«Український тиждень» зазначає, що мир може настати лише внаслідок перемоги або капітуляції. Проте, як пише видання, цілі загони «миролюбців», які нині окупували українські ЗМІ й інтернет-ресурси, воліють цю просту істину обминати, вимагаючи й обіцяючи якийсь абстрактний «мир» поза межами вказаних вище координат. Свою «миролюбну» пропаганду вони ведуть так агресивно, виявляючи таку нетерпимість до інших думок, що більше нагадують «яструбів», ніж «голубів миру». Однак, на відміну від їхніх тверджень, не всякий мир є добром, наголошує тижневик. Пацифісти не пояснюють, як саме закінчувати війну. Фактично вони вимагають, щоб Київ зупинив опір і пристав на умови Путіна. Паралельно для покращення умов своєї роботи вони вимагають свободи, без жодних винятків навіть в умовах війни. Тобто йдеться про легітимізацію сваволі проросійських ЗМІ в Україні. Найменші спроби Української держави поставити на місце її руйнівників викликають згуртоване й добре організоване несамовите волання про «утиски свободи слова», про «порушення демократії», про «наругу над європейськими цінностями» та «диктатуру» в Україні. Уся ця «миротворча тусовка» є невід’ємною та доволі небезпечною частиною «п’ятої колони» Росії, переконує тижневик у статті «Капітулянти».
А в матеріалі під заголовком «Розпалювання миру» «Український тиждень» розповідає про те, яку небезпеку становлять професійні пацифісти. Видання пише, що за три роки війни українці вже починають потроху відрізняти примітивну пропаганду й дезінформацію. Та й відверто вигукувати антиукраїнські гасла інколи стає небезпечно для здоров’я або волі. Тому для просування необхідних думок кремлівські спеціалісти використовують інші, витонченіші інструменти. Для завоювання довіри антиукраїнська пропаганда в ЗМІ або соцмережах розбавляється абсолютно патріотичними матеріалами, ховається за Шевченком, синьо-жовтими прапорцями та вишиванками. Меседжі стають складнішими, маскуються під звичайну інформацію. Самі повідомлення, на перший погляд, не мають нічого поганого. Більшість із них просто частково повторює найактуальніші соціальні проблеми українців. Насамперед війну. Більшість громадян підтримують завершення війни на сході й мріють про мир в країні. Однак він може бути на різних умовах: капітуляція перед ворогом – це також варіант зупинки бойових дій, але не вихід для України. «Забути» Крим і Донбас, сподіваючись на те, що це заспокоїть агресора, – доволі наївна думка, зазначає «Український тиждень». Не заспокоїть. Просто дасть зрозуміти, що він на правильному шляху. І пізніше повторить свої дії в нових областях.
В іншій статті – «Грішити компромісом» – «Український тиждень» стверджує, прихована партія миру є і у Верховній Раді. Відшукати схильних до компромісу депутатів, тих, хто в разі чого зможе підтримати проект замирення з ворогом, не так уже й складно. Усе залежить від аргументації, ну й ціни питання, зазначає «Український тиждень».
Щоб перемогти у війні, треба, для початку, назвати її на ім'я, наголошує тижневик «Дзеркало тижня». І не просто з трибуни, а в нормативному акті. Щоб слова «війна», «агресія», «окупація» із засобів маніпулювання, піару, шантажу перетворилися на юридичні факти, що тягнуть за собою відповідні правові, політичні й воєнні наслідки. Перша обережна спроба зробити це була здійснена українською владою на четвертому році фактичної війни, зазначає тижневик. І завершилася фальстартом. Песимісти стверджують, що документ поховано. Оптимісти – що до його розгляду обов'язково повернуться (приблизно восени), і після належного доопрацювання він буде ухвалений парламентом. Докладніше про непевне майбутнє проекту, про його минуле й сьогодення розповідає «Дзеркало тижня».
Верховна Рада узаконила в Україні хабарництво і злодійство, стверджує тижневик «Новое время». Свідченням цього журналісти називають захист народними депутатами одіозних фігурантів корупційних справ, незважаючи на очевидні, на думку експертів видання, докази їхньої провини. Конкретніше йдеться в статті «Посадок не буде».
Команди двох найрейтинговіших політиків – президента Петра Порошенка і лідера «Батьківщини» Юлії Тимошенко – конкурують не тільки всередині країни, а й активно купують послуги американських лобістів, намагаючись здобути прихильність істеблішменту США. Про те, хто ще прагне знайти прихильників за океаном, розповідає тижневик «Новое время» у матеріалі «Ціна американської любові».
За три роки країни НАТО допомогли Міноборони України вишколити за західним зразком тисячі українських військових і запустити революційні процеси в армії. Докладніше про ний розповідає тижневик «Новое время» в матеріалі «Альянс військової допомоги».
Парламентське завзяття щодо зняття недоторканності з депутатів може перетворитися в гачки тоталітарної системи, в якій правоохоронці будуть відігравати вирішальну роль. Віце-президент ПАРЄ Георгій Логвинський розповів тижневику «Фокус», як парламентарії стали для людей бандитами і злодіями, чому іспанський суд схильний виправдати Онищенка і чому детективи НАБУ порушують українське законодавство. Заголовок статті – «Свій в Європі».