«Український тиждень» стверджує, що у справжності України сумніваються не тільки ті, хто цілковито увірував у непогрішність доктрини «русского мира», а й ті, хто почав задихатися в сучасній Росії. Вони їдуть працювати в Україну на престижні посади з твердою вірою в те, що в тубільців ніколи не вийде так, як у них, що якщо й будувати тут щось, то неодмінно іншу Росію, бо все ж таки «один народ». А середовище для них створюють ті самі українські однодумці, зона комфорту яких досі залишається в імперському контексті. Докладніше про це йдеться в матеріалі «Комфорт, контекст і колоніалізм».
Головною ж темою номеру «Український тиждень» визначив – «Туризм – як бізнес». Видання пише, що в Україні чимало проблем, і розподіл побутових звичок за регіонами не найбільша з них. Проте питання туризму, причому саме внутрішнього, за градусом суспільної уваги мало б бути на одному з перших місць, наголошує тижневик. Журналісти стверджують, що одна подорож до Польщі, не кажучи про Німеччину, пояснює про Європу більше, ніж години махання прапором ЄС. Недарма ж, у Євросоюзі туристична галузь підтримується численними програмами, це не заради бізнесу, а заради відчуття спільного культурного простору. Якби населення Донбасу краще уявляло, як живуть українці під Львовом, вони не купилися б на байки про «Правий сектор» і «розіп’ятих хлопчиків». Інструментів зшивання країни, простих і зрозумілих, не так багато, то нащо ж нехтувати одним із них? – запитує тижневик.
На тлі прощання українців з російськими соцмережами відставка міністра інформполітики Юрія Стеця ажіотажу в суспільстві не спричинила. Естафету перейняла його перший заступник Еміна Джапарова. Тижневик «Фокус» дізнався у неї, чи не стає Україна в одну лінію з Росією і Китаєм у питаннях контролю над серверами, контентом і трафіком, як українцям вдалося сформувати окрему від «старшого» брата ідентичність, на який пропагандистський бюджет живе Russia Today, і в чому суть затвердженої президентом Доктрини інформаційної безпеки країни. Заголовок публікації – «Більше не Мінстець».
«Укрзалізниця» після обшуків і великих арештів постала як неконтрольована корупційна організація, стверджує тижневик «Фокус». Видання наголошує, що Войцех Балчун може заплатити своїм місцем за безгосподарність і поблажливість до корупції. Чому головний залізничний перевізник країни досі не може відбитися в судах від кредиторів і багатомільярдних боргів Донецької залізниці? Як вийшло, що на 83% свого земельного банку «Укрзалізниця» не має права користування? Про це тижневик розповідає в статті «Застарілі на запасній колії. «Укрзалізниця»: реформа з присмаком корупції».
Стрілянина в Дніпрі стала одним із симптомів хвороби 20-річної давності – безкарності криміналу й неспроможності держави, стверджує «Український тиждень». Видання наголошує, що вбивство ветеранів АТО – це щось більше, ніж просто черговий кримінальний епізод. Це діагноз державі, в якій двоє підприємців не побажали йти в суд, розуміючи всю безглуздість цього кроку, а натомість взяли із собою вогнепальну зброю і вирішили з’ясувати, хто сильніший, у відкритому поєдинку. Відтак, як наголошує тижневик, справжньою причиною загибелі ветеранів АТО в Дніпрі стала корупція. Якби в Україні не було тотальної недовіри до держави, бійцям не довелося б втручатися в чужі «розборки» й підставлятися під кулі. А конфліктна ситуація закінчилася б нудною судовою тяганиною. Сьогодні чи не кожен бізнесмен може собі дозволити «вершити справедливість» на свій розсуд із допомогою криміналу чи ветеранів АТО, наголошує «Український тиждень» у статті «Ретроспектива» дев’яностих».
Несанкціоноване використання персональних даних – глобальна проблема, однак в Україні її масштаби особливо великі, стверджує тижневик «Фокус». У статті «Кому ви потрібні» видання розповідає, які компанії грішать нелегальними масовими розсилками, як не тільки державні, а й приватні ресурси стають джерелом повного пакету інформації, та що потрібно зробити, щоб захистити свою приватність.