Україна має великий потенціал, щоб стати енергетичним хабом, заявив у рамках «Ялтинської європейської стратегії» віце-президент Європейської комісії з питань Енергетичного союзу Марош Шефчович. Київ повинен і надалі відігравати важливу роль у транзиті російського газу до Європи, сказав він. В інтерв’ю Радіо Свобода Шефчович розповів, чи вважає ознакою енергетичної незалежності те, що Україна майже два роки не імпортує російський газ.
– Те, що було досягнуто в енергетичному секторі України – це справді значні зміни. Тому що завдяки європейській солідарності, налагодився реверс. І також завдяки всім реформам, які проводились в Україні і Європі, зараз Україна може купувати газ із європейських сховищ, хоч і за західноєвропейськими цінами.
Your browser doesn’t support HTML5
Шевчович: у енергетичному секторі України – справді значні зміни
Ви можете використовувати конкуренцію на ринку – це дуже сприяє енергетичній безпеці України
І я думаю, що це було комерційне рішення, що ви забезпечуєте свої потреби останні кілька років через реверс за європейськими цінами. Думаю, це дає Україні більше можливостей, ви можете використовувати конкуренцію на ринку – це дуже сприяє енергетичній безпеці України. І, водночас, це дозволяє Україні бути надійним постачальником російського газу Європі.
– Що пересічні українці можуть зробити для енергетичної безпеки? Можливо, переходити на альтернативні джерела енергії?
– Якщо чесно, я думаю, що найбільший ресурс альтернативної енергії в Україні – це ефективне і економне використання енергія. Тому що коли ми порівнюємо наші показники з вашими, і моделюємо сценарій, за яким Україна мала би такий самий рівень енергоефективності, як у сусідній Польщі, то за таких умов ви могли би навіть експортувати енергію – настільки багато би економили.
Ми працюємо дуже тісно з вашим урядом, і намагаємось заснувати певний фонд для галузі енергозбереження. Я впевнений, раціональне використання енергоресурсів могло би знизити ціни на енергію. І якби люди жили у переобладнаних для такої економії будинках – відчули б новий тип комфорту від цих «розумних» будівель. І, звісно, вони набагато менше сплачували б за комунальні послуги. Тому я б сказав, що це першочерговий ресурс для України.
Ми дуже раді поділитися з Україною будь-яким нашим досвідом. Тому що віримо, що приблизно у 2030 році приблизно 50% європейської енергетики буде постачатися відновлюваними ресурсами
Ми, європейці, також бачимо вигоду в тому, щоб зменшити ціну на вітряну та сонячну енергію. І, звісно, ми дуже раді поділитися з Україною будь-яким нашим досвідом. Тому що віримо, що приблизно у 2030 році, якого чекати уже не так довго, приблизно 50% європейської енергетики буде постачатися відновлюваними ресурсами.
– За даними Європейської комісії, частка Росії в імпорті газу до Євросоюзу – 40%. Яким чином ви намагаєтесь диверсифікувати поставки?
– Коли ми тільки розпочинали проект енергетичного союзу, за який я відповідальний, одним з головний питань було впевнитись в тому, що наша енергетична безпека посилиться. Тому ми вирішили зробити багато внутрішніх реформ, переконатися, що ми добре використовуємо наші сховища для зберігання газу, що наші країни добре співпрацюють, аби коли в одної з’являться проблеми, інша могла їй допомогти. І, звісно, важливим кроком було диверсифікувати маршрути постачання, бути більш відкритими для скрапленого природнього газу.
І все це працює: ми стали доволі впевненими, тепер ми в сильнішій позиції, ніж були раніше. І те, що для нас дуже важливо – це мати хороше забезпечення і сервіси, бути конкурентоспроможними на європейському ринку, це буде означати, що воно варте того. Я думаю, що протягом минулого року ми багато чого досягли.
– Як щодо «Північний потік-2»? Які перспективи в цього проекту, який Україна розглядає як загрозу?
Слід бути впевненим, що українська роль транзитера збережеться і після 2019 року
– Це, звісно, важко передбачити, але те, що ми тут пропонуємо, – працювати у двох напрямках. Перший – слід бути впевненим, що українська роль транзитера збережеться і після 2019 року. А по-друге, коли йдеться про переговори з Росією, слід упевнитись: якщо проект розвиватиметься далі, то він повинен повністю відповідати європейському енергетичному законодавству, – це ключовий принцип.