ми увійшли в робочу комунікацію з іншими органами держвлади. Для нас важлива злагоджена робота з санепідемстанцією, з водним агентством, з надзвичайних ситуацій. Якщо відбувається фіксація перевищення, тоді включається інший регламент, який є підготовлений і зафіксований, що потрібно робити.

Очевидець вибухів на Вінниччині: «Сидів у городі й дивився» (відео)

Я дуже просив би, щоб ми поширювали інформацію, яка відповідає дійсності, а не чутки. За інформацією, яку маємо з військового об’єкту, загроз (проникнення у навколишнє середовище меланжу – ред.) немає. Заміри, які з перших годин аварії здійснюємо, не фіксують будь-яких наслідків. Як тільки буде завершене гасіння і проведене розмінування, Державна екологічна інспекція з фахівцями потраплять на територію, візьмуть проби ґрунтів, води. Це свідчитиме про можливу чи неможливу загрозу.

Станом на сьогодні ми не фіксуємо показників, які давали б можливість чи підстави говорити про таке забруднення. Щодо меланжу – це була велика програма, яка існувала в Україні декілька років назад по утилізації ракетного палива. Ці роботи здійснювалися під наглядом і за участі міжнародного товариства.

– Пане Семерак, а яка головна проблема зараз міністерства, на Вашу думку?

– Про це довго можна говорити. Вона не пов’язана, очевидно, з аварією. Це рівень суспільної свідомості у ставленні до навколишнього природного середовища. Якщо образно говорити, то чисто не в тій хаті, де гарно прибирають, а в тій, де не смітять. Це можна застосувати до охорони навколишнього середовища і поведінки суспільства, тих пріоритетів, які ставлять і органи держвлади, і суспільство.

– Пане Семерак, «бурштиновий бізнес» – що з ним зараз?

– Існує і легальний видобуток бурштину. Українське законодавство дає можливість легального добутку. 10 компаній мають такі дозволи і здійснюють цю діяльність. Але якщо їх порівняти, то це неспівмірні речі. Міністерство екології не є правоохоронним органом, який може поставити загорожу для озброєних людей, які здійснюють видобуток. Люди, в якому стані залишають природу – це, по-перше, екологічна катастрофа; по-друге, кримінальна історія; по-третє, економічна чи фінансова проблема – люди не сплачують податків, а користуються надрами, які у власності всіх громадян України. І ще – соціальний аспект. У цьому нелегальному бізнесі працюють десятки тисяч людей. Припинити їм такий заробіток, то, очевидно, буде виникати інша соціальна історія. Тут повинен бути діалог.

На жаль, станом на сьогодні, крім суспільної дискусії, серйозних поступів у вирішенні цієї проблеми не спостерігається. Для Міністерства екології це («бурштиновий бізнес» – ред.) катастрофічна ситуація, де ми є зі зв’язаними руками і не можемо змінити. Міністерство природи не має навіть територіальних відділень у результаті адміністративної реформи. Від минулого тижня я перебуваю у публічній дискусії з головою Хмельницької ОДА, який просто взяв і ліквідував обласний департамент екології і природних ресурсів. Напевне, на Хмельниччині «екологічний рай».

Працюючи над проблемою нової екологічної політики, змогли провести через парламент євроінтеграційний, як зараз модно говорити, закон про оцінку впливу на довкілля, який започатковує нові правила ухвалення рішень у країні з огляду впливу комерційної діяльності на навколишнє природне середовище. На місцях повинні бути люди, які здійснюватимуть належну експертну оцінку, оцінку впливу на довкілля. Станом на сьогодні лише 5 ОДА мають таких фахівців і якось здійснюють цю роботу. А інших 20 областей перекладають цю відповідальність на Міністерство природи. Нам доводиться здійснювати такі експертизи замість тих хлопців, яких ліквідовують.

– Пане Семерак, те, що відбувається у Керченській протоці – ми весь час говоримо, що це може призвести до екологічної катастрофи. Тільки як цій катастрофі можемо запобігти?

– Наша делегація Одеського інституту екології моря бере участь у засіданнях у мінській групі. Коли їх запрошують, звичайно. Вони дають належну експертну оцінку проекту. Ми розуміємо, що навколо цього будівництва застосовується військова сила і обмежений доступ. Єдиний спосіб – зовнішній міжнародний голос чи тиск. Міністерство природи України виступило ініціатором резолюції щодо негативного впливу військових дій на навколишнє природне середовище, яка розглядалася на Генасамблеї ООН і була схвалена. Є критичні думки не тільки екологічної, але й інженерної складової будівництва мосту.

Будь-які днопоглиблювальні роботи, які відбуваються в морській акваторії, здійснюються за погодженням з Міністерством екології. У цьому процесі передбачається екологічна експертиза. Як правило, вони здійснюються, щоб забезпечити судноплавство. Станом на сьогодні Міністерство інфраструктури ініціювало певну передислокацію своїх інженерних можливостей і кораблів, у тому числі до заводу їх в Азовське море, щоб забезпечити судноплавство з Азовського моря через Чорне море і далі у світ. Економічна складова будівництва керченського мосту може вплинути, що перекриє можливість і закриє Азовське море для зовнішнього сполучення.