​Загроза відімкнення від SWIFT Росії – Дамоклів меч Заходу – Сульжик

Гості передачі «Ваша Свобода»: Роман Сульжик, колишній топ-менеджер Московської біржі, екс-глава «Національного депозитарію України»; Ігор Уманський, екс-голова Міністерства фінансів України (2009-2010 роки), позаштатний радник президента.

Правовласник програмного забезпечення для роботи системи міжбанківської комунікації SWIFT відмовився працювати вже з двома російськими банками. Представництва «Російського національного комерційного банку» працюють в анексованому Криму – така причина відмови. А взаємодію з іншим російським банком «Темпбанком» обіцяли перервати за операції з Сирією та Іраном. У SWIFT полюбляють твердити про свій нейтралітет, що не завадило цій системі виключати банки Ірану, що потрапили під санкції ЄС за ядерну програму Тегерану. При всіх обґрунтованих претензіях до Ірану – той не відбирав у сусідніх держав територію і не вводив до сусідів війська, яких «там нєт». Натомість до очолюваної Путіним держави SWIFT зберігає досі нейтралітет. Точніше, це робить ЄС, законам якого підпорядковується SWIFT. У Єврокомісії назвали можливе відімкнення Росію від системи SWIFT «надмірно радикальним кроком».

Ваша Свобода| Росія проти України і Захід. Фінансова зброя 

Олександр Лащенко: Пане Уманський, у 2012 році відімкнули всі банки Ірану від SWIFT, що, на думку деяких експертів, вплинуло на політику Тегерану – Іран пішов на певні компроміси щодо своєї ядерної програми. Чому ж SWIFT не відключають для Росії?

​

​Ігор Уманський: Залежність від Російської Федерації, точніше, від поставок енергоносіїв у Європу досить значна. Вводячи обмеження, щоб відключити російські банки від системи SWIFT, це буде, по суті, оголошенням війни. Важелі є. Але потрібно розуміти, що ці важелі мають два боки.

З одного боку – це можливість значно вплинути на Російську Федерацію, на її економіку, на суб’єктів господарювання, безпосередньо на бюджет, тощо, але з іншого – це створить надсерйозні проблеми як для європейських країн, так і неочікувана реакція самої Росії. Питання навіть не в застосуванні економічних санкцій, а в наявності політичної волі на такі радикальні речі.

Те, що зараз відбувається – це два невеличкі банки навіть для економіки Росії, я вже не говорю про західні стандарти. Як на мене, це певне попередження – намагання примусити до діалогу, до певних кроків. Тим більше, що відключення було на досить короткий проміжок часу, але показало, що таке можливо не тільки в теорії, а й на практиці. На цьому етапі ніхто не наважиться цього (відключити великі російські банки від системи SWIFT – ред.) зробити.

– Пане Сульжик, як Ви вважаєте, чи є в Заходу важелі вплинути на політику Росії фінансовими методами, чи це неможливо в принципі?

Роман Сульжик

​Роман Сульжик (переклад): Насправді санкції ефективні. Загрозу відімкнення від SWIFT тримають, як Дамоклів меч. Це, як у шахах, нереалізована загроза іноді страшніша від самої загрози. Якби просто відімкнули від SWIFT, то Росія якось обійшла б, працювала б з Китаєм, навчилася б жити. Тому нереалізована загроза створює можливість для діалогу і створює можливості впливати на політику. Санкції дійсно болючі, тому що Росія інтегрувалася у міжнародну фінансову систему. Вони 20 років займалися тим, що відкривали свою країну для західного капіталу, що й допомогло їм створити економічне зростання.

«Що таке SWIFT?»

Той факт, що Україна досі не відкривається для західного капіталу, не інтегрується в міжнародну фінансову систему, самі проти себе вводимо санкції, які в десятки разів гірші, ніж те, що Захід зараз ввів проти Росії. Наприклад, те, що у західних компаній немає можливостей вільно купувати і продавати гривню, бо гривня не є навіть і близько на шляху вільно конвертованої валюти. Наприклад, якщо я заходжу у банк в Нью-Йорку, то не можу відкрити гривневий рахунок, але рахунок у рублях – будь ласка.

– Пане Уманський, справді, сам Київ недостатньо робить кроків для зближення з Заходом і водночас на віддалення від Росії?

Ігор Уманський

Ігор Уманський: Більше того, в умовах кризи НБУ почав застосовувати цілу низку інструментаріїв, щоб штучно знизити попит на валюту, на долар в першу чергу. Введення обмежень може мати ефект в дуже короткому проміжку часу. Не те, що в гривню, ти інвестуєш в українські державні цінні папери, але не можеш забрати свою виручку! Тобто іноземний інвестор отримав дохід, його легалізував, сплатив з нього податок, але не може забрати гроші – НБУ заборонив перераховувати кошти.

– Ми залюбки вислухаємо позицію керівництва НБУ з приводу того, чому є такі перешкоди щодо іноземних інвесторів, якщо вони взагалі є.

Пане Сульжик, є статистика, який обсяг іноземних інвестицій в Україну?

​Роман Сульжик: Максимальний обсяг інвестицій в Україну був один рік при Ющенку десь 9 мільярдів доларів на рік. Зараз – в районі 4-5 мільярдів. Це навіть не така погана цифра.

Але потенціал України для іноземних інвестицій – 10-20 мільярдів на рік, якщо відкриємо ринок землі, заберемо валютні обмеження. Тоді гривня може укріплюватися, це зростання зарплат...

Я дуже часто розмовляю з іноземними інвесторами. Люди готові працювати. Вони в Іраку працюють. Люди готові працювати з такими речами, як війна. Але коли закрито ринок, коли не можеш купити і продати державні папери і вивести свої кошти...! Існує величезний страх перед ринком.

У нас практично немає компетентних людей на вищому рівні управління, які працювали б на Заході, знали, що таке ринок. Якби ми в НБУ наймали банкірів, які ніколи не працювали в Україні, приходили б нормальні люди, то цілком ймовірно, що побудували би ринкову систему. На жаль, розуміння, що нам треба будувати тут відкритий ринок і нормальний капіталізм, поки відсутнє.​

– За такої фінансової політики в самій Україні, і війна триває не один рік, на що ж тоді сподіватися Україні? Чекати, що Путін піде у відставку?

​Ігор Уманський: Розрахунок на санкції, на вплив Заходу має бути вторинним. Первинне – акцент на розвиток власної економіки. Ми мали три потужні кризи за 26 років незалежності... Політика НБУ і уряду зводиться лише до двох речей – інфляційне таргетування і лібералізація правил. За таких умов інвестор не прийде.

– Пане Сульжик, скільки вистачить ресурсу нинішньої фінансової системи Росії, тобто держмонополії, все більший вплив держави, силовики і так далі, у стані війни, яку веде Путін проти України і водночас впливу західних санкцій?

​Роман Сульжик: Вистачить на дуже-дуже довго (ресурсу нинішньої фінансової системи Росії – ред.). Нам потрібно більше перейматися собою, а не думати, що Захід чи ще хтось Росії зроблять зле. Так, є деякі негативні процеси – бачимо зараз суди проти системи... Тобто теж роблять деякі речі, щоб зруйнувати у себе бізнес-клімат. Але ми не маємо радіти з того, що у сусіда здохне корова... Ми маємо стати міні-Польщею – абсолютно відкритою, нормальною, рухатися. Нам тоді не хвилюватиме, що там у них відбувається. Потрібно, що було зростання ВВП 10-20% на рік. А зараз – 4-5%.

​Ігор Уманський: Більшість – це інвестиції в капітал російських банків. Вони в активному пошуку покупців. По одному з банків ситуація дійшла вже до певного узгодження. Росіяни хочуть вийти з цього ринку, але вийти цивілізовано, тобто продати свій актив в Україні. Україна не визнала, що у нас військові дії з Російською Федерацією. Які у нас є підстави робити санкції для українських суб’єктів? Бо це українські суб’єкти, в яких працюють українські люди. Зараз це виглядає, як акція збиття ціни на російські банки.