Російське культурне життя сьогодні як ніколи дуже тісно переплітається з політикою. Дві скандальні історії розгортаються у всіх на очах. Одна з фільмом Олексія Учителя «Матильда» про роман останнього російського царя Миколи II та балерини Матильди Кшесинської, а інша стосується дуже відомого режисера театру і кіно Кирила Серебрянникова, якому інкримінують розтрату державних коштів. Учитель, три роки тому з готовністю підписав листа на підтримку окупації Криму, Серебрянников, як кажуть достовірні джерела в дружніх відносинах із Владиславом Сурковим, радником преидента Росії. Втім, ні лояльність до державної політики, ні дружба з сильними світу цього, не рятує сьогодні митців від проблем у Росії.
Коли історія з фільмом «Матильда» тільки починалася, її сприймали майже як анекдот не найвищого штибу. Колишня прокурорша з Криму Наталія Поклонська, яка тепер стала депутатом Держдуми, раптово образилася за царя Миколу II, який «не так» зображений у новому фільмі Олексія Учителя. Кінострічка «Матильда» про роман молодого царевича Миколи і балерини Матільди Кшесинської ще не вийшла на екрани і мало хто може похвалитися тим, що бачив її. Проте Поклонська не вгамовується не тільки сама. У неї з'явилася достатня кількість послідовників.
Режисер фільму Олексій Учитель відомий, як людина лояльна до режиму Путіна. Більш того, після анексії Криму він підписав лист підтримки. Учитель звичайно не припускав, що така подяка за це прийде йому від кримської екс-прокурорши. Але на думку культуролога Анатолія Голубовського, своїм підписом під листом до Путіна Учитель лише засвідчив свою лояльність, не думаючи особливо про наслідки.
«Знаєте, я зовсім не вважаю, що він якимось чином прогнозував якісь віддалені результати своїх підписів. Ну, підписав, так. Він підписав з абсолютно зрозумілих міркувань. Ніякої ідеології в тому, що він підписав, немає. Є чисто кар'єрний, комерційний інтерес. Якби не підписав, то у нього, думав він, виникли б якісь труднощі з іншим фінансуванням. Тому немає жодного причинно-наслідкового зв'язку у віддалених наслідках дій Учителя. Цей же лист ніяк не полегшить «приєднання» Криму. Це просто віха особистої біографії Олексія Учителя. Він тепер все життя буде з цим існувати і жити. Це його проблеми», – зазначає експерт.
Із Криму з нелюбов’ю
Але процеси згортання свобод, в тому числі свободи слова, після Криму почали жити за власною логікою. Міністерство культури Росії в особі міністра Мединського і його заступників уже не перший місяць марно намагається вгамувати Поклонську. Але вона і її прихильники йдуть далі. Їх вже підтримали глави Чечні і Дагестану, а Володимир Путін під час прямої лінії відповів Олексію Учителю, що не може вплинути на екс-прокуроршу Криму. Та зрештою, на думку Голубовського, йому нічого і не загрожує.
«З чого це ви взяли, що вони не підтримують Учителя? Прокатне посвідчення йому дали? Дали. Рекламна кампанія така, яка не снилася ніякому голлівудського фільму, відбувається в країні? Відбувається. Дика кількість людей, які взагалі навіть не збиралися ні сном, ні духом йти на черговий фільм Учителя, тепер побіжать туди, стрімголов і понесуть свої гроші в каси. Прокуратура хоч якесь реальне переслідування почала проти тих, хто робив фільм? Ні. Що ви?! Абсолютно держава і влада лояльні до Учителя», – висловив упевненість Голубовський.
Незважаючи на погрози, скандал навколо фільму «Матильда» протікає в основному в формі словесних перепалок і загроз релігійних фанатиків.
Від суми і тюрми не зарікайся
А ось головні герої іншого культурного скандалу не тільки режисери і театральні менеджери, а й силові структури. В кінці травня у відомого режисера пройшли обшуки. А його колеги по роботі перебувають під арештом. Про Кирила Серебрянникова кажуть, як про близького друга одного з сірих кардиналів російської влади Владислава Суркова, радника президента Росії.
У театрі під керівництвом Табакова Кирило Серебрянников навіть ставив п'єсу «Близько нуля», яку приписують Суркову. Проте силовики відібрали у режисера паспорт, а його заарештовані колеги вже дають проти нього покази. Журналіст газети «Комерсант» Юлія Бедерова каже, що в даному випадку важко оцінити ситуацію в комплексі. Але очевидно, що влада за свої кроки вимагає від митця плати. Не обов'язково в грошах.
Юлія Бередова
Влада вважає можливим вимагати повернення боргів або конкретних (ми знову-таки не знаємо, на яких умовах хтось що-небудь отримує), або метафоричних боргів, ідеологічнихЮлія Бедерова
«Звичайно ж, люди мистецтва потрапляють у вкрай складне становище. Тому що якщо вони отримують якісь дозволи або якесь фінансування, не просто автоматично в рамках громадянського суспільства та громадянського існування, державного існування, а в рамках якихось дозволів та домовленостей, то, таким чином, влада вважає за можливе вимагати повернення боргів або конкретних (ми знову-таки не знаємо, на яких умовах хтось що-небудь отримує), або метафоричних боргів, ідеологічних», – відзначає Бедерова.
Хто замовляє музику і справи
Як відомо, мистецтву важко вижити без підтримки держави. І держава цим користується, не упускаючи зайвий раз показати художнику, хто його годує і хто в домі господар, каже Юлія Бедерова.
Не може вже зараз в цій ситуації ніяка близькість до влади врятувати тих, хто ліг під цю машину і під цей каток суворих економічних претензійЮлія Бедерова
«Вся ідеологічна атака на мистецтво, на кіно, на театр, вся фінансова атака – це приховування якихось фінансових претензій. Це приховування ситуації, в якій влада сама хоче розподіляти всі фінансові потоки таким чином, щоб їй це було вигідно. І, атакуючи художника, вона як би грає в цю гру нової сакралізації. Висуваючи претензії художнику, причому суворо економічні, влада наполягає на тому, що у неї є цей сакральний статус, на тому, що у неї є ця сила – стратити, милувати, звинувачувати, позбавляти й інші такі речі. Це дуже дивна конструкція, яка підтримується і ідеологічною обслугою сьогоднішньої влади, і пасивністю населення. У цьому сенсі, не може вже зараз в цій ситуації ніяка близькість до влади врятувати тих, хто ліг під цю машину і під цей каток суворих економічних претензій. Оскільки влада, яка краде, найбільше не любить, коли їй здається, що крадуть у неї, коли їй здається, що у неї щось взяли і трохи не так, не те або не тому віддали», – зазначає критик.
Художники, за рідкісним винятком, намагаються уникати участі в політиці. Але близькість влади вабить їх як метелика вогонь. Їм здається, що влада не забуде їхню відданість, і відплатить тією ж монетою. Але в сьогоднішній Росії від тюрми не можуть заректися навіть губернатори і керівник Федеральної служба виконання покарань (ФСВП0. Що ж говорити про творців, яких образити може кожен.