Перестановки в уряді залежать від кількох центрів впливу – політолог

Кадрові зміни в уряді, анонсовані зокрема прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом, – не найбільша проблема Кабінету міністрів, на думку експертів. Вони вказують на нестачу консолідації між урядом та Верховною Радою в плані проведення реформ, а також на те, що рушійною силою української політики досі є комерційні інтереси.

Данилюк чи Омелян: хто першим втратить крісло в уряді Гройсмана? | Ранкова Свобода. Частина 2

Політолог Валерій Гончарук зазначає, що ротації в уряді – це нормальне явище, тим паче, що, за його словами, деякі міністри й самі не виявляють бажання продовжувати працювати на своїх посадах. Але складнощі можуть виникнути на етапі звільнення та затвердження нових кандидатур через парламент.

«На сьогодні більшість (принаймні, з формальної точки зору), до якої входить «Блок Петра Порошенка» та «Народний фронт», 226 голосів не має. А це означає, що треба залучати інші фракції, інші політичні сили, а вони будуть голосувати за того чи іншого посадовця, виходячи з своєї логіки», – передбачає він.

На брак єдності між Кабінетом міністрів та Верховною Радою нарікає й голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко. Органи виконавчої та законодавчої влади знаходяться, за його оцінкою, «на різних планетах». Коліушко наводить приклад реформування міністерств, яке загрузло на етапі ухвалення відповідних законів у сесійній залі.

Ігор Коліушко

«Поки що ми бачимо таку односторонню роботу: Кабмін більш-менш тягне цю реформу, Верховна Рада півтора року мовчить і жодного акту, який треба було проголосувати на підтримку цієї реформи, у Верховній Раді не проголосовано», – каже експерт.

Хто на вихід?

Є кілька кандидатур, які претендують на заміщення в уряді, каже кандидат політичних наук, політолог Ігор Рейтерович. Так, за його прогнозом, крісла можуть втратити міністр фінансів Олександр Данилюк, адже до нього є запитання з боку антикорупційних органів та провладних партій.

Звільнення може очікувати і на міністра інфраструктури Володимира Омеляна, продовжує Рейтерович. На це може впливати те, що у нього склались неприязні стосунки з прем’єром Володимиром Гройсманом. З іншого боку, Омелян користується підтримкою «Народного фронту», тож його звільнення можуть відкласти, каже політолог.

Поки невідома доля і в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун, яку досі не затвердили на посаді, продовжує експерт. Ймовірно, після кадрових перестановок її офіційно назвуть міністром, проте можливо, що відомство очолить зовсім інша людина:

«Зараз є великі сумніви, що реформа охорони здоров’я буде доведена до логічного завершення. Почнуть шукати, за нашою традицією, якогось цапа-відбувайла. І от пані Супрун може зайняти цю вакантну позицію», – каже Рейтерович.

Натомість Валерій Гончарук вважає конфлікт між Омеляном та Володимиром Гройсманом вичерпаним, адже голова «Укрзалізниці» Войцех Бальчун, через діяльність якого відносини міністра інфраструктури та голови уряду загострилися, подав у відставку.

Валерій Гончарук

​

Що ж до міністра фінансів, то Гончарук нагадує, що саме Олександр Данилюк свого часу ініціював створення антикорупційних органів.

«Склалася одна команда на чолі із Ситником та Холодницьким – НАБУ та Спеціалізована антикорупційна прокуратура, та інша структура – там ГПУ. І ті нападки, які сьогодні існують щодо Данилюка, в основному з боку саме Генеральної прокуратури. В нього є проблеми з НАЗК та іншими органами. Фактично ми маємо Данилюка як приклад тієї боротьби, яка існує між ГПУ та НАБУ на сьогоднішній день», – пояснює експерт. Він впевнений, що Данилюк має підтримку Гройсмана, а якщо й буде змушений піти у відставку, то громадськість сприйме це як результат нападок з боку табору президента.

Що ж до Супрун, то Гончарук також вбачає за нею підтримку прем’єра, хоча й визнає, що фінансові потоки, пов’язані з тендерними закупівлями, роблять Міністерство охорони здоров’я привабливим відомством для окремих олігархічних груп.

Формальна демократія

Загалом експерт виводить тенденцію: на його думку, більш послідовними «проурядовими» політиками є саме ті міністри, які прийшли в уряд за квотою «Народного фронту».

«А ті міністри, котрі проблемні – це міністри «Блоку Петра Порошенка». Це наслідок того, що в самому «БПП» немає єдності», – впевнений Валерій Гончарук.

Вибір нових реформаторів для Кабінету міністрів має здійснюватися за прозорою конкурсною процедурою із міжпартійними консультаціями, проте цього зараз не відбувається, каже політолог Андрій Єрмолаєв. Тож суспільство змушене реагувати на лаконічні заяви Володимира Гройсмана, не знаючи навіть імен потенційних міністрів, додає він.

Андрій Єрмолаєв

«Є кілька центрів (впливу – ред.), які здатні певним чином робити перестановки. Це – Банкова, команда президента, де є свої вподобання щодо економічного і паливно-енергетичного блоку. Є амбітний Гройсман, який дуже хотів би поставити на царину інфраструктури своїх людей. І, звичайно, є корпоративне коло в президентській партії, яке дуже зацікавлене у питаннях земельної реформи і контролю над нею, у тендерних потоках», – каже Єрмолаєв.

На це Ігор Коліушко зауважує, що формування уряду правлячими партіями – нормальна практика для демократичних країн. Однак відмінність України в тому, що політики майже не приховують своїх особистих кар’єрних чи комерційних інтересів.

«У нас ніби формально сприйняли, що парламентські сили та фракції формують уряд, але при цьому вихолостили зміст. Взагалі не відбувається публічних дискусій з приводу напрямків реформування, змісту політики, який хочуть реалізувати ті чи інші парламентські сили, пропонуючи свою кандидатуру», – констатує експерт.

Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі