Чому в Україні різко подорожчав скраплений газ? Чи є для цього об`єктивні підстави, чи це свавілля монополіста? Тему досліджувала газета «Голос України». Видання пише, що ймовірно, одна з головних причин стрибка цін стала змова кількох великих трейдерів – постачальників цього пального, які, використовуючи зв'язки у силових структурах, усунули конкурентів й тепер можуть диктувати власну цінову політику. Водночас, за інформацією видання, за 8 місяців поточного року обсяг імпортованого газу збільшився на 70 тисяч тонн, порівняно з аналогічним періодом минулого року і перевищив 600 тисяч тонн. Попри стрімке зростання ринку спостерігається брак інфраструктури для створення запасів палива. Урядовці визнали, що протягом останнього року кількість трейдерів, що постачають скраплений газ із Росії, звідки надходить найбільша кількість цього виду палива, значно скоротилася. Усе це в сукупності й призвело до різкого збільшення ціни на автомобільний газ в період пікового попиту, констатує парламентська газета у публікації «Колапс на ринку автогазу – диверсія проти держави».
Незважаючи на обіцянки, після перемоги на виборах Петро Порошенко чимало з них так і не втілив у життя. Тому сподіватись, що за два роки, після переможних виборів, Україна побачить «нового Порошенка» не варто, переконує тижневик «Країна». Хоча, ймовірно, його знову оберуть президентом. Адже виграти вибори в неправовій державі можна навіть із мізерним рейтингом, якщо мати достатній адмінресурс, слухняних суддів, силовиків, фіскалів і дружніх медіа-олігархів. Леонід Кучма показав це 1999-го, нагадує тижневик. Шантажистська держава потребує концентрації влади. Цей процес – накопичення повноважень і підпорядкування собі всіх структур, усіх «клієнтів» – не залежить від примх президента. Такою є загальна логіка обраного ним способу врядування. Не наважившись від самого початку чітко і послідовно, без жодних винятків грати за правилами, він мусить тепер дедалі ширше і винахідливіше гратися з правилами – не лише для збереження особистої влади, а й для утримання країни у більш-менш функціональному стані, наголошує тижневик.
На окупованій частині Донбасу нормально заробляють лише працівники бюджетних установ, бо їх фінансує Росія. А також власники магазинів, які продають життєво необхідні речі. Решта – виживають, стверджує в тижневику «Країна» журналіст Денис Казанський. Із заможного регіону з потужними підприємствами він перетворився на депресивну територію. Звідти втікають люди, які мають бодай якісь плани на майбутнє. У Луганську шахтні води мають великий вміст солей важких металів. Їх треба відкачувати, щоб не потрапили до підземних вод. На Горлівському хімічному заводі зберігаються токсичні відходи. Донецький завод хімічних виробів колись виготовляв компоненти ядерної зброї. Частина радіоактивних речовин захована. Фактично – це ядерний могильник, зауважує журналіст. Зараз час від часу там щось вибухає. У кількох галузях виробничі процеси пройшли точку неповернення.
За три роки по Донбасу пройшлись не лише танки, а й каток рафінованої російської пропаганди, констатує газета «День». Зараз існує ухвалений закон про окупований Крим, але й досі не визначений достеменно статус окупованих територій Донбасу. Видання наголошує, що коли влада піде на визнання «особливого статусу» Донбасу і на місцеві вибори, а при владі там залишаться плотницькі та захарченки або їм подібні путінські «шестірки», то в реаліях ніякої деокупації та реінтеграції просто не відбудеться. Навіть якщо над Луганськом і Донецьком знову замайорить український прапор, зазначає газета.