Порошенко і Лукашенко, найімовірніше, обговорювали військово-технічну співпрацю – Безсмертний

Учасники програми «Ваша Свобода»: Сергій Солодкий, перший заступник директора Інституту світової політики; надзвичайний і повноважний посол України у Білорусі в 2010–2011 р.р. Роман Безсмертний; Павло Усов, керівник Центру політичного аналізу і прогнозу, білоруський політолог.

Сьогодні в українській столиці приймали президента Білорусі Олександра Лукашенка. Відбулася спільна прес-конференція двох президентів України і Білорусі. Під час цієї прес-конференції Лукашенко запевнив, що територія його країни ніколи не стане майданчиком для здійснення агресії проти України. Про що у принципі могли домовитися керівники держав, одна з яких перебуває у різкому конфлікті з Росією, а інша є частиною так званої «Союзної держави» і членом практично всіх інтеграційних утворень, ініційованих Росією – від Євразійського економічного союзу до Угоди про колективну безпеку, в рамках якої йде активний обмін позиціями між керівниками військових відомств і навіть спеціальних служб?

Ваша Свобода | Лукашенко в Києві

Віталій Портников: Пане Солодкий, про що взагалі могло йтися на переговорах між Мінськом і Києвом? І чи не відчувається за цими переговорами «тінь Москви»?

​

Сергій Солодкий: Не тільки «тінь», а й роль Москви дуже сильно відчувалася в цьому переговорному процесі. Якби не ця роль, то навряд чи Лукашенко й опинився в ці дні в Києві. Якщо судити з точки зору інтересу України. Про що йдеться? Україна занепокоєна підготовкою військових навчань Росії та Білорусі у вересні цього року, «Захід-2017». Відповідно, українська верхівка хотіла отримати гарантії, запевнення, пояснення, як можуть бути використані ці навчання, у тому числі, чи можливі перетворення цих навчань на акт агресії проти України чи якісь провокативні дії.

Цей візит свідчив про те, що кожен з президентів був на своїй хвилі, так би мовити. Лукашенко зображував із себе «великого господарника», що він найбільше любить. І левову частку своєї промови він якраз присвятив торговельно-економічній співпраці. Українська сторона підігрувала у цьому президенту Білорусі. Президент України, зі свого боку, демонстрував свою ключову роль – у чому він себе вважає найсильнішим: у зовнішньополітичній сфері. Візит білоруського президента відбувся в одному ряду з низкою інших важливих зустрічей Порошенка цього тижня, чи це йдеться про візит президента України до Грузії, чи це йдеться про зустріч Порошенка з прем’єр-міністром Молдови.

Із почесною вартою та оркестром зустрічав Порошенко Лукашенка (відео)

Президент України демонструє свою активність на регіональному полі зовнішньополітичному, що має сприйматися як досить цікавий тренд Москвою. У Москві не без остраху спостерігають за цими подіями. Тим більше, що у Москві досі потирали долоні задоволено, що між Україною і Молдовою не вдавалося налагодити діалог тривалий час, через перемогу в Молдові нібито проросійського президента. Виявляється, Україні вдається досягати значних рішень у співпраці з Кишиневом і з Білоруссю, яка є союзником-сателітом Росії.

Сергій Солодкий

​Все одно доводиться показувати своє справжнє обличчя. Про намагання Лукашенка робити реверанси в бік України після агресії Росії, як-то його зустріч з в.о. президента України на тлі дискредитаційних заяв Кремля, що в Україні «хунта», «держава, що не відбулася» – у Москві не могли сприйняти як дружній жест таку зустріч. Але, з іншого боку, було голосування в Генасамблеї ООН. Довіряти йому не може ніхто. Ні в Києві йому до кінця не довіряють, ні в Москві. У Москві однозначно можуть його використовувати.

– Пане Безсмертний, чи можна довіряти Олександру Лукашенку? І що він тут робить? Він тут як президент Білорусі чи як посередник з Кремля?

Роман Безсмертний

Роман Безсмертний: Візит офіційний. За протоколом, мінімум півроку тому була зрозуміла дата. Це не візит, який відбувається з сьогодні на завтра. Стосовно довіри, недовіри – людина, яка до вас приїжджає з синдромом «голови колгоспу» в умовах, коли Білорусь перебуває у важкій економічній, насамперед у важкій бюджетній ситуації, зрозуміло, за чим приїжджає. В України інші пріоритети, інша біда. Та ще й ситуація, при якій українська сторона прекрасно розуміє, що до Лукашенка скоріш можна застосувати термін «зіц-президент» – економіка в чужих руках, політика управляється з чужої країни, з Кремля, армія підпорядкована по факту іншій країні.

Під час промови Лукашенка голова ДПС України втратив свідомість (відео)

З іншого боку, Україна має сьогодні колосальні потреби в військово-технічній співпраці, тому що триває війна. Дефіцит у компонентах зброї, запчастинах, агрегатах до техніки, яку успадкували обидві країни від СРСР, в Україні відчувається. Не випадково ці недомовленості, ці абсолютні пусті фрази на спільному брифінгу. Тому що один на один, найімовірніше, обговорювалося питання військово-технічної співпраці. Зверніть увагу на маршрут – Мінськ-Москва, Мінськ-Київ. Лукашенко рятує себе. Такої низької довіри у Білорусі, як зараз, у нього ще ніколи не було. Я не рекомендував би українським президентам до Лукашенка звертатися «дорогий» і так далі.

А ці запевнення, що «війна не розпочнеться»… Йому пора самому боятися. Я переконаний, що частина війська, яка зараз зайде з Росії на навчання-2017, не покине Білорусь. З тієї простої причини, що розрахунки стратегічні, тактичні Росії базуються на протистоянні з силами НАТО. У Литві, Польщі, в інших країнах Балтії розміщені нові тактичні з’єднання, особовий склад країн НАТО. Очевидно, що зараз на передові рубежі Путін виставить на двох військових базах техніку і особовий склад. Знаючи це, обидві сторони сьогодні мовчали і говорили лише про те, щоб не пересваритися.

У 2011 році товарообіг становив 7 мільярдів доларів, а сьогодні ледь-ледь долає 2 мільярди. Марево і обіцянки Євразійського союзу, спільної держави Білорусі і Росії пішли в небуття. Провалені найбільші спільні проекти українсько-білоруські – експорт електроенергії, співробітництво з переробки нафти. Залишається демонструвати співпрацю. Про яку довіру може йти мова?

– Пане Усов, кому більше ця поїздка потрібна: Порошенку чи Лукашенку?

​Павло Усов (переклад): Лукашенко намагається максимально використати позитивну геополітичну кон’юнктуру, яка склалася в регіоні. Він намагається позиціонувати себе виключно як самостійний політичний гравець. Недавно у Мінську завершилося засідання Парламентської асамблеї ОБСЄ, закінчилася зустріч представників Європарламенту з білоруськими парламентаріями. Фактично ми маємо процес легалізації білоруського авторитарного режиму назад до європейців. З одного боку, Білорусь залежна від Росії, а з іншого – Лукашенко шукає можливостей отримати перш за все економічні дивіденди й преференції Заходу. Той же ж кредит МВФ.

До візиту Лукашенка активісти вимагали звільнити білоруських політв'язнів (відео)

Щоб довести Заходу, що Білорусь є «незалежною» країною від російського впливу, залишається нейтральною у конфлікті в Україні, Лукашенко йде на такі серйозні, хоч і формальні, демарші, як зустріч з Порошенком. Це тільки частина загальної політичної гри. Розглядати Білорусь в умовах існування тоталітарного режиму як серйозного партнера у політичних, у геополітичних питаннях не можна.

Той факт, що в Білорусі проходитимуть військові навчання «Захід-2017» – це не перші і не останні навчання. Навіть характер цих навчань показує, що умовним супротивником є Захід. Україна, згідно з риторикою білоруської влади, не розглядається як ворог. Якщо ж буде необхідно задобрити Путіна, Москву, Кремль, то Лукашенко говоритиме ті слова, які від нього хоче почути Москва.