Прага – 21 серпня 1968 року війська так званого мирного Варшавського пакту окупували Чехословаччину. У ніч із 20 на 21 серпня радянські танки перетнули кордон, розчавивши таким чином останні ілюзії чехів і словаків на «Празьку весну».
Вночі першими почули гул танків словаки. Розпочалась паніка, люди вибігали на вулиці, повсюди розгортались демонстрації. І сьогодні чехи і словаки з вдячністю згадують роботу радіо того історичного дня. Дослівно з ризиком для життя, бо окупанти стояли під стінами радіо, диктори ще встигли повідомити: «Шановні слухачі, не відходьте від радіоприймачів, за хвилину ми повідомимо надзвичайно важливу новину. Війська Радянського Союзу, Польської Народної Республіки, Німецької Демократичної Республіки, Угорської Народної Республіки і Болгарської Народної Республіки перетнули кордон Чехословаччини…». Далі програма була перервана, продовжена через кілька годин, але головну новину, яка надовго, на кілька десятиліть змінила їхнє життя, громадяни Чехословаччини почули.
Радянські танки з білими мітками поблизу будівлі ЦК Комуністичної партії Чехословаччини у Празі, 21 серпня 1968 року
Біля стін будівлі радіо розгорнувся бій, проти шести радянських танків стояли беззбройні люди, окремі з них почали кидати на танки каміння, окупанти відповіли пострілами. Біля радіо загинули перші пражани, також було багато поранених. Стихійні акції протесту відбувались тоді по всій Празі: біля будинку ЦК Компартії Чехословаччини, біля Національного музею. Чехи зустрічали окупантів з плакатами «Іване, вертайся додому», «Назад додому!», «Ми вас не запрошували».
Фотогалерея: 1968 рік. Радянське вторгнення в Чехословаччину
Всього на терени Чехословаччини увірвалось 6300 танків, за ними до країни увійшли військові частини, за окремими даними, до півмільйона вояків, які були розміщені по всій країні. В місті Міловіце розгорнув свою роботу штаб Центральної групи військ.
Окупацію Чехословаччини засудили демократичні сили в багатьох країнах світу. В Радянському Союзі «восьмеро статечних» вийшли у серпні 1968 року на Красну площу в Москві, серед них була відома дисидентка і письменниця Наталія Горбаневська.
Особливо запам’ятались виступи окремих героїв у країнах радянського блоку. Першим був українець Василь Макух, який 5 листопада 1968 року з вигуками «Хай живе вільна Україна!», «Геть з окупованої Чехословаччини!» підпалив себе в Києві на Хрещатику. 19 січня 1969 року акт самоспалення на знак протесту окупації Чехословаччини здійснив празький студент Ян Палах, який у серпневі дні 1968 року був на Вацлавській площі, бачив танки, навіть одним із перших зумів зробити фотографії цих подій.
Радянські солдати намагаються загасити палаючий танк, підпалений протестувальниками біля будівлі Чехословацького радіо в Празі, 21 серпня 1968 року
Окупація Чехословаччини тривала 21 рік. Останній вояк покинув Чехословаччину вже після перемоги демократичної Оксамитної революції 1989 року – 21 червня 1991 року.
За останніми дослідженнями серпневих подій 1968 року, зокрема, завдяки вивченням архівних документів і свіченням очевидців, протягом окупації загинуло 137 чехів і словаків.
До серпневих подій 1968 року чехи ставляться особливо чутливо. Як і кожного року, так і сьогодні, 21 серпня, вони збираються на головній Вацлавській площі чеської столиці, щоб згадати поіменно тих, хто загинув під «гусеницями» танків чи за інших «мирних» акцій.
Your browser doesn’t support HTML5
1968 рік. Радянське вторгнення в Чехословаччину