Мар’ян Кушнір, Ольга Голко
Минуло літо, прийшла осінь. Разом із нею стартував новий навчальний рік. Багатодітній сім’ї із села Ярунь, що на Житомирщині, довелося здолати неабиякий життєвий шлях, аби діти сьогодні були в школі.
Your browser doesn’t support HTML5
Із світу по нитці: перші дні багатодітної сім’ї в школі (відео)
Посеред невеликого села Ярунь, що на Житомирщині, обабіч річки стоїть старий похилений паркан. Крізь нього видно, як сохне на мотузці нещодавно випрана стара шкільна форма. Сьогодні на цьому подвір’ї скупчення людей. Волонтери привезли Олесю Камінську з райцентру після тривалого лікування. Жінка пересувається на інвалідному візку, бо травмувала ногу, а згодом від малорухливості почалися й інші проблеми внутрішніх органів. Для дітей це свято. Хлопчаки позбігалися звідусіль і обіймають, цілують маму. Діляться всіма подіями, які відбулися з ними за її відсутності.
Діти обіймають маму
Роман, старший син у сім’ї, береться проводити гостям екскурсію. Показує своє господарство:
«Зараз іде такий період, що картоплю треба збирати. Ми якраз на городі зараз все посапали, все зробили. От тут собачки ще є. Ось кролики у нас є. Ось дивіться, вони такі гарні у нас», – хвалиться Роман.
Десятикласник каже, що влітку їздив на екскурсію в Карпати. Поїздку організовували в школі для талановитих дітей. Проте, більше піклується про своїх братів (їх аж четверо), і гордиться, що молодші хлопчаки – спортсмени. Вже разом ведуть нас у хату, щоб показати свої нагороди.
Брати Камінські
«Грамоти є з футболу й з важкої атлетики дуже багато», – розповідає семикласник Сашко. В кожного з братів на шиї по 3, а то й 4 медалі за призові місця. І це їхня найбільша гордість. Люблять в школу ходити, бо там можуть займатися спортом. Але не спортом єдиним. Найстарший, Роман як дорослий, каже:
Щоб мати хорошу роботу – треба добре вчитися
«Мамі й бабусі треба допомагати. А щоб мати хорошу роботу – треба добре вчитися. Тому ми стараємося, як можемо», – каже Роман.
Вже більш детально про підготування до Дня знань розповідає бабуся хлопців, Валентина Лугай. Зі сльозами на очах розповідає про те, як її донька захворіла і як вона опинилася сам на сам із п’ятьма малолітніми онуками. Розповідає, що діти ростуть і щороку потребують нового одягу та взуття. Жінка підбила підсумки, що аби лише відправити дітей на перший дзвоник, їй довелося б викласти із сімейного бюджету щонайменше 11 тисяч гривень. Сума для родини непідйомна.
Валентина Лугай
Щоб зібрати всіх – треба витратити десь до 11 тисяч
«Вона (мати дітей, – ред.) отримує 8 тисяч гривень соціальної допомоги на дітей і 1300 разової на наймолодшого сина. І плюс наші пенсії. Щоб зібрати всіх – треба витратити десь до 11 тисяч. Якщо купувати кожного разу костюм, так як вони кожного року підростають», – розповідає Валентина і додає, що готова піти працювати, але стан здоров’я не дозволяє. Жінка за останній рік перенесла, як вона каже, 4 інсульти. Жаліється, що їй ніхто не вірить про скрутну ситуацію вдома, й про те, що грошей бракне на все.
Я згодна віддати ці гроші на дітей. І хай кожен попробує протягнути: одягнути, взути, і зробити ремонти, як соціальна служба каже
«Я згодна віддати ці гроші на дітей. І хай кожен попробує протягнути: одягнути, взути, і зробити ремонти, як соціальна служба каже», – зазначає Лугай.
Триматися на плаву сім’ї допомагають волонтери. І сім’я одноголосно каже, що якби не вони, то, мабуть, не вижили би. Волонтери «Мурашки» із Новограда-Волинського, так вони себе назвали, піклуються про сім’ю ось уже другий рік поспіль. Світлана Кручок розповідає, що допомагати почали, як тільки розпочалася війна на сході України. Коли на фронті активна фаза боїв згасла, діло своє не згубили. І продовжили приймати звернення від людей. Каже, що так і познайомилися із Камінськими. Волонтерка розповідає, що мріє купити Олесі електровізок, аби та наступного разу могла поїхати до дітей у школу.
А вона завжди плаче, тому що діти йдуть до школи, а вона не може повести їх туди
«Є такий візок, електричний. Нашій Лесі би цей візочок. Щоб вона могла з’їздити в школу, провідати дітей, на цю лінійку з ними піти. А вона завжди плаче, тому що діти йдуть до школи, а вона не може повести їх туди», — розповідає волонтер і додає, що із нагального, що потребує жінка, це ліки.
«Мурашки»
Хлопці радісно бігають по подвір’ю, бо ж мама приїхала додому. Діти зізнаються, що охоче йдуть до школи. Хоча й по-дитячому кривляються, коли згадують про вранішній підйом до першого уроку. Тим часом їхня мати Олеся стирає сльозу і соромиться говорити про свою біду надалі. А хлопці кажуть, що готові на все, бо мають мрію.
Ми можемо будь-яку ціну заплатити, яка у нас є, аби мама була здоровою
«Ми можемо будь-яку ціну заплатити, яка у нас є, аби мама була здоровою. Найбільше, що нам потрібно всім», – каже Роман. І потім додає, що потреб багато. Й Інтернет потрібен, і спортивний одяг для хлопців. Але найбільше – дорогі ліки для мами.